Сообщение, не относящиеся к теме

Державний герб України


ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2015 р. м. Київ К/800/50253/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Черпіцької Л.Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 листопада 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2013 року ОСОБА_4 пред'явив позов до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання дій відповідача щодо ненадання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки протиправними та зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів, скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що 30 липня 2013 року ОСОБА_4 подав заяву до відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та відведення земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку у м. АДРЕСА_1.

До вказаної заяви були додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

19 серпня 2013 року було здійснено виїзне засідання постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури та земельних відносин, якою було встановлено, що відстань від урізу води річки АДРЕСА_2 до АДРЕСА_1 становить 92 м.

27 серпня 2013 року рішенням Первомайської міської ради Миколаївської області прийнято рішення № 12, яким ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та відведення земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку у АДРЕСА_1.

Дане рішення обґрунтоване тим, що бажана земельна ділянка знаходиться в межах стометрової прибережної захисної смуги, що суперечить положенням статті 61 Земельного кодексу України.

19 вересня 2013 року виконавчим комітетом Первомайської міської ради на запит позивача повідомлено, що розмір прибережної захисної смуги в районі АДРЕСА_1 становить 100 метрів.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, послався на положення статтей 60, 61 Земельного кодексу України та зазначив, що оскільки бажана земельна ділянка знаходиться в межах стометрової прибережної захисної смуги, відповідач правомірно відмовив ОСОБА_4 в задоволенні його заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та відведення земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 листопада 2013 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280 передбачено, що вирішення питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Згідно частини 1 статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частинами 1, 2 статті 60 Земельного кодексу України визначено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Річка АДРЕСА_2 має довжину 806 км, площа басейну дорівнює 63700 кмІ, тому відноситься до категорії великих річок із прибережною захисною смугою 100 метрів.

Частиною 1 статті 61 Земельного кодексу України передбачено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Згідно пункту «г» частини 2 статті 61 Земельного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції взяв до уваги лише протокол засідання постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури та земельних відносин від 19 серпня 2013 року, зі змісту якого слідує, що відстань від урізу води річки АДРЕСА_2 до АДРЕСА_1 становить 92 м.

Разом з цим в матеріалах справи наявні витяги із публічної кадастрової карти України та супутникової карти, в яких зазначено, що відстань від урізу води річки АДРЕСА_2 до АДРЕСА_1 становить більше 100 метрів.

11 листопада 2013 року виконавчим комітетом Первомайської міської ради на запит позивача повідомлено, що відповідно до топографічного плану міста М 1:5000 (витяг із Плану горизонтальної зйомки надано в додатку), створеного Державним науково-виробничим підприємством «Геосистема» в 2011 році, відстань від урізу води річки АДРЕСА_2 до АДРЕСА_1 становить близько 120 метрів.

Суд першої інстанції не дослідив витяги із публічної кадастрової карти України, супутникової карти та Плану горизонтальної зйомки, зі змісту яких вбачається, що відстань від урізу води річки АДРЕСА_2 до АДРЕСА_1 становить більше 100 метрів, тобто бажана земельна ділянка знаходиться поза межами стометрової прибережної захисної смуги.

Крім цього частиною 2 статті 60 Земельного кодексу України передбачено, що при крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Судами не встановлено яка крутизна схилу земельної ділянки, на яку претендує позивач і чи не підлягає подвоєнню мінімальна ширина прибережної захисної смуги, якщо крутизна схилів більше трьох градусів.

Згідно із статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так як судами не були дослідженні вказані обставини, відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і винести законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 листопада 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді