И ещё раз
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про скасування постанови серія АВ1 №031077 від 05.01.2011р.
в справі про адміністративне правопорушення.
Цей позов підлягає розгляду в судах на підставі ст.288 ч.3 КУпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
05 січня 2011 року близько 06 год. 40 хв. я рухався по автомобільній дорозі в напрямку від Вінниці до Умані з дотриманням правил дорожнього руху.
У населеному пункті «Озеро» я зменшив швидкість до 60 км/год, як це вимагав знак 5.45, місцями рухався ще повільніше, адже стан дорожнього покриття був незадовільний та у темряві було погано видно людей, які йшли по узбіччю та виходили на дорогу. Приблизно у вказаний в протоколі час я був зупинений інспектором ВДАІ за допомогою жезлу. Машина ДПС стояла з порушенням ПДР, в повній темноті, без будь яких світових покажчиків, габаритів тощо та створювала аварійну обстановку, адже дорога в цьому місці дуже вузька, тому інші авто вимушені були об’їзжати, перетинаючи суцільну розмітку, про що я одразу зробив зауваження інспектору.
На моє прохання назвати причину зупинки, інспектор відповів, що я перевищив швидкісний режим та покликав напарника, який показав зафіксовану на приладі "Беркут" швидкість 84 км/год. Я одразу категорично не погодився з тим, що ця швидкість належить моєму автомобілю, адже був цілковито впевнений, що їхав значно повільніше, до того ж заздалегідь побачив інспектора, який йшов назустріч моєму авто з витягненою рукою, у який він тримав прилад.
Інспектор витребував у мене документи та повідомив, що буде складати протокол. Я заперечив та попросив надати докази порушення, надати фото або відеофіксацію порушення або іншим чином довести, що цифри на приладі відповідають швидкості саме мого авто, адже в цей час на дорозі одночасно було декілька транспортних засобів, а незадовго до того мене досить швидко обігнав білий мікроавтобус. Також я відразу заявив, що надам ходатайство про розгляд справи за місцем проживання, як передбачає ст.276 КУпАП. Інспектор взагалі мене не слухав та мовчки видалився до свого авто.
Через 15-20 хвилин інспектор повернувся до мене та надав для ознайомлення постанову та протокол одночасно. В протоколі я висловив також свою незгоду з порушенням, а на моє запитання щодо вписаного свідка, працівник ДПС повідомив, що вписав свого напарника, який був молодший за званням та який, власне, тримав в руках прилад для вимірювання швидкості.
В мене не було бажання сперечатися з інспектором, до того ж він взагалі не звертав уваги на мої аргументи, пояснення, зауваження. Я записав у графі «пояснення» те, що до протоколу долучаю ходатайство про розгляд справи за місцем проживання та пояснення на окремому аркуші. Інспектор одразу викинув складені мною документи просто в сніг та відповів, що ці писульки я можу залишити собі.
Вважаю, що притягнення мене до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП є незаконним, неправомірним, необґрунтованим, недоведеним з наступних причин:
1. Правопорушення я не скоював, оскільки їхав в населеному пункті в темний час доби із дотриманням Правил дорожнього руху України, з дозволеною швидкісью та з необхідними заходами безпеки. При визначені власної швидкості я оріентувався на показання спiдометра, якi рахував вiрними, оскiльки мiй автомобіль пройшов технічний огляд, був допущений до эксплуатацii,а таму спiдометр як i iншi прибори пройшли вiдповiдну перевірку. Моє авто, якому 2 роки, має цифровий спідометр, обладнане гумою штатного розміру, тому швидкість можу визначати досить точно.
2. У час, близький до вимірювання швидкості та зупинки, мій автомобіль з більшою швидкістю випередив мікроавтобус, позаду мого автомобіля їхало ще декілька авто.
Більш того, на мою вимогу інспектор не показав та не дав звірити час вимірювання швидкості. Проте ні попередні, ні слідуючі автомобілі інспектор не зупинив. Всі описані вище обставини справи були вказані інспектору та викладені в скороченому вигляді в поясненнях на окремому аркуші.
