Все штрафы выписанные сотрудниками патрульной полиции на месте остановки транспортного средства могут быть отменены в суде из-за нарушения процедуры рассмотрения дела. При этом, абсолютно не важно, был ли сам факт нарушения ПДД или нет. Одно лишь то обстоятельство, что полиция рассмотрела дело на улице - уже является веским основанием для подачи иска в суд. В этой статье, "Дорожный контроль" детально разъяснит нормы законодательства и опубликует шаблон искового заявления.

В прошлом году "Дорожный контроль" уже писал о том, что 26 мая 2015 года Конституционный суд Украины запретил ГАИ выписывать штрафы на месте остановки автомобиля. КСУ указал - что составление протокола и постановления это две разные стадии административного производства между которыми должен быть временной интервал. Одновременное вынесение протокола, а потом сразу и постановления - является нарушением норм КУпАП, прав граждан, а потому, такие штрафы не могут считаться законными.

Однако, в последующем, Верховная Рада Украины изменила редакцию ст.258 КУпАП и предоставила право новым патрульным полицейским вообще не составлять протоколы за нарушение ПДД, а сразу выносить постановления (штрафы) на месте остановки автомобиля. При этом, народные депутаты не внесли изменения в другие статьи КУпАП, что привело к несогласованности новой редакции ст.258 по отношению к другим статьям Кодекса, которые регламентируют процесс рассмотрения дела. Это и дает лазейку водителям в суде.

В решении КСУ от 26.05.2015 говорится, что "словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. "Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення"

В нынешней редакции ст.258 КУпАП говорится так: "Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу".

Итак, КСУ разъяснил, что словосочетание "на місці вчинення правопорушення" и "за місцем його вчинення" имеют разное значение. Первое означает - на месте где было совершено нарушение ПДД, а второе - место где расположено Управление патрульной полиции того населенного пункта, где было совершено нарушение ПДД. Обращаем внимание, что ст.258 КУпАП обязывает патрульного полицейского выносить постановление согласно требований ст.283 КУпАП. Это ключевой момент.

В статье 283 КУпАП указывается следующее: "розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі". Итак, чтобы постановление было вынесено, сотрудник полиции сначала должен рассмотреть административное дело (изучить доказательства, показания свидетелей, пояснения обвиняемого, документы, позицию адвоката и т.д). Постановление не может быть вынесено без рассмотрения, иначе - такое постановление будет считаться незаконным.

А теперь главный вопрос - где полицейский должен рассмотреть дело? В ст.276 КУпАП черным по белому написано, что "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.". А как мы уже выше указали, словосочетание "за місцем його вчинення", согласно решению КСУ, означает "місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу". То есть, рассматриваться дело о нарушении ПДД может ТОЛЬКО в здании соответствующего управления патрульной полиции.

Получается интересная ситуация: сотрудник полиции может выписать постановление на месте остановки автомобиля. Но, полицейский не может выписать постановление без рассмотрения дела. А дело рассматривать полицейский может только в Управлении полиции. Если же полицейский рассмотрит дело на дороге или не рассмотрит его вообще - это и есть самым главным основанием для отмены штрафа. Этой лазейкой может пользоваться каждый водитель вне зависимости от того - нарушил он или нет.

ШАБЛОН ИСКВОГО ЗАЯВЛЕНИЯ:







СКАЧАТЬ ИСКОВОЕ ЗАЯВЛЕНИЕ В ФОРМАТЕ WORD

Как известно, ранее Народные депутаты Украины сделали "подарок" населению. С осени 2015 года, чтобы подать иск в суд против представителя власти, нужно заплатить 0,4 размера минимальной заработной платы. На сегодня минималка составляет 1450 грн. Таким образом - судебный сбор равен 580 грн. Эта цифра более чем в два раза превышает обычный штраф за нарушение ПДД в размере 255 грн. Многие водители отказываются обращаться в суд именно из-за огромного судебного сбора.

Однако, не многие знают, что судебный сбор за отмену штрафы полиции платить не нужно. 23 января 2015 года Пленум Высшего Административного суда Украины принял следующее решение:

"Відповідно до частини четвертої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита… Припис частини четвертої статті 288 КУпАП не вступає в колізію з положеннями статті 5 Закону № 3674-VI, якою визначено пільги щодо сплати судового збору, оскільки коло вимог і осіб, які мають такі пільги за цим Законом, не є вичерпним. Крім того, у цьому випадку необхідно виходити з того, що норми частини четвертої статті 288 КУпАП є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону про судовий збір. Отже, за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом про судовий збір»".

ШАБЛОН ПО СУДЕБНОМУ СБОРУ:



СКАЧАТЬ КЛОПОТАННЯ В ФОРМАТЕ WORD

Таким образом, водителям нужно не боятся, а смело подавать иски в суд на новых полицейских без оплаты судебного сбора. Конечно, бывает так, что районные судьи не хотят выполнять решение Пленума ВАСУ. Но, это не повсеместная практика и решения райсудов об отказе открывать производство могут быть успешно оспорены в апелляционной инстанции. Главное в этом деле не сдаваться и добиваться своего. Сотрудники патрульной полиции как раз и рассчитывают на то, что водители будут лениться ходить в суды.

