Мне делали такую распечатку

а как такая распечатка выглядит

ПС2: кстати, если кто хочет присоединиться к борьбе, и имеет в данной базе "штрафы", то можем попробовать для Вас найти работку. Очень желательно чтобы по штрафам закончился срок обращения в ОГИС! (3 мес.)

Если у кого есть идеи, в чем данная база незаконная, с удовольствием выслушаю, и ценное добавлю в апелляцию.

Если кому интересно, то могу выложить иск, и если в течении недели не появится в реестре решение, то могу сделать скан шедевра Григоровича... В решении есть обовсем, кроме названия закона и статьи, которой МВС дано право собирать информации о штрафах в базе!

ПС: у меня такое мнение, что он (и не только) получает "премии" за каждое неправосудное решение!

ПС2: кстати, если кто хочет присоединиться к борьбе, и имеет в данной базе "штрафы", то можем попробовать для Вас найти работку. Очень желательно чтобы по штрафам закончился срок обращения в ОГИС! (3 мес.)

АДМІНІСТРАТИВНА ПОЗОВНА ЗАЯВА.
(про визнання діяльності протиправною, зобов’язання вчинити дію тощо)

Зміст позовних вимог.

1. визнати діяльність відповідачів по збору, зберіганню, використанню та поширенню конфіденційної інформації про позивача протиправною.
2. заборонити відповідачам та їх підрозділам використовувати базу “АІС Адмінпрактика” для збору, зберігання, використання та поширення персональних даних фізичних осіб, та зобов’язати відповідачів видалити персональні дані позивача із цієї бази.

Виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування їхніх посадових і службових осіб.
Згідно ч. 1 ст. 6 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо ВВАЖАЄ, що рішенням, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси. Ця норма повністю корелюється із ч. 1 ст. 104 КАС України, згідно із якою: до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із ст. 8 Конституції України - в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог.

