Апеляційна скарга
на постанову Луганського окружного адміністративного суду Луганської області
від 13.02.2012р. по справі №2а/1270/301/2012.



13 лютого 2012 року Луганським окружним адміністративним судом Луганської області( суддя Твердохліб Р. С.) ухвалено судове рішення (оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення) по справі №2а/1270/301/2012 за адміністративним позовом Арсенюка Євгена Володимировича до старшого інспектора СГІРФО Міловського РВ УМВС України в Луганській області Мішури М. Л. та Міловського районного відділу УМВС України в Луганській області( залучений до участі у справі другим відповідачем ухвалою суду від 30 січня 2012 року) про визнання дій неправомірними та зобов’язання виконати Наказ МВС №1603 від 21.12.2004р..
У відповідності до Адміністративного позову (надісланого через пошту 30.12.2011р) мною були заявлені позовні вимоги щодо:
1. Визнати дії Відповідача - 1 неправомірними.
2. Зобов’язати Відповідача - 1 здійснити провадження згідно Наказу МВС №1603 від 21.12.2004р., на підставі поданих Позивачем документів, вказаних у п.10 ПКМУ № 231 від 31.03.1995р.
Обґрунтування заявлених позовних вимог наведено у Адміністративному позові від 30.12.2012р. Крім того, в судовому засіданні 13.02.2012р. суду першої інстанції мною були дані Пояснення щодо питань, заявлених Відповідачем-2 у запереченні на адміністративний позов та тлумачення деяких термінів.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду Луганської області від 13.02.2012р. по справі № 2а/1270/301/2012 в адміністративному позові Арсенюка Євгена Володимировича до старшого інспектора СГІРФО Міловського РВ УМВС України в Луганській області Мішури М. Л. та Міловського районного відділу УМВС України в Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання виконати Наказ МВС №1603 від 21.12.2004р - відмовлено.
З даною постановою Луганського окружного адміністративного суду Луганської області від 13.02.2012р. по справі №2а/1270/301/2012 про відмову у задоволенні позовних вимог я незгодний. Цим рішенням я позбавлений судового захисту моїх законних прав щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Вважаю, що висновки суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначена постанова прийнята всупереч вимогам чинного законодавства, не є законною та обґрунтованою, як цього вимагають норми ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - прийнята з порушенням матеріального та процесуального права на підставі неправильного та неповного дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин у справі.
Тому прошу Донецький апеляційний адміністративний суд скасувати Постанову Луганського окружного адміністративного суду Луганської області від 13.02.2012р. по адміністративній справі №2а/1270/301/2012 про відмову у задоволенні позовних вимог; ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Свої вимоги до суду апеляційної інстанції обґрунтовую наступними аргументами:
1. Щодо необхідності надання довідки про наявність або відсутність судимості та інших
обставин, що обмежують відповідно до Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994р. право на виїзд за кордон.
Судом проігнорований пункт 12 «Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини»(надалі Порядок), затвердженого Наказом МВС України № 1603 від 21.12.2004р., де чітко вказано, що перевірка обставин, які можуть бути підставами у відмові при оформленні та видачі закордонного паспорта покладені на територіальні органи та територіальні підрозділи через відповідні управління (відділи) інформаційних технологій ГУМВС, УМВС. Також ні Закон України " Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", ні Правила, ні Порядок не містять жодної вимоги від громадянина здійснювати підтвердження сповіщеної інформації будь-якими довідками, в тому числі і довідкою про «несудимість». Сповіщення не означає підтвердження даних про наявність або відсутність судимості чи інших обставин, що можуть бути підставою тимчасової відмови у оформленні та видачі закордонного паспорта. Сповіщення було зроблене при подачі документів до СГІРФО Міловського РВУМВС України в Луганській області 06.12.2011р.
2. Стосовно вимоги відповідача -1 щодо надання нотаріально засвідчених копій свідоцтва про народження дитини та згоди дружини позивача на внесення даних про дітей до закордонного паспорту останнього. Нотаріально засвідчені копії вимагалися на підставі Вказівки ВГІРФО УМВСУ від 25 липня 2007р. №34/11119 та такої, що не має державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. У судовому встановленні було зазначено, що посилання відповідача на вказівку№34/11119 не береться судом до уваги, оскільки зазначений документ не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно – правових актів міністерства та інших органів виконавчої влади» та «Положення про державну реєстрацію нормативно – правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, і тому не має юридичної сили. У судовому встановленні зазначено, що необхідність надання нотаріально засвідчених копій свідоцтва про народження дитини та згоди дружини на внесення даних про дітей до закордонного паспорту позивача на законодавчому рівні не встановлено. Однак, це не було відображено у постанові суду!
