Можливо помиляюсь, але переглянувши доступні матеріали у справі про оскарження пунктів наказу №111, склалось враження, що пропустили один нюанс:
Частина 2 статті 19 Конституції України каже:
Цитата:
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, для
будь-якої дії чи бездіяльності працівника міліції мусять виконуватись
всі три умови:
- наявність повноважень - має право це робити;
- наявність підстав - має причину це робити;
- наявність способу - є чітка процедура, як це робити;
Пункт 21 статті 11 ЗУ "Про міліцію"
одночасно визначає
і повноваження і підстави для зупинки транспортного засобу:
Цитата:
зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою;
Пункт 7.3 розділу 7 "Права працівників підрозділів ДПС" оскаржуваної інструкції,
дослівно повторює пункт 21 статті 11 ЗУ "Про міліцію" в частині, що стосується
повноважень та
підстав для зупинки ТЗ.
Як видно з назви розділу 14 оскаржуваної інструкції: "
Підстави для зупинки працівником Державтоінспекції МВС транспортного засобу", та з пункту 14.1 тієї ж інструкції: "
Підставою для зупинення транспортних засобів є:" він (цей розділ) визначає лише додаткові
підстави, але
не змінює повноваження!
Отже, навіть наявність мільйона
підстав для зупинки в цій "чудесній" інструкції, ніяк не змінить наявних
повноважень, що визначені пунктом 21 статті 11 ЗУ "Про міліцію" та пунктом 7.3 тієї ж інструкції.
Виходячи з вище викладених міркувань, вважаю, що, наприклад при апеляції, можна використати і той аргумент, що використання розширених
підстав автоматично призведе до
перевищення службових повноважень.