Многие сторонники патрульной полиции безусловно поднимут шум о том, что "Дорожный контроль" опять отмазывает нарушителей и не дает Украине жить. Вместе с тем, "Дорожный контроль" не делает ничего того, что не прописано в действующих Законах Украины. Позиция "ДК" является законной, которая основана на решении Конституционного суда и Кодекса об админнарушениях. При этом, каждому водителю самостоятельно предстоит доказать свою правоту в каждом отдельном судебном процессе.

По мнению "Дорожного контроля", данная схема должна остановить бездумное вынесение патрульной полицией штрафов за незначительные нарушения ПДД. На сегодняшний день, полиция полностью повторяет ГАИ, которая в 2008-2009-м, под руководством главы МВД Юрия Луценко, устраивала облавы на водителей набивая количество штрафов за мелкие нарушения. Например - нарушение правил парковки. Такая деятельность ГАИ вызвала огромное количество судебных исков. После этого, ГАИ успокоилась.

Новая же патрульная полиция еще не вкусила радости от бесконечных судебных процессов. Позиция тут простая - полицейский отнимает время водителя за незначительное нарушение ПДД, значит и водитель может отнять у полицейского время за нарушение решения Конституционного суда и КУпАП. В любом случае, подавать или не подавать в суд - каждый решает сам для себя. "Дорожный контроль" лишь дает инструмент защиты своих прав. А защищать или нет - это уже личное дело автомобилистов.

20.05.2016 року Голосіївський районний суд м. Києва

В складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

З участю секретаря Литвиненко Ю.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві 10 роти 4 батальйону лейтенанта поліції Цисаренко Ірини Володимирівни, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

Встановив :

До суду звернувся позивач з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просить про скасування постанови про адміністративне правопорушення мотивуючи свої вимоги тим, що відносно нього безпідставно було складено постанову про адміністративне правопорушення від 10 лютого 2016 року за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Вважає вказану постанову як таку, що складено у порушення норм чинного законодавства, що змусило його звернутися до суду з вказаним позовом.

В порядку підготовки справи до розгляду позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та підтриманням вимог скарги.

Відповідачі до суду не з"явилися. Судом про дату судового розгляду повідомлені належним чином та у встановлений законом порядок.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

10 лютого 2016 року інспектором Управління патрульної поліції 10 роти 4 батальйону лейтенантом поліції Цисаренко Іриною Володимирівною винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ПС2 №789882, якою ОСОБА_1, було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП про адміністративні правопорушення України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

При цьому протокол про адміністративне правопорушення не складався.

Як вбачається з матеріалів позову 10 лютого 2016 року, близько 22 год. 00 хв. позивач рухався на власному автомобілі НОМЕР_1 по вул. Мельникова в напрямку вул. Щусєва. На перехресті з вул. Олени Теліги він здійснив зупинку на забороняючий рух (червоний) сигнал світлофору. Світлофор знаходився на відстані приблизно 2-3 метри попереду мене. Автомобіль позивача знаходився в середній полосі для руху автомобілів. Після того як загорівся зелений колір на світлофорі позивач розпочав рух. Проїхавши перехрестя і виїхавши на вул. Щусєва , позивача було зупинено працівниками Департаменту поліції з порушенням правил дорожнього руху, менш ніж за 30 метрів від початку перехрестя. Почали вимагати від ОСОБА_1 посвідчення водія,документ на реєстрацію авто і страховку. При цьому не повідомили за яке порушення Правил дорожнього руху було зупинено автомобіль під керуванням позивача по справі.

Однак згодом повідоми позивача, що його зупинили в зв"язку з проїздом перехрестя на червоний сигнал світлофору.

Судом встановлено, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувся на місці, без підготовки та надання часу для звернення за правовою допомогою, подання заперечення на постанову, документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, що порушує права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП. При накладенні конкретного розміру штрафу не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення, на що вказує ст. 33 КУпАП. За таких обставин процесуальні права позивача при такому «розгляді» справи було грубо порушено.

Слід відмітити, що інспектором, в порушення ст. 256 КУпАП, не було складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказуються суть правопорушення, обставини, інформація про свідків і потерпілих, якщо останні є. Окремі правопорушення просто не можуть бути зафіксовані без свідків або без спеціальних технічних засобів, які сертифіковані у відповідності до чинного законодавства України, зокрема, порушення правил проїзду перехресть в частині пріоритету, правил проїзду пішохідних переходів у частині ненадання переваги пішоходам тощо.