3. Щодо доводів позивача стосовно відмови справляння необов’язкових платежів при оформленні і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон суд прийняв до уваги Вказівку ВГІРФО УМВС України від 30 вересня 2010р. № 34/14799, яка не пройшла державної реєстрації в Міністерстві юстиції України та не має юридичної сили. Користуючись пунктами 14, 16 цієї Вказівки, суд приходить до висновку, що я повинен сплатити чіткі суми за оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон більше 10 діб - 150грн., та за надання послуг з оформлення документів для виїзду з України і в’їзду в Україну – оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на заміну втраченого (оформлення одного пакету документів)- 62,40 грн. Згідно ПКМУ № 795 від 4 червня 2007 р. «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання». 150 гривень не є платою за бланк, а є плата у розмірі вартості бланка та надбавки в сумі 25 відсотків такої вартості, яка спрямовується як власні надходження та сплачується у разі замовлення платних послуг. Слід зазначити, що на судовому засіданні 08.02.2012р. була оголошена перерва до 13.02.2012р., щоб Відповідач - 2 мав можливість підготуватись та доповісти, де зазначена(у документі, що має юридичне значення ) сума в розмірі 150 гривень, як вираховується і чому саме 150 гривень. На судовому засіданні 13.02.2012р. Відповідачем -2 так і не було пред’явлено жодних нормативно – правових актів, де зазначена сума 150 грн. Також, 62,40 гривень сплачується у разі замовлення платних послуг, що робиться виключно за письмовим зверненням громадянина. Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про звернення громадян» ніхто не може бути примушений до подання власного звернення, тобто виходячи з цього, ніхто не може бути зобов’язаний до замовлення платних послуг органів та підрозділів МВС України.
Суд взагалі не прийняв до уваги, що платою за оформлення та видачу закордонного паспорта є Державне мито. Так, у ст.. 1 Декрету КМУ «Про державне мито» від 21.01.1993р. сказано: Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
4. Не було розглянуто судом питання щодо фотографування в узлі ДІС м. Старобільск, на необхідність виконання якого вказується у листі від 14.12.2012р. № 60/5562.
Згідно «Технічного опису та зразка бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон», затвердженого ПКМУ №858 від 26 червня 2007 р.(надалі Опис) п.8, відцифроване зображення обличчя пред'явника паспорта, його підпис виконуються на лицьовому боці сторінки даних способом лазерного гравірування. Зображення обличчя дублюється на сторінці способом лазерної перфорації. Слід наголосити на відцифруванні саме зображення обличчя, а не обличчя як такого в натурі.
5. Судом встановлено, що при подачі документів на оформлення закордонного паспорту мною надавалося посвідчення особи моряка, яке було повернуте мені при прийнятті заяви. Ця обставина не відповідає дійсності. При подачі заяви мною була подана копія посвідчення моряка, яка, як зазначається у позові, була мені повернута при прийняті заяви. Оригінал посвідчення моряка Відповідач – 1 відмовилась перевіряти.
Обставини щодо пред’явлення оригіналу паспорта громадянина України, на думку суда , що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, не відповідають дійсності. Суд намагається зіслатися на перелік документів, які були надані разом із заявою від 06.12.2012р. Треба зауважити, що там зазначені документи, які були прикладені до заяви. Прикладення оригіналів паспорта громадянина України та свідоцтв про народження не передбачене жодним нормативно - правовим актом. Вони були лише пред’явлені. Також суд прийшов до висновку, що вимога Відповідача - 1 щодо надання для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон паспорту громадянина України є обґрунтованою та правомірною. Але ж у листі від 14.12.2012р. № 60/5562 Відповідач – 1 вказує на необхідність надання саме копії паспорту громадянина України та пред’явити оригінал. Пакет документів, необхідних для оформлення паспорту у разі тимчасового виїзду за кордон, зазначений у п.10 Правил, затверджених ПКМУ № 231 від 31 березня 1995р..
6. Залишена без уваги і сама відмова у оформленні закордонного паспорта від 14.12.2012р. № 60/5562, яка була складена зі значними порушеннями. Підтвердженням тому є неповернена квитанція про сплату Держмита, яка у обов’язковому порядку повертається заявникові у разі відмови у оформленні закордонного паспорта. Повідомляються мотиви відмови. З вищезазначеного можна розглядати дії Відповідача – 1 як неправомірні.
Вище перелічені аргументи були надані суду у формі Пояснень у залі судового засідання. Проте суд залишив ці аргументи без уваги та розгляду. Також вони не відображені у рішенні по справі.
Суд повинен врахувати, що я мав підстави довіряти владі, адже згідно із ст.3, ст.19 Конституції України орган державної влади (тобто Відповідач) повинен виходити із пріоритету прав людини і діяти тільки на підставі чинного законодавства.
З огляду на вищенаведене
П Р ОШ У:

1. Скасувати Постанову Луганського окружного адміністративного суду Луганської області
від 13.02.2012р. по справі №2а/1270/301/2012. про відмову у позові Арсенюка Євгена Володимировича до старшого інспектора СГІРФО Міловського РВ УМВС України в Луганській області Мішури М. Л. та Міловського районного відділу УМВС України Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання виконати Наказ МВС №1603 від 21.12.2004р.
2. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Зобов’язати Відповідача - 1 здійснити провадження згідно Наказу МВС №1603 від 21.12.2004р., на підставі поданих Позивачем документів, вказаних у п.10 ПКМУ № 231 від 31.03.1995р., а саме:
- з єдиним обов’язковим платежем Державного мита у розмірі 170 гривень;
- без надання копії паспорта громадянина України;
- без надання довідки про наявність або відсутність судимості;
- без фотографування в узлі ДІС м. Старобілськ( з наданням фотокарток);
- без надання завірених нотаріально копій свідоцтв про народження;
- без надання завіреної нотаріально згоди дружини;
- без сплати необов’язкових платежів, передбачених ПКМУ № 795 від 4 червня 2007 р. «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання»



Додатки:

1. Копії апеляційної скарги для Відповідача – 1 та Відповідача – 2 з додатками. Кожна містить чотири аркуша (тільки для Луганського окружного адміністративного суду);
2. Квитанція про сплату судового збору (тільки для Луганського окружного адміністративного суду);
3. Постанова Луганського окружного адміністративного суду Луганської області від 13.02.2012р. по справі №2а/1270/301/2012. на шести аркушах(тільки для Донецького апеляційного адміністративного суду) ;
4. Пояснення від 13.02.2012р. на двох аркушах (крім Луганського окружного адміністративного суду);
5. Копія Підтвердження про відправлення апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду (тільки для Луганського окружного адміністративного суду).

Заява
19 травня 2011р. при отриманні паспорта громадянина України для виїзду та в’їзду за кордон серії ЕН № 933376 від 19 травня 2011р., робітником СГІРФО був вилучений закордонний паспорт серії АТ № 152143 від 26 липня 2001р.
Але відмітка «АНУЛЬОВАНО», про те, що паспорт серії АТ № 152143 від 26 липня 2001р. був вилучений, не була занесена до мого паспорта громадянина України. Даний випадок завдав мені матеріальної та моральної шкоди.
Керуючись ст. ст. 19, 40 Конституції України, Законом України «Про звернення громадян», а саме ст..20.
Прошу:
- прийняти до уваги вищезазначені факти;
- занести зазначену відмітку до мого паспорту;
- вжити заходів щодо усунення подальших випадків, що завдають матеріальних та моральних збитків громадянам України, пов’язаних з неналежним виконанням робітниками СГІРФО своїх службових обов’язків.

Інформаційний запит
19 травня 2011р. при отриманні паспорта громадянина України для виїзду та в’їзду за кордон серії ЕН № 933376 від 19 травня 2011р., робітником СГІРФО був вилучений закордонний паспорт серії АТ № 152143 від 26 липня 2001р.
Але відмітка «АНУЛЬОВАНО» про те, що паспорт серії АТ № 152143 від 26 липня 2001р. був вилучений, не була занесена до мого паспорта громадянина України..
Керуючись ст. ст. 19, 40 Конституції України, Законом України «Про звернення громадян», а саме ст..20.
Прошу дати повну письмову відповідь на 4(чотири) запитання:
1. Чи є правопорушенням невчасне занесення даної відмітки до паспорту громадянина України?
2. Чи повинен співробітник, що зробив помилку такого характеру, нести за це відповідальність та яку саме?
3. Яким нормативно – правовим актом ця відповідальність регламентована?
4. Чи повинно бути розпочате службове розслідування за фактом вищезазначеного правопорушення?

Євгене, що з апеляцією? Бути чи не бути прецеденту?

Добрий день.

Інформаційний запит
14.11.11р. до СГІРФО Міловського РВУМВС України В Луганській області був направлений запит щодо необхідних документів потрібних для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон та занесення даних про дітей.
В кінці листопада я отримав відповідь(в додатках) від СГІРФО за підписом ст.лейт. міліції М.Л.Мішури, де вказується, що для занесення даних про дитину мені необхідно надати:
Копію свідоцтва про народження дитини завірена нотаріально;
Нотаріально завірена згода дружини на внесення даних про дитину в закордонний паспорт чоловіка.


27.02.2012р. я звернувся до Міжрегіонального центра видачі паспортних документів за адресою: м. Київ, мікрорайон Бортничі, вул. Леніна, 64 з метою оформлення та видачі мені закордонного паспорта громадянина України для виїзду за кордон із занесенням до нього даних про дітей. Жодних вимог щодо надання мною нотаріально засвідчених копій свідоцтва про народження дитини та нотаріально завірена згода дружини для оформлення паспорта, мені не було пред'явлено. Паспорт громадянина України для виїзду закордон було оформлено та виготовлено без надання мною жодних нотаріально завірених копій.

Прошу дати відповіді на наступні питання:

Чи є вимога старшого інспектора СГІРФО Міловського РВУМВС України в Луганській області, старшого лейтенанта міліціі М.Л.Мішура щодо надання завірених нотаріально копії свідоцтва про народження дитини та згоди дружини законною?

Якими нормативно - правовими актами користувався інспектор пред'являючи до мене такі вимоги?



24.03.2012 рік. Арсенюк Євген Володимирович

Получается интересная ситуация. Скіртач Ю.І утверждает, что ст.лейт. міліції М.Л.Мішура требовала все это незаконно, но ведь она лишь выполняла его Вказівки, которые были наданы суду(в конце текста)

стандартно начальник віддав свого підлеглого,що носить йому бабло на розтерзання...щоб самому не попасти...