Сподіваюсь, що дане рішення комусь знадобиться.
Касація була подана Відповідачем, але було відмовлено у відкритті провадження
)))
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа:
У Х В А Л А
Іменем України
колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ………. ради Києво-Святошинського району Київської області та ОСОБА_2 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від …………. року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ……………міської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дію,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до …….. міської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якому просив визнати неправомірною відповідь щодо надання документів/інформації згідно заяви від 02 лютого 2015 року; визнати інформацію, надану ……. сільською радою, на питання інформаційного запиту від 26 березня 2015 року неправдивою та неправомірною; визнати інформацію, що міститься в рішеннях сільської ради, щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою та/або надання у власність земельних ділянок, як такою, що не містить інформації з обмеженим доступом чи має ознаки інформації з персональними даними, що потребують відокремлення; зобов'язати ……. сільську раду протягом п'яти днів з дня вступу постанови суду в законну силу надати ОСОБА_2 викопіювання з генерального плану ………по заяві від 02 лютого 2015 року із зазначенням на них земельних ділянок щодо яких відбувався запит згідно поданому зразку викопіювання з додаванням текстової частини, яка характеризує та відображає містобудівні умови та обмеження на зазначену земельну ділянку, відповідно до вимог оформлення, передбачених Законом України «Про містобудування» та ДБН Б.1.1-15:2012; зобов'язати сільську раду протягом п'яти днів з дня постанови суду в законну силу надати ОСОБА_2 вичерпну інформацію/документи на питання інформаційного запиту від 26 березня 2015 року; встановити строк для подачі звіту про виконання судового рішення; судові витрати покласти на відповідача.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від ……….. 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправним дії ……….. сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо відмови ОСОБА_2 в наданні запитуваної інформації (документів), яка відноситься до публічної. Зобов'язано ……. сільську раду Києво-Святошинського району Київської області надати ОСОБА_2 належним чином завірену публічну інформацію по запиту №Д-61/02-12 від 02 лютого 2015 року, а саме викопіювання генерального плану ………. із зазначенням на них земельних ділянок щодо яких відбувався запит з додаванням текстової частини, що характеризуватиме та відображатиме містобудівні умови та обмеження на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ДБН Б.1.1-15:2012, у порядку та строки, встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації». Зобов'язано ……… сільську раду Києво-Святошинського району Київської області надати ОСОБА_2 належним чином завірену публічну інформацію по запиту №14 від 26 березня 2015 року, а саме в частині надання інформації про ненадані у власність та користування земельні ділянки в межах …….., ………., …….., ......... Києво-Святошинського району Київської області із зазначенням їх цільового призначення кожної та наданням графічних матеріалів з зазначенням місця розташування усіх земельних ділянок. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач та представник …………міської ради Києво-Святошинського району Київської області подали апеляційні скарги.
Так, позивач в своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити та зобов'язати відповідача надати ОСОБА_2 вичерпну інформацію/документи на питання №3 інформаційного запиту від 26 березня 2015 року.
А представник відповідача в своїй апеляційній скарзі, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, що з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у лютому 2015 року позивачем було направлено запит до сільської ради з метою отримання публічної інформації. А саме, останній просив виготовити та надати викопіювання з генерального плану за поданими графічними матеріалами відповідно до поданих заяв.
У відповідь на запит отримав три викопіювання, які на думку позивача, не відповідають вимогам закону та порушує його право на отримання публічної інформації.
Крім того, позивачем було направлено у березні 2015 року запит до сільської ради для отриманні інформації про ненадані земельні ділянки в розрізі угідь сіл ………………..; надати графічні матеріали із зазначенням місця їх розташування та надати копії рішень сільської ради щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою та затвердження проектів за період з вересня 2014 року по день відповіді на запит.
Разом з тим, сільською радою було зазначено про необхідність оплати позивачем витрат, пов'язаних з наданням відповіді, після чого відповідачем буде надано відповідь на запит, однак, позивач вважає, що відповідачем виставлено неправомірно рахунок за отримання цієї інформації.
В зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, встановивши обставини справи, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Так, позивач 02 лютого 2015 року звернувся до …………… сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з заявою про надання викопіювання з генерального плану села …………. по поданим графічним матеріалам в заявах-клопотання від 04 червня 2014 року та від 09 вересня 2014 року, які відображають земельну ділянку щодо якої відбувався запит.
27 лютого 2015 року …………. сільською радою Києво-Святошинського району Київської області направлено запитувані викопіювання.
Згідно із ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі по тексту - Закон) розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
При цьому, судом першої інстанції у судовому засіданні були досліджені додатки до листа сільської ради, а саме викопіювання з генерального плану …………, та з них встановлено, що надані відповідачем копії не завірені, без зазначенням на них земельних ділянок, щодо яких відбувався запит, без текстової частини, що характеризуватиме та відображатиме містобудівні умови та обмеження на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ДБН Б.1.1-15:2012.
З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сільською радою фактично відмовлено ОСОБА_2 в наданні запитуваною публічної інформації, що є порушенням Закону України «Про доступ до публічної інформації» та порушує права позивача, а тому вимоги в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню та слід зобов'язати ………… сільську раду Києво-Святошинського району Київської області надати ОСОБА_2 належним чином завірену публічну інформацію по запиту №Д-61/02-12 від 02 лютого 2015 року, а саме викопіювання генерального плану с. ……… із зазначенням на них земельних ділянок щодо яких відбувався запит з додаванням текстової частини, що характеризуватиме та відображатиме містобудівні умови та обмеження на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ДБН Б.1.1-15:2012, у порядку та строки, встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Крім того, з матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що 24 березня 2015 року ОСОБА_2 направив до …………… сільської ради запит на отримання публічної інформації.