Жодних доказів того, що ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху інспектор ДАІ не надав.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частина 2 статті 71 КАС Україні передбачає при розгляді справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень обов'язок саме відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, який у відповідності до ч.4 вказаної Статті повинен надати суду всі наявні у нього документи чи матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Законом України «Про дорожній рух» передбачено обов'язок водіїв мати при собі та на вимогу працівників міліції пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством- страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 21.2 ст. 21 Закону України « Про дорожній рух» , контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами МВС України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення. У ньому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (частина перша статті 256 КУпАП). Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (частина друга статті 256 КУпАП). У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це; така особа має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання (частина третя статті 256 КУпАП). Протокол разом з іншими матеріалами справи, зокрема процесуально оформленими доказами, перелік яких встановлено у статті 251 КУпАП, надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (частина перша статті 257 КУпАП). Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення визначено у главі 17 КУпАП.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.

У частинах першій, другій статті 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

За КУпАП до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: порушення вимог пожежної безпеки в лісах (стаття 77); порушення правил полювання (частина перша статті 85); порушення правил рибальства (частина третя статті 85); порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107); викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях (частина третя статті 109); викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів (частина третя статті 116-2); провезення ручної кладі понад установлені норми і неоплаченого багажу (стаття 134); безквитковий проїзд (стаття 135); прояв неповаги до суду (стаття 185-3). Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП.

Серед перелічених статей, статті 122 КУпАП немає.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 КУпАП, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначений ст. 279 КУпАП передбачає наступний порядок розгляду справи: розгляд справи розпочинається з представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Згідно ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення; технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження.

В зв"язку з вищенаведеним вимоги позову є обгрунтованими та повністю доведеними, а тому підлягають задоволенню .

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 6, 19, 40 Конституції України, ст. 7, 9, 33, 245, 251, 256, 258, 268, 276, 277, 280 КУпАП, ст. 21 Закону України «Про дорожній рух», Рішенням Конституційного суду України,суд -

вирішив :

Позовні вимоги Позов ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві 10 роти 4 батальйону лейтенанта поліції Цисаренко Ірини Володимирівни, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову серія ПС2 №789882 від 10.02.2016 у справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 10 роти 4 батальйону лейтенантом поліції Цисаренко Іриною Володимирівно.

Справа № 758/3193/16-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Васильченка О. В.,

при секретарі - Хомутовській О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №6 батальйону №1 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Стрюкової Катерини Валеріївни, Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора роти №6 батальйону №1 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Стрюкової К.В., Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що постановою ЕАА № 006080 від 26.02.2016р., позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП на накладено штраф в розмірі 255 грн. 00 коп.

Позивач вважає, що зазначена постанова не відповідає чинному законодавству України та підлягає скасуванню, оскільки постанова складена з порушенням вимог КУпАП.

До початку судового засідання позивач подав до суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги з викладених у позові підстав, просив їх задовольнити та проводити розгляд справи без його участі.

Відповідач свого права на участь у судовому засіданні не використав, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 35, 36).

Суд, на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України, вважав за можливе розглянути дану справу за його відсутності на підставі поданих доказів.

Суд, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

26.02.2016р. інспектором УПП у м. Києві лейтенантом поліції Стрюковою К.В. було винесено постанову серія ЕАА № 006080 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 255 грн. 00 коп. (а.с. 21).

З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він не визнає свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 6, 22).

Причиною спору між сторонами стало, на думку позивача, незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб'єктом владних повноважень в порушення зазначених вище вимог Закону щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання протоколу про адміністративне правопорушення та постанови по справі про адміністративне правопорушення не надано суду жодних доказів.

Постанова про адміністративне правопорушення, складена інспектором УПП у м. Києві лейтенантом поліції Стрюковою К.В. не може оцінюватися судом в розумінні ст. 70 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджує факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази які б її обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є недоведеним.

З огляду на викладене, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП не відповідає вимогам КУпАП, а тому є незаконною.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

У матеріалах справи не міститься копія протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо позивача та копія постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Також у наданих поясненнях інспектору ОСОБА_1. не визнав факт порушення правил дорожнього руху.

У позовній заяві позивач також вказав, що інспектор не роз'яснив йому права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КпАП України.

З огляду на викладене, суд вбачає в діях інспектора ознаки протиправності.

Разом з тим, ОСОБА_1 не обґрунтував які саме його права були порушені Управлінням патрульної поліції у місті Києві Департаментом патрульної поліції, а тому вимога щодо визнання дій Управлінням патрульної поліції у місті Києві Департаментом патрульної поліції задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє доведення в судовому засіданні, ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, ч. 1 ст. 122, ст.ст. 251, 256, 283 Кодексу України про адміністративне правопорушення та керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 17, 71, 72, 104, 105, 158, 161- 163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до інспектора роти №6 батальйону №1 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Стрюкової Катерини Валеріївни, Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі, задовольнити частково.

Визнати дії інспектора роти №6 батальйону №1 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Стрюкової Катерини Валеріївни щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 гривень, протиправними.

Скасувати постанову серія ЕАА № 006080 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 гривень.

Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. В. Васильченко