Сообщение, не относящиеся к теме

...Але за правилами підпункту 20.2. Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року N 111 забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну.
Наказ 111 п.18.10.Забороняється використовувати під час несення служби технічні засоби та прилади, які не сертифіковані в Україні та не пройшли повірку або мають свідоцтво про повірку, термін дії якого минув.
Потрібно зауважити, що для застосування статті 14-1 КУпАП необхідно, щоб фіксація правопорушення велася саме засобами: фото-, кіно- або відеозйомки, які працюють у автоматичному режимі. Між тим цей технічний засіб не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться в співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо. За таких умов така фіксація не відповідає вимогам закону й не може бути доказом правопорушення.
Посилаючись на п.п.12 ст. 11 Закону «Про міліцію», мене намагались переконати про законність таких дій але цей підпункт дозволяє використовувати кіно-, фото- і звукофіксацію як допоміжний засіб, наприклад диктофон, чим інспектор і скористався. Але п.21 ст.11 того ж Закону «Про міліцію» дозволяє використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху. Слід зазначити, що таким нормативно-правовими актами є Наказ МВС України №33 від 01.03.2010р , який Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 березня 2010р. за № 262/17557 та Наказ МВС України №111 від 27 березня 2009р., який Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 р. за № 576/16592.
У Наказі №33 немає таких приладів «відеокамера», дозволених ДАІ для несення служби, усі прилади з фото і відео фіксацією, які дозволені, працюють тільки в автоматичному режимі без втручання працівника ДАІ. Відеокамера, згідно із Законом України "Про метрологію і метрологічну діяльність" сертифікації не підлягає, а отже нормативно-правовими актами не передбачена, отже, докази отримані з порушенням ЗУ "Про міліцію" і, згідно ч.3 ст.70 КАСУ - "судом при вирішенні справи не беруться до уваги".
Отже, якщо працівник ДАІ знімає водія на свою камеру побутову, або мобільний телефон, або інший прилад, те це незаконний збір інформації про приватну особу. Ст. 307 ГКУ.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» - інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом (до якої відноситься і інформація, отримана за допомогою відеокамери) повинна оброблятися в автоматизованій системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) з підтвердженою відповідністю. Тобто перед застосуванням відеокамера повинна була пройти державну експертизу в Держслужбі спецзв'язку і захисту інформації України.
При розгляді справи не були з’ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в моїх діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Так у ст. 254 КУпАП зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення складається в разі його вчинення, але оскільки адміністративного правопорушення не було (не було пред'явлено жодного доказу крім відеозапису, зробленому не передбаченим чинним законодавством пристрієм, «правопорушення» не зафіксовано належним чином, як того вимагає чинне законодавство, з врахуванням допущених порушень під час складання протоколу, він не може бути належним доказом моєї вини, і за таких обставин відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Не прийнявши до уваги усі мої аргументи, на підставі лише вищевказаного відеозапису, розширивши перелік приладів, зазначених у Наказі №33, тим самим перевищивши свої службові повноваження та порушуючи Наказ МВСУ №77 від 26.02.2009, а саме: ...2.13. Посадова особа, яка виносить постанову, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП) а також розд.ІІ ст.7 Дісциплінарного статута ОВС України, затверженного Законом України від 22.02.2006р. №3460-ІV - дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; ....... склав постанову сер. ВВ1 №088362(копія додається), яка теж викликає сумнів відповідності вимог до виконавчого документа згідно зі ст.19 ЗУ "Про виконавче провадження", зокрема: немає дати набрання чинності рішення та строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, на підставі чого винесена постанова.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачєм у протоколі про адміністративне правопорушення не надано доказів правомірності застосування відеокамери, на яку був здійснений запис маневру позивача. Таким чином, інспектор ДАІ вийшов за межі своїх повноважень, встановлених законом, з чого випливає, що такий запис на відеокамеру не може братись до уваги як доказ у цій справі. При цьому, у відповідача відсутні інші докази порушення позивачем ПДР: з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що порушення не зафіксоване свідками, що за наявності неспростованого твердження позивача про відсутність порушення ним ПДР, є підставою вважати постанову по справі про адміністративне правопорушення протиправною та такою що підлягає скасуванню. Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Крім того, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Під час винесення постанови не дотримано вимоги статей 245, 276, 278, 279, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об’єктивне з’ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи. При розгляді справи не були з’ясовані і доведені обставини, яки б свідчили, що в моїх діях є ознаки проступку, за які законом встановлено адміністративну відповідальність. Відповідно до п. 2 ст. 71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Я категорично не погоджуюсь з винесеною стосовно мене постановою, вважаю її незаконною та такою, яка має бути скасована. Вважаю, що доказів, здобутих на законних підставах про моє правопорушення немає. Враховуючи те, що я не вчинив правопорушення, про яке йдеться в оскаржуваній постанові, та постанова не відповідає вимогам закону, а також «докази» якими керувався співробітник ДАІ є незаконними та були здобуті з порушенням ст.62 Конституції України та Наказу МВС України №111 від 27.03.2009р., то така постанова має бути скасована.