Для особо бронелобых судей, которые ни в какую не хотят освобождать от судебного сбора, предлагаю следующий вариант Правда, здесь для ЦПК, необходимо внести коррективы под КУпАП.
Цитата:
ЗАЯВА
Про відстрочення сплати судового збору у порядку ст. 8, 55,64,130 Конституції України на виконання ухвали від по справі № 242/2608/15-ц
Ухвалою від залишено без руху позов від 9 вересня 2015 року громадянки України Кутєпової Клавдії Дармедонтівни з огляду на відсутність доказів сплати судового збору, який на думку суду має сплачуватись позивачем. Однак, таке ствердження прямо суперечить нормам прямої дії Конституції України, а окремі норми ЗУ «Про судовий збір» є неконституційними, оскільки суперечать Основному Закону – Конституції України, з огляду на наступне.
Пленум Верховного Суду України у п. 1 і 2 Постанови № 9 від 1.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» дав судам такі роз`яснення:
«1. Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно – правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.
Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь – яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст. 22 Конституції закріплені в ній права і свободи людини й громадянина не є вичерпними.
2. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь – якого закону чи іншого нормативно – правового акту а з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.»
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про судовий збір», кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.
Проте, відповідно до ст. 130 Конституції України, Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.
Крім цього, відповідно до ст. 64 Конституції України Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Конституцією України не передбачено випадків, у яких право на судовий захист може бути обмежене.
Крім цього Конституцією України не передбачено фінансування судів з інших джерел окрім як за рахунок Державного бюджету України.
За таких обставин встановлений ЗУ «Про судовий збір» порядок фінансування судів не відповідає нормам прямої дії Конституції України та у неконституційний спосіб обмежує право на судовий захист та перекладає обов'язок утримання судів і забезпечення їх функціонування на громадян України, що є неконституційним, оскільки порушує порядок, встановлений Конституцією України.
Так, у ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. А відповідно до вимог ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З огляду на викладене, несплата судового збору не є підставою для відмови у ненаданні судового захисту.
Отже, вимога до громадянина сплатити судовий збір, як умова отримання судового захисту своїх прав, прямо суперечить ст. 8, 22, 55, 64, 130 Конституції України, оскільки фактично перекладає на громадянина обов’язки Держави Україна та порушує його право на судовий захист, яке не може бути обмежене і гарантується окрім норм прямої дії Конституції України також ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950р.
За таких обставин несплата судового збору відповідно до ст. 8, 55, 64, 130 Конституції України не може бути підставою для відмови у праві на судовий захист.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право".
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оскаржуваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Відповідно до ст. 8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 8 ЦПК України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі виникнення у суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 ЦПК України, у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 82 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
З огляду на викладене та керуючись ст. 8, 22, 55, 130 Конституції України, ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950 р, ст. 2, 3, 8, 27, 82, 213 ЦПК України, ст. 4, 8 ЗУ «Про судовий збір»,
ПРОШУ:
1. Забезпечити захист моїх прав відповідно до ст. 55, 64 Конституції України судом, який фінансується відповідно до ст. 130 Конституції України за рахунок Державного бюджету України.
2. Відстрочити сплату судового збору до закінчення розгляду справи.
3. Судовий збір у розмірах, передбачених ЗУ «Про судовий збір», справити у порядку ст. 130 Конституції України за рахунок Державного бюджету України.
4. Відкрити провадження і розглянути мій зустрічний позов про визнання права власності на 1 цілу частку нерухомого майна у відповідності до ст. 8, 22, 55, 64, 130 Конституції України, ст.. 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, ст. 2, 3, 8, 82, 213 ЦПК України.
5. Ухвали за наслідками розгляду цієї заяви надати згідно з вимогами ЦПК України на мою домашню адресу:________________________________________________
Дата Позивач (підпис)
Вход
FAQ
Поиск
На первом фото суд указывает на 4 аналогичных ранее вынесенных решения.
... 