Зокрема: надання інформації про ненадані у власність та користування земельні ділянки в межах ……………. Києво-Святошинського району Київської області із зазначенням їх цільового призначення кожної та наданням графічних матеріалів з зазначенням місця розташування усіх земельних ділянок; надання копій рішень сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, та/або надання у власність земельних ділянок, що належать до ………… сільської ради за період з вересня 2014 року по день відповіді на запит.
З відповіді ……….. сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №14 від 31 березня 2015 року вбачається, що надати інформацію про ненадані у власність та користування земельні ділянки в межах ………… Києво-Святошинського району Київської області із зазначенням їх цільового призначення кожної та надати графічні матеріали з зазначенням місця розташування усіх земельних ділянок сільська ради не може, оскільки матеріали інвентаризації земель населених пунктів ……… сільської ради до виконавчого комітету ради не передані та на сесії ради не затверджені.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в тому числі, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що сільською радою фактично відмовлено ОСОБА_2 в наданні запитуваною публічної інформації, що є порушенням Закону України «Про доступ до публічної інформації» та порушує права позивача, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню та слід зобов'язати …………сільську раду Києво-Святошинського району Київської області надати ОСОБА_2 належним чином завірену публічну інформацію по запиту №14 від 26 березня 2015 року, а саме в частині надання інформації про ненадані у власність та користування земельні ділянки в межах …………… Києво-Святошинського району Київської області із зазначенням їх цільового призначення кожної та наданням графічних матеріалів з зазначенням місця розташування усіх земельних ділянок.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відпровідача, що запитувана інформація передана до земельного кадастру, тому не може бути наданою, оскільки доказів цим обставинам суду не подано.
Разом з тим, посилання у відповіді на запит на відсутність такої інформації в сільській раді не обґрунтована та не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів цим обставинам, в тому числі і підтвердження факту передачі інформації іншій уповноваженій особі.
Крім того, зважаючи на приписи закону, у разі передачі запитуваної інформації, суб'єкту звернення мало роз'яснитись до якого упровадженого органу має звернутись для отримання інформації, чого відповідачем зроблено не було.
Таким чином, доводи …………. міської ради Києво-Святошинського району Київської області, викладені в апеляційній скарзі спростовані вище викладеними обставинами справи та нормами чинного законодавства України.
Щодо позовних вимог про визнання інформації, наданої ………..сільською радою, на питання інформаційного запиту від 26 березня 2015 року неправдивою та неправомірною; визнання інформацію, що міститься в рішеннях сільської ради, щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою та/або надання у власність земельних ділянок, як такою, що не містить інформації з обмеженим доступом чи має ознаки інформації з персональними даними, що потребують відокремлення, та зобов'язати сільську раду надати ОСОБА_2 вичерпну інформацію/документи на питання інформаційного запиту від 26 березня 2015 року то суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відмову в задоволенні позову в цій часині з наступних підстав.
Так, згідно із ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (далі по тексту - Закон) розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Правовими положеннями ч. 5 ст. 6 Закону передбачено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Між тим, ч. 7 ст. 6 Закону встановлено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Рішенням Конституційного суду України від 20.01.2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, визначено що, збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
При цьому, ч.5 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", визначає перелік персональних даних фізичних осіб, які заборонено відносити до інформації з обмеженим доступом, зокрема, як вже було зазначено вище судом апеляційної інстанції, не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначає, що інформація з зазначенням місця розташування земельних ділянок, які громадяни можуть отримувати для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не є інформацією з обмеженим доступом та може бути надана особі на його запит.
Однак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції помилково зазначає, що інформація щодо найменування (ім'я) землекористувача/землевласника та ділянку, яка перебуває в його користуванні/володінні не належить до публічної інформації. Так, зазначена вище інформація належить до публічної та може бути надана особі на його запит.
Разом з тим, колегія суддів підкреслює, що з відповіді ………… сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №14 від 21 квітня 2015 року вбачається, що сільська раданадасть копій рішень сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, та/або надання у власність земельних ділянок, що належать до …………. сільської ради за період з вересня 2014 року по день відповіді на запит, у разі сплати позивачем витрат, пов'язаних з наданням відповіді. При цьому до листа доданий рахунок від 20 квітня 20415 року на оплату в розмірі 742,98 грн.
Тобто, колегія суддів підкреслює, що єдиною підставою для відмови у наданні інформації на запит стала несплата позивачем витрат, пов'язаних з наданням відповіді.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком.
Ст. 21 Закону передбачено, що інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
Рішенням …………ї сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №5 від 08 квітня 2015 року встановлені норми витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію; затверджений порядок відшкодування фактичних витрат на копіювання та друк документів, що надаються за запитами на інформацію.
Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем наданого йому рахунку, то суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що дії сільської ради відповідають вимогам Закону.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що хоча суд першої інстанції помилково зазначив, що інформація щодо найменування (ім'я) землекористувача/землевласника та ділянку, яка перебуває в його користуванні/володінні не належить до публічної інформації, однак, відповідно до положень частини 2 ст.200 КАС України, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Враховуючи ту обставину, що підставою для відмови у наданні інформації стала несплата позивачем витрат, пов'язаних з наданням відповіді та доказів проведення такої сплати позивачем не надано, то суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.
З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позов.
При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявниками в апеляційних скаргах не спростовують висновку суду першої інстанції. Натомість оскаржувана Постанова суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги …………. міської ради Києво-Святошинського району Київської області та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в частині зупинення провадження по справі протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, в іншій частині ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Вход
FAQ
Поиск
