Останнім часом було зафіксовано кілька фактів незаконних дій контролерів на маршрутах КП "Київпастранс". Банальний розвод на бабло як і у дорожніх мусорських бариг. Суть розводу в наступному - в автобус/тролейбус/трамвай завалюється 2 - 3 тіпочки без розпізнавальних знаків з повадками відставних мусорів. Далі вибирають потенційну жертву із числа візуальних не пільговиків, після цього здалеку показавши якусь ксіву, просять показати квиток. Після пред*явлення квитка його наглим чином вихоплюють з рук жертви і заявляють, що квиток "не так прокомпостований". Далі по накатаній - пресують жертву штрафом "за безквитковий проїзд" і "злісною непокорою законній вимозі працівника транспорту". Однак такий бандитизм має місце не лише безпосередньо у транспорті, а ще й відверто кришується керівництвом Київпастрансу.
Сообщение, не относящиеся к теме
Але все по порядку. Почнемо виклад обставин нашого розслідування. І так. Громадянин ОСОБА_1 їхав в автобусі Н-го маршруту, в його кишені лежав закомпостований квиток. За одну зупинку до кінцевої стосовно нього були вчинені вищеописані протиправні дії. Не маючи часу на розведення дискусій із стадом бидла ОСОБА_1, побажавши дійовим особам скоріше відправитися до праотців, дав бандюкам 30 грн, після чого йому було видано квитанцію про сплату "штрафу". Оскільки ОСОБА_1 ніяких правопорушень не вчиняв і з діями бандюків згодним не був, то він вирішив відновити справедливість. Аналіз КупАП свідчить, що згідно чинного законодавства до відповідальності за безквитковий проїзд у міському транспорті притягти до відповідальності нікого взагалі не можуть:
Цитата: Стаття 229. Органи автомобільного транспорту та електротранспорту
Органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв'язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом (стаття 119, частина п'ята статті 133, частини перша, друга, четверта, п'ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2, частина друга статті 134, абзаци шостий та восьмий статті 135).
Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:
1) на автомобільному транспорті - керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його заступники, керівник територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його заступники (частини перша, друга, четверта, п’ята і сьома статті 1331, стаття 1332); керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п’ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци шостий та восьмий статті 135);
2) на пасажирському електротранспорті (тролейбус, трамвай) - керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п’ята статті 133, частина друга статті 134, абзац восьмий статті 135).
Стаття 135. Безквитковий проїзд
(1) Безквитковий проїзд пасажира, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років:
(2) у поїздах приміського, місцевого або дальнього сполучення -
(3) тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду;
(4) в міському транспорті -
(5) тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості проїзду;
(6) в автобусі приміського або внутрірайонного сполучення -
(7) тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду;
(8) в автобусі міжміського і міжнародного сполучення та у міжміському електротранспорті -
(9) тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду;
(10) на суднах водного транспорту -
(11) тягне за собою накладення штрафу в п'ятикратному розмірі від вартості проїзду. Тобто контролери можуть стягти штраф лише за безквитковий проїзд у приміському транспорті, але в жодному разі не міському.
Крім того, штраф як вид стягнення означає, що в даному випадку мало місце адміністративне правопорушення. Це в свою чергу означає, що адміністративне правопорушення мало бути зафіксоване в установлений спосіб - шляхом складання протоколу та винесення постанови про адміністративне правопорушення. Оскільки на місці, крім квитанції, ОСОБА_1 нічого не було видано, а для оскарження дій та рішень бандитів до суду необхідна постанова про адміністративне правопорушення, то ОСОБА_1 звернувся з відповідним запитом на інформацію до Київпастрансу. У відповідь прийшла позбавлена оригінальності відмазка.
Так як така відписка ОСОБА_1 абсолютно не влаштовувала, було прийнято рішення звернутись до суду. Текст позову:
Сообщение, не относящиеся к теме
Даний позов поданий на підставі ч. 3 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», яка прямо передбачає, що спори з приводу дій чи бездіяльності розпорядників інформації, вирішуються у порядку Кодексу адміністративного судочинства України, та ст. ст. 18, 19 КАС України, згідно з якими справи невизначеної предметної підсудності розглядаються місцевим адміністративним судом за вибором позивача.
