|
Вот исправил недочеты!!! В понедельник понесем в суд.
До Баглійського районного суду
51909, м. Дніпродзержинськ,
пр. Конституції, 64
тел.(05692) 7-43-42
Позивач:
Відповідач: Відділ Державної автомобільної інспекції
міста Дніпроджержинськ при УДАI ГУМВС
України в Днiпропетрiвськiй областi
вул. Магнітогорська 6,
(05692) 3-70-73
Інспектор ДПС роти ДПС ВДАІ
міста Дніпродзержинськ при УДАI ГУМВС
України в Днiпропетрiвськiй областi
прапорщик міліції Бідняк Ігор Євгенійович
(05692) 3-70-73
АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про визнання незаконною та скасування постанови про
накладення адміністративного стягнення за порушення
Правил дорожнього руху України та про закриття
провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Постановою серії АЕ1 № 082750 від 4.01.2011 року інспектора ДПС роти ДПС ВДАІ міста Дніпродзержинськ прапорщиком міліції Бідняк Ігорем Євгенійовичем (далі-Відповідач) на мене (далі – Позивач), накладено адміністративне стягнення за ст.122 ч.2 КУпАП у розмірі 425 гривень, через порушення пункту 16.2 Правил дорожнього руху (далі ПДР) Відповідно до вищезазначеної постанови, гр. 04.01.2011 року о 9 годині 10 хвилин
м. Дніпродзержинськ, керуючи автомобілем «Пежо» при повороті праворуч з вул. Сировця на вул. Москворецька не надав перевагу в русі пішоходу, який знаходився на проїзжій частині, на яку водій повертав, чим порушив проїзд перехрестя.
Постанова не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства з таких підстав:
Я виконуючи поворот праворуч переконався що пішоходи, яким може бути створена загроза або небезпека, відсутні, продовжив рух, у той момент, коли я вже знаходився на проїзній частині на яку повертав, яка має дві смуги для руху в одному напрямку та трамвайні колії між ними, з лівої від мене сторони дороги пішохід вийшов на проїзну частину, в даному випадку пішохід знаходився на абсолютно іншій смузі руху, переходив її спокійно, не був змушений змінювати ані швидкість, ані напрямок руху, небезпеки наїзду на нього не існувало, уникати наїзду він не був змушений. Враховуючи визначення перешкоди та небезпеки для руху, дані у п.1.10 ПДР, слід вважати, що у даному випадку ніякої небезпеки для пішохода або перешкоди для нього не створювалося. Боковий інтервал до пішохода також був безпечний, який становисв більш ніж 6 метрів. За таких умов обов’язку дати дорогу не існувало, оскільки не було пішоходів, відповідних ознакам, переліченим у п.16.2 ПДР, а отже, не було умов для застосування даного пункту. Інспектор знаходився на відстані більш ніж 200 метрів від перехрестя і адекватно оцінити дану дорожню обстановку не міг.
Згідно п. 16.2. на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.
Інспектор ДПС при розгляді справи не прийняв до уваги, що словосполучення «дати дорогу» є терміном, суть якого роз'яснює п. 1.10 «дати дорогу» - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість. Зокрема, згідно цього пункту ПДР, вимога «дати дорогу» вважається виконаною, коли учасникі дорожнього руху, які мають перевагу, не були змушени змінити напрямок руху або швидкість.
Я з інспектором ДАІ не погодився i намагався все це йому пояснити. Однак, мої пояснення с посиланням на п. 1.10 ПДР інспектором ДПС не були прийняті до уваги, так як і свідчення мого пасажира який все це бачив.
Я також запропонував зупинити вказаного пішохода, але інспектор відмовився. Слід вказати на те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення та постанова не відповідають вимогам ст.251, 256, 280 КУпАП України. Це випливає з самого складу зазначеного правопорушення та обсягу доказів, які наявні у протоколі та постанові. Так, у протоколі та постанові немає даних пішоходів, яким нібито було створено перешкоду та небезпеку. Між тим, у відповідності до ст. 269 КУпАП така особа є потерпілим по справі, або, принаймні, у відповідності до ст. 272 КУпАП є свідком. У відповідності до ст. 256 КУпАП дані цих осіб є відомостями, які мають обов’язково, при наявності свідків та потерпілих, зазначатися в протоколі. (Сам характер порушення ПДР, про яке йде мова, говорить про немож-ливість його вчинення без потерпілих або свідків.) У відповідності до ст. 251 КУпАП, пояснення цих осіб є доказами по справі. Неприлучення до справі не тільки пояснень, але й даних потерпілих та свідків грубо протирічить ст. 256 КУпАП та призводить до відсутності в справі передбачених законом доказів. Обов’язок дослідити всі обставини у справі, дослідити усі докази, до яких належать і пояснення свідка згідно ст.272 КУпАП, покладено на інспектора ДПС згідно ст. 279 КУпАП.