3. Зі своєї сторони інспектор Гук І.В. вписав в протокол, як свідка, свого підлеглого - іншого інспектора ДПС, щодо неупередженості якого є сумніви, оскільки він був молодшим за званням та може виконати наказ старшого екіпажу, окрім того він не міг бути свідком, адже брав учать у вимірюванні швидкості. Згідно п. 4.2 інструкції МВС 77, інспектор мав відібрати пояснення у свідка та додати до матеріалів справи згідно з ст. 256 КУоАП. У протоколі немає посилань на будь які пояснення свідків. Факт, що свідок Денисюк Володимир Вікторович є працівником ДПС, доводить вже сама адреса, вказана в протоколі – м.Немирів, вул.Горького 8 – дана адреса повнісю співпадає з юридичною адресою відповідача.
4. Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, у даному випадку використовувався вимірювач швидкості «Беркут», що всупереч ст. 251 КУпАП не має функцій відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки. У протоколі та постанові відсутні докази того, що відображена на приладі «Беркут» швидкість належала саме моєму автомобілю. Фактично мені співробітником ДАІ, що склав протокол, було продемонстровано тільки швидкість. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме мого автомобіля неможливо, тим більш, що інспектор відмовився показати час вимірювання на приладі. З огляду на положення ст. 251 КУпАП, у якій міститься норма імперативного характеру щодо використання тільки тих технічних приладів та засобів що мають функції відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, вимірювач «Беркут» не може бути використаний як належний доказ по справі. Тим самим порушив ст. 62 Конституції України – звинуватив мене без достатніх доказiв в чининому правопорушеннi.
5. Під час вимірювання інспектор тримав вимірювальний пристрій у руці, що робить можливим рух та біг назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, значно збільшується. Це є порушенням наказу МВС №.111, № 33, п.21 ст. 11 Закона України «Про Мiлiцiю».
6. Ні в протоколі, ані в постанові у справі про адміністративне правопорушення не наведено даних про допуск даного засобу вимірювальної техніки до застосування в Україні, повірку, похибки при вимірюваннях, що робить вимірювання незаконними у відповідності до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Слід нагадати, що у відповідності до ст.10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Таких документів на моє прохання мені співробітниками ДАІ надано не було.
7. Окрім всього вищенаведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання мені часу для звернення за правовою допомогою, інших доказів по справі не тільки порушує мої права, передбачені ст.268 КпАП, але й призвело до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.3 КУпАП. За таких умов мої права при такому розгляді справи грубо порушено.
Доказом таких дій є час фіксації нібито порушення, а саме 06год.45хв., час розгляду справи, 06год.45хв., час винесення постанови 06год.45хв. Таким чином інспектор за одну хвилину зупинив мене, вислухав зауваження, склав протокол та виніс постанову.
Більш того, інспектор грубо порушив мої права на захист та халатно поставився до своїх обов’язків під час розгляду справи – викинув моє ходатайство та доповнення протоколу на окремому аркуші, а також виписав постанову одночасно з протоколом, без розгляду справи, чим взагалі позбавив мене права на захист. На прохання пояснити, на якій підставі інспектор виписав постанову ще до того, як я розписався в протоколі про час та місце розгляду справи, інспектор також не дав відповіді та був відверто здивований запитанням.
Вбачаю в цьому також порушення ст.33 КУпАП
Враховуюче вищевикладене вважаю, що постанова серії АВ1 №139844 по справі про адміністративне правопорушення від 05 січня 2011 року винесена з численними порушеннями моїх прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, протиправною, незаконною та підлягає скасуванню. Згідно ст.72 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. На підставі викладеного прошу:
1. Прийняти адмін позов до розгляду;
2. Повідомити позивача, Павловича Євгена Геннадiйовича, про час та місце судового розгляду;
3. Викликати у судове засідання свідкіа:
Денисюка Володимира Вікторовича, прож. за адресою м.Немирів, вул.Горького 8;
4. Витребувати з вiдповiдача докази, яки були прийнятi за належнi при складаннi протоколу серii АВ1 №139844 та винесеннi постанови серii АВ1 № 031077 від 05.01.2011р.
5. Визнати протиправними дії інспектора роти ДПС м.Немирів пр-ка Гук Ігора Володимировича
6. Скасувати постанову серii АВ1 № 031077 від 05.01.2011р. у справі про адміністративне
порушення, передбачене ч.1 ст. 122 КпАП України.
ДОДАТКИ:
1. Копія постанови про адміністративне правопорушення – 2 копії;
2. Копія протоколу—2 копії;
3. Копія позовної заяви – 2 копії;
4. Квитанція про оплату судового збору.
Вход
FAQ
Поиск
