http://reyestr.court.gov.ua/Review/22252159

Справа 22ц-1984/12 Головуючий у 1 інстанції Величко О.В.
Категорія 39 Доповідач Березкіна О.В.


РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Курило В.П., суддів Березкіної О.В., Дундар І.О.
при секретарі Перепечаєнко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2011 року,-

ВСТАНОВИВ:


ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про визнання його дій такими, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію, посилаючись на те, що відповідач у присутності великої кількості людей у приміщенні суду образливо висловився в його адресу, назвавши « дебілом».
У подальшому ОСОБА_1 уточнив свої вимоги, просив визнати означене висловлювання недостовірним та таким, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію, та стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2011 року висловлювання ОСОБА_2 8 червня 2011 року в приміщенні Красноармійського міськрайонного суду наступного змісту « дебіл» визнано недостовірним та таким, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн. у відшкодування моральної шкоди та 592 грн. судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що не висловлювався в адресу ОСОБА_1 означеним словом, покази свідків, на які послався суд не є об»єктивними, оскільки вони дані особами, інтереси яких представляв ОСОБА_1 в судовому засіданні. Крім того, суд неправильно вирішив питання про судові витрати.
В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_1 заперечував проти скарги, просив залишити рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації суд першої інстанції виходив з того, що показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, підтверджено образливе висловлювання відповідача на адресу ОСОБА_1, після якого ОСОБА_1 звертався до лікарів.




Оскільки частиною першою статті 7 ЦК України передбачено, що громадянин або організація вправі вимагати по суду спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать честь, гідність та ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності, суд першої інстанції прийшов до висновку, що образливе висловлювання ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 є недостовірною інформацією та такою, що порушує право позивача на повагу до його честі й гідності та ділової репутації і тягне за собою відшкодування моральної шкоди.
Проте з такими висновками суду першої інстанції неможливо погодитись, оскільки вони ухвалені з порушенням норм матеріального права.
Посилаючись на норми статті 7 ЦК України в редакції 1963 року, суд першої інстанції не врахував, що означений кодекс втратив силу з 1 січня 2004 року у зв»язку із набранням законної сили ЦК України 2003 року.
Відповідно до ч.1 ст. 275 ЦК України 2003 року, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 277 ЦК фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Визнавши образливе висловлювання ОСОБА_2 недостовірною інформацією, суд не з»ясував, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Тлумачний словник Ожегова визначає слово «дебил» як психічно або розумово відсталу людину.
Відповідно до ч. 2 ст. 471 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Виходячи з наведеного, висловлювання ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 образливим словом « дебил» за змістом Закону України "Про інформацію" та ст. 277 ЦК України не можна віднести до фактичних тверджень і оціночних суджень, тому що їх не можна перевірити на предмет відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.
За таких обставин висновки суду першої інстанції ухвалені з порушенням норм матеріального права.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в тій частині, що образливе висловлювання ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 мало місто.
Оскільки таке висловлювання відбулося у присутності осіб, інтереси яких преставляв в суді ОСОБА_1 та його опонентів, і виходячі із загальновідомого та наукового визначення змісту слова « дебил», суд визнає його принизливим.
Відповідно до пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 1 від 27 лютого 2009 року « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено лише обов'язок відшкодувати моральну шкоду, що також передбачено пунктом 4 частини другої статті 23 ЦК України.
Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд виходить із вимог розумності та справедливості, а також співмірності заподіяної шкоди та заявленому розміру відшкодування, який визначає у розмірі 500 грн.
Розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, суд визначає у відповідності до ст. 4 Закону України « Про судовий збір» у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати - 214,60 грн.
Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що у відповідності до ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст.303-316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ :


Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2011 року скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн. у відшкодування моральної шкоди та 214,60 грн. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.



Судді:

Я думаю что нам нужно перенять практику и подавать гражданские иски на работников ГАИ
за оскорбления и левые обвинения. Сказал глупость - получи иск) Можно с инспекторов
по 500 гривен зарабатывать)

давно пора... пока не будет в Украине судебной практики по моралке на гайцов, будет не понятно что творится...
Рост, давай что-то пробовать...

_________________
www.youtube.com/user/PORUAN21

Готов подключиться, жаль не останавливали ооо-очень давно.

Выкладывайте образец, будем писать.