Сообщение, не относящиеся к теме

Адміністративний позов
про визнання наказу протиправним, скасування наказу та поновлення в посаді

Наказом начальника Департаменту ДАІ Міністерства внутрішніх справ України від 27 січня 2011 року мене звільнено з посади інспектора дорожньо-патрульної служби при УДАІ ГУМВС України в Одеській області.

У названому наказі вказана підстава мого звільнення, а саме: в м. Одесі, 21 січня, під час несення служби на вул. Гаванній в м. Одесі співробітником ДПС старшим сержантом міліції був зупинений автомобіль «Toyota» у зв’язку із підозрою у спроможності водія безпечно керувати транспортним засобом. Як встановлено з відеозапису старший сержант міліції при зверненні до водія не відрекомендувався, не назвав свого прізвища, посади, звання та причини зупинки транспортного засобу. На прохання водія пояснити йому причину зупинки став поводити себе зухвало, та в цинічній формі запитав водія: «Так на якій мові будемо розмовляти – російською, чи українською?» Коли водій повідомив, що бажає спілкуватися українською мовою я дозволив собі публічно висловити негідне ставлення до державної мови, що дискредитує органи внутрішніх справ. За виявленим фактом було проведена службова перевірка і визначено, що ця надзвичайна подія сталася внаслідок низьких морально-ділових якостей інспектора дорожньо-патрульної служби міліції та грубого порушення ним ряду нормативних актів, які регламентують як діяльність співробітника міліції, так і поводження громадянина України. Винним визнано безпосереднє керівництво правопорушника за відсутність належної виховної роботи з особовим складом, причетних до цього осіб притягнуто до дисциплінарної відповідальності. За порушення вимог ст. 10 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про міліцію», ст. 10 Закону України «Про державну службу», ст.ст. 2, 6 та 8 Закону України «Про мови в Україні», ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Етичного кодексу працівника ОВС України, п. 15.5 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС України від 27.03.2009 № 111, що виразилось у безвідповідальному відношенні до норм професійної етики, публічного виказування негідного ставлення до державної мови, не повідомленні свого прізвища, посади, звання та причини зупинки транспортного засобу, інспектора дорожньо-патрульної служби при УДАІ ГУМВС України в Одеській області звільнено з органів внутрішніх справ за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.

Вказаний наказ вважаю незаконним за наступних підстав:

1. Після зупинки водія автомобілю «Toyota» мною, на виконання вимог пункту 15.5 наказу МВС України N 111 від 27.03.2009 року «Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС» було здійснено звернення до водія під час якого я приклав праву руку до головного убору, привітався, чітко й зрозуміло відрекомендуватися, назвав свою посаду, звання та прізвище, висловив вимогу про передачу водієм документів, зазначених в пункті 2.1 ПДР для перевірки та повідомив про причину зупинки транспортного засобу і суть скоєного правопорушення, що підтверджується самим відеозаписом.

Суть правопорушення водія виявилось у недотриманні ним пункту 2.3 Правил дорожнього руху» - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям-інвалідам, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі;

Оскільки водій не був користувався засобом пасивної безпеки. Тобто водій скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 121 КУпАП.

Таким чином суб'єкт владних повноважень не прийняв до уваги вказану обставину при прийнятті рішення щодо мого звільнення.

Крім того іншою підставою для мого звільнення вказується порушення низки статей нормативно-правових актів України за те, що начеб-то мною здійснена дискредитації органів внутрішніх справ, що виразилось у «негідному ставленні до державної мови».

Вказане формулювання вжито безпідставно за наступних аргументів:

ні у наказі про моє звільнення, ні у матеріалах службового розслідування чи у матеріалах моєї аттестації не вказано чому саме це ставлення є «негідним». Дійсно під час спілкування з водієм я звернувся до нього російською мовою. Російяська мова мною застосовувалась відповідно до статті 3 та статті 19 Закону України «Про мови в Українській ССР», в якому вказано, що Українська РСР (Україна є правонаступником Української РСР) створює необхідні умови для розвитку і використання мов інших національностей в республіці. В роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей (міста, райони, сільські і селищні Ради, сільські населені пункти, їх сукупність), можуть використовуватись поряд з українською і їхні національні мови. У разі, коли громадяни іншої національності, що становлять більшість населення зазначених адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, не володіють в належному обсязі національною мовою або коли в межах цих адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів компактно проживає кілька національностей, жодна з яких не становить більшості населення даної місцевості, в роботі названих органів і організацій може використовуватись українська мова або мова, прийнята для всього населення.

Згідно ст. 19 вказаного Закону «У випадках, передбачених у частині другій статті 3 цього Закону, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється національною мовою більшості населення тієї чи іншої місцевості».

Згідно даних перепису населення в місті Одеса проживає більшість громадян руської національності.

Таким чином відповідно до названих статей мною використовувалась російська мова. До речі сам водій спочатку розмовляв російською.

Щодо висловлювання відносно української мови, я дійсно назвав її «телячою мовою», однак цей вислів не є негідним, що підтверджується наступними доказами.

Слово «теля», що вжито мною у формі прикметника - є зменшувально-пестливим словом від терміну «бик» - застаріле «тавр» (латинською taurus, від древньо-грецької ταυρος, tauros — бик).

Бик, тобто «ТАВР», з давніх часів у південній частині земель нинішньої України було шанованим, про що свідчать історичні дослідження багатьох науковців-істориків.

Так, відповідно до Енциклопедичного словника, «Таврія» – назва Кримського полуострова, що було поширене в середні віка; в 19-му – початку 20-го віках. В Таврію також включались районі південної України, що входили в Таврічну губернію (Південна Таврія), в тому числі і місто Одеса.

Таким чином, вираз «теляча мова» не є образливим чи принижуючим, а навпаки підвищує шану до Україниської мови. Я його вжив тільки в гідному розумінні, та й іншим особам нема підстав вважати цей вислів «негідним ставленням» за наведених вище підстав. Навпаки, синонімічно та морфологічно це слово вживається у гідному сенсі і в теперишній час, наприклад, Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, розташований...