21.07.2014 ОСОБА_1 (надалі – Позивач) звернувся до комунального підприємства «Київпастранс» (надалі – Відповідач) із запитом на інформацію, в якому просив надати копії протоколів та постанов про адміністративне правопорушення за ст. 135 Кодексу України про адміністративні правопорушення (безквитковий проїзд), складених та винесених стосовно Позивача в період з 01.01.2014 до моменту розгляду запиту Позивача Відповідачем. Листом №40/549 від 30.07.2014 Відповідач повідомив Позивачу, що надання інформації щодо протоколів та постанов стосовно притягнення Позивача до адміністративної відповідальності (безквитковий проїзд) законодавством України нібито не передбачено. Водночас такі дії Відповідача є протиправними з огляду на наступне. Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Запит на інформацію був поданий Позивачем у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому його розгляд регламентується саме цим Законом. Згідно із ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 10 Закону України №2939-VI кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається, а розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується. Згідно ст. 13 Закону України №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються зокрема суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання. В силу положень ст. 229 КУпАП справи про адміністративні правопорушення за ст. 135 КУпАП (безквитковий проїзд) від імені органів транспорту мають право розглядати керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери. Таким чином посадові особи КП «Київпастранс» при розгляді справ про адміністративні правопорушення діють як суб’єкти владних повноважень, а їхні рішення (тобто постанови у справах про адміністративні правопорушення) є обов’язковими для виконання, як то передбачено ст. 298 КУпАП. Згідно ж ст. 258 КУпАП протоколи про адміністративне правопорушення складаються відповідними посадовими особами, а тому, зважаючи на викладене, КП «Київпастранс» є належним розпорядником інформації щодо протоколів та постанов, складених відносно особи за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 135 КУпАП, та має вести діловодство щодо таких справ, зокрема і в порядку контролю щодо правильності та своєчасності виконання постанов (ст. 305 КУпАП). Відповідно до ст. 14 Закону України №2939-VI розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації. Підставами відмови в задоволенні запиту на інформацію може бути лише випадки, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону. Водночас Відповідачем відмовлено у задоволенні запиту з підстав, не передбачених Законом (нібито відсутність положень законодавства щодо надання запитуваної інформації). Крім того, згідно із ч. 5 ст. 22 Закону України №2939-VI у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено порядок оскарження відмови. Проте як вбачається зі змісту листа Відповідача порядку оскарження відмови у задоволенні запиту на інформацію Відповідачем не вказано. Тобто Відповідач діяв не у спосіб та не в межах, передбачених законом, для вчинення оскаржуваних дій. Таким чином Відповідач володіє запитуваною інформацією про наявність протоколів та постанов у справах про адміністративні правопорушення за ст. 135 КУпАП та зобов’язаний надавати її на запити громадян у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», а твердження Відповідача про відсутність законодавчої бази щодо надання такої інформації є надуманим та необґрунтованим. Зважаючи на це, відмова у задоволенні запиту Позивача від 21.07.2014 є незаконною, а дії щодо такої відмови – протиправними. Даною позовною заявою Позивач підтверджує, що у провадженні адміністративних чи господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору. Зважаючи на те, що предмет позову містить позовну вимогу, яка вимагає від Відповідача – суб’єкта владних повноважень – вчинити певні дії, та з урахуванням правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка міститься в інформаційному листі ВАСУ №28/12/13-13 від 09.01.2013, керуючись ст. 267 КАС України, Позивач вважає за необхідне встановити Відповідачу строк у 10 днів з моменту вступу рішення суду в законну силу для подання звіту про виконання рішення суду. На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 6, 18, 19, 105, 106 КАС України, ПРОШУ: 1. Визнати протиправними дії комунального підприємства «Київпастранс» щодо відмови у наданні ОСОБА_1 повної та достовірної інформації у відповідь на запит на інформацію від 21.07.2014. 2. Визнати протиправною бездіяльність комунального підприємства «Київпастранс» щодо не зазначення порядку оскарження відмови у задоволенні запиту на інформацію від 21.07.2014. 3. Зобов’язати комунальне підприємство «Київпастранс» надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію у відповідь на запит на інформацію від 21.07.2014.
Розгляд справи Київпастранс проігнорував, очевидно сподіваючись, що в наших судах простому громадянину правди годі шукати. Але справа потрапила до адекватної судді, яка прийняла абсолютно законне і логічне рішення:
Паралельно було написано скаргу до прокуратури м. Києва, яка цілком прогнозовано самоусунулась від прийняття якихось рішень, однак у своїй відповіді надала досить цікаву інформацію:
З листа прокуратури вбачається, що Київпастранс веде облік лише квитанцій про стягнення штрафів за безквитковий проїзд, але не веде обліку протоколів і постанов про адміністративні правопорушення. Тобто законністю зданих квитанцій Київпстранс не переймається. В той же час КУпАП нам каже, що в даному винесення постанови є обов*язковим і лише винесення постанови є підставою для стягнення штрафу. Складення протоколу теж є обов*язковим у випадку заперечення особою скоєння правопорушення.
Цитата: Стаття 258. Випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається
Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3 цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Київпастранс вирішив не здаватись і подав апеляцію, суть якої зводиться до наступного: - ніякої інформації у нас немає; - позивач нехороший человек, бо не дає номер квитанції/маршруту/дати/часу/даних контролера, щоб ми могли намалювати заднім числом постанову; - протокол можна не складати, патамуша так каже якась там методика перевірки квитків бородатих років. Представляти інтереси в апеляційному суді буде особисто зам директора. З цього можна зробити висновок, що працівників юридичного відділу не хочуть знайомити із тонкощами роботи контролерів і викачування ними бабла у пасажирів. Дата видачі довіреності (після того як уже відбувся суд у першій інстанції) теж опосередковано натякає, що в суді першої інстанції Київпастранс не збирався нічого робити, отже, є висока імовірність, що апеляцію будуть купляти, так як на кону глобальний фінансовий потік.
Замість висновків. Як свідчить аналіз КУпАПу притягти до відповідальності за безквитковий проїзд у міському транспорті вас не можуть, бо КУпАП не встановлює посадових осіб, які вправі виносити постанови у цих справах. Крім того, стягнення штрафу може бути лише після винесення постанови у справі. З кожного транспорту контролери мають приблизно 2 - 3 "штрафи", постанов ніхто ніколи не скадає, про що відкрито заявляють самі контролери ("ну може там пару за год у дірєктора"). На Реєстрі теж відсутні рішення про оскарження постанов у таких справах з Київпастрансом. Висновок - кожен день Київпастранс незаконно отримує тисячі (а може й десятки тисяч) гривень. І йдуть вони скоріше всього не у міський бюджет, з огляду на те як інтенсивно такий безпредєл прикривають начальники і прокуратура. Про обороти даної кормушки можна тільки здогадуватися, так як квитанції видаються не в усіх випадках, а лише здебільшого коли "клієнт" починає сперечатись.
Далі буде...
|