Але незважаючи на це інспектор ДПС, не маючи достовірних даних про порушення мною ПДР, почав складати протокол про адміністративне правопорушення. Мені не були роз’яснені мої права, передбачені ст.268 КУпАП, та ст. 63 Конституції України.
Мою пропозицію опитати свідків, що перебували на тротуарі в момент мого проїзду та мого пасажира, інспектором ДПС було відкинуто, також він відмовився внести їхні прізвища, як свідків, до протоколу.
Також протокол складений з порушенням п. 11.17. інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (Наказ МВС №77 від 26.02.09). «Записи в протоколах про адміністративні правопорушення, робляться чорнилом (пастою) темного (чорного або синього) кольору. Вони заповнюються розбірливим почерком, а прізвище, ім'я, по батькові порушника, його місце проживання, а також посада, місце роботи, звання працівника Державтоінспекції МВС записуються друкованими літерами.»
Більше того, моє право давати пояснення (ст. 268 КУпАП) фактично не було реалізовано при розгляді справи: поки я записував до протоколу свої пояснення, iнспектор ДПС встиг скласти постанову в справі адміністративного правопорушення й визначити в даному випадку міру покарання.
У такий спосіб «розгляд справи» звелося до складання постанови. Не були виконані вимоги ст. 280 КУпАП по розгляду всіх обставин справи, зігнорований п. 1.10 ПДР, що визначає ключовий у цьому випадку термін «дати дорогу».
У протоколі про адміністративне правопорушення інспектор Бідняк І.Є. не зазначив, що мається видео фіксація, хоча на словах казав що вона є. Також ця фото фіксація не досліджувалася при накладенні на мене стягнення, що свідчить про необ’єктивність та неповноту розгляду справи. Я стверджую, що фактично справу ніхто не розглядав. У протоколі не вказано назву, модель серійний номер технічного засобу, на який зі слів інспектора ДПС, здійснювалася фото фіксація. Документи на камеру інспектор відмовився показати. Сертифікат та документ про повірку у інспектора ДПС були відсутні. Таким чином, застосування такого фотоапарату інспектором ДПС Бідняк І.Є. було неправомірним, згідно п.18.10 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС (Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року № 111) «Під час несення служби працівникам підрозділів ДПС забороняється використовувати під час несення служби технічні засоби та прилади, які не сертифіковані в Україні та не пройшли повірку або мають свідоцтво про повірку, термін дії якого минув».
У постанові про накладення на мене стягнення інспектор на видео фіксацію, як доказ скоєння мною правопорушення не посилався, що свідчить про відсутність такого доказу. а навіть якщо він і є то згідно конституції Україні ст. 32 , 62 такі докази вважаються незаконними так як документів на відео камеру в інспектора не було, а так само при розгляді справи про адміністративне правопорушення зібрані по справі докази повинні оцінюватися з позиції дотримання вимог закону при їх отриманні.
За цих обставин Позивач вважає постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 082750 від 4.01.2011 року прийнятою з порушеннями чинного законодавства, необґрунтованою, протиправною, незаконною, а також такою, що підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 287, 288, 289 КУпАП, ст. 6, 7, 9, 104 КАСУ
ПРОШУ:
1. Постанову серії 2011 про накладення на Позивача адміністративного стягнення за ст. 122 ч. 2 КУпАП у розмірі 425гривень визнати незаконною та скасувати.
2. Провадження в адміністративній справі закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях Позивача складу адміністративного правопорушення.
Додатки:
1. доказ сплати судового збору – квитанція установи банку;
2. копія протоколу про вчинення адміністративного правопорушення серія АЕ1 №311733 від «04» січня 2011року;
3. копія постанови про притягнення до адміністративної відповідальності АЕ1 №082750 від «04» січня 2011року;
4. копії адміністративного позову та доданих матеріалів у відповідності до кількості відповідачів у справі.
«___»_________2011року ________________
|
Вход
FAQ
Поиск