15.12.2011р. позивач звернувся до підпорядкованого відповідачу підрозділу ДАІ (МРЕО-6 м. Києва) із заявою про державну реєстрацію автомобіля. Проте позивачу було відмовлено у держаній реєстрації автомобіля у зв’язку із тим, що у базі АІС “Адмінпрактика” міститься інформація, згідно із якою у позивача є певні невиконані зобов’язання по сплаті штрафів. Обставина наявності бази даних АІС “Адмінпрактика” підтверджується відповідною роздруківкою, яка є невід’ємною частиною зави про державну реєстрацію автомобіля. Слід одразу підкреслити, що доступ до даної бази отримала особа, яка не вносила в неї інформацію, оскільки МРЕО взагалі не займається адмінпрактикою, оскільки на цей орган державної влади покладені інші функції, а ніж стеження за сплатою штрафів.
У відповідності до абз. 2 п. 15 постанови пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009р. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Оскільки доступ до бази АІС “Адмінпрактика” має невизначене коло осіб, а в даному випадку отримала особа, яка не мала відношення до формування даної бази, то є факт поширення конфіденційної інформації про позивача.
Більш того, із доданих доказів витікає, що сам по собі факт зберігання конфіденційної інформації про позивача в даній базі – є автоматично і фактом поширенням конфіденційної інформації про позивача, докази чого було надані позивачем. Таке поширення порушує особисте немайнове право позивача.
Крім того слід одразу зазначити, що позивач не надавав свою згоду відповідачам чи будь-яким його підрозділам на збирання, зберігання, використання чи поширення конфіденційної інформації про себе.
Ст. 32 Конституції України передбачено, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Ч. 2 ст. 11 закону України про інформацію додатково уточнено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Згідно із наданим витягом із бази АІС “Адмінпрактика” – в цю базу заноситься конфіденційна інформація про особу, її адреса, дата народження, матеріальний стан тощо. В базі АІС “Адмінпрактика” ця інформація збирається, зберігається, використовується та з даної бази вона поширюється.
Крім того додатково слід зазначити, що позивач не зміг знайти закон чи підзаконний акт яким здійснюється правове регулювання функціонування цієї бази. Швидше за все такого нормативного акту взагалі немає, проте відповідачі у запереченнях можуть спростувати цю обставину.
У ситуації невизначеності правового режиму цієї бази, у тому числі прав та обов’язків її користувачів – особи, інформація про яких зібрана і зберігається в даній базі (у тому числі безпосередньо позивач), не можуть бути впевнені у використанні конфіденційної інформації виключно за її призначенням, оскільки навіть достовірно невідомо з якою метою створена ця база, які особи мають до неї доступ тощо. Не виключені ситуації, що дані із цієї бази за певну винагороду потрапляють до рук шахраїв. Ця обставина також порушує (чи може порушувати) немайнове права позивача.
Таким чином, оскільки Конституцією України та законом України “про інформацію” встановлено, що лише згідно із законами України і лише для національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини може збиратись, зберігатись, використовуватись та поширюватись конфіденційна інформація про особу, а діючими на сьогоднішній день законами України – ні відповідачу, ні його підрозділам у базі АІС “Адмінпрактика” не надано право збирати, зберігати, використати та поширювати конфіденційну інформацію про осіб, то дії відповідача по збиранню, зберіганню, використанню та поширенню конфіденційної інформації в базі АІС “Адмінпрактика” про позивача потрібно визнати протиправними.
Оскільки згідно із діючим законодавством створення бази АІС “Адмінпрактика” не регламентовано жодним правовим актом, і це при тому, що таке має бути зроблено саме законом України, то потрібно заборонити відповідачу використати дану базу для збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про осіб, які не надали свого дозволу на такі дії, а оскільки згідно із наданими доказами в базі АІС “Адмінпрактика” знаходяться записи які містять конфіденційну інформацію про позивача – треба зобов’язати відповідача видалити всі записи із даної бази, які стосуються позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 8, 19, 32 Конституції України ст. 2, 6, 11, 71, 72, 99, 100, 104-106 КАС України; ст. 11 закону України “Про інформацію”; ст. 268, 270, 276 ЦК, ПРОШУ:
· відкрити провадження в адміністративній справі
· визнати діяльність УДАІ МВС України по збору, зберіганню, використанню та поширенню конфіденційної інформації про позивача в базі АІС “Адмінпрактика” протиправною.
· заборонити УДАІ МВС України та її підрозділам використовувати базу “АІС Адмінпрактика” для збору, зберігання, використання та поширення персональних даних фізичних осіб, які не надали на це свого дозволу, та зобов’язати видалити персональні дані позивача із цієї бази.
· визнати діяльність УДАІ ГУ МВС України в м. Києві та його підрозділів по збору, зберіганню, використанню та поширенню конфіденційної інформації про позивача протиправною.
· заборонити УДАІ ГУ МВС України в м. Києві використати базу “АІС Адмінпрактика” для збору, зберігання, використання та поширення персональних даних фізичних осіб, які не надали на це свого дозволу, та зобов’язати видалити персональні дані позивача із цієї бази
· Задовольнити позовні вимоги в повному обсязі

До адміністративної позовної заяви додаю.
1. Квитанцію оплати судового збору.
2. Копію заяви про реєстрацію автомобіля від 15.12.2011р. із копією витягу із АІС “Адмінпрактика”
3. Копію позовної заяви із додатком №2 для відповідачів (2 прим.)

Письмове пояснення.
(доповнення)

Я звернувся із позовом до суду. У справі відкрито провадження. Суд своєю ухвалою встановив строк для надання додаткових доказів та пояснень по справі до 10.02.2012р.
Ст. 49 КАСУ учасникам процесу надано зокрема право надавати усні і письмові пояснення та доводи. Використовуючи своє право позивач надає додаткові письмові пояснення та доводи.
Ст. 11 КАСУ встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, тільки у разі, якщо це необхідно для захисту тих прав свобод чи інтересів особи про захист яких вона просять.
Позивач звертаючись до суду чітко окреслив межі позовних вимог, та просить суд:
1. визнати діяльність відповідачів по збору, зберіганню, використанню та поширенню конфіденційної інформації про позивача протиправною.
2. заборонити відповідачам та їх підрозділам використовувати базу “АІС Адмінпрактика” для збору, зберігання, використання та поширення персональних даних фізичних осіб, та зобов’язати відповідачів видалити персональні дані позивача із цієї бази.
Відповідно будь-який вихід за межі цих вимог може бути здійснений тільки для захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
У відповідності до приписів ст. 19 Конституції України Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач ознайомився із запереченнями відповідача, та надає свої міркування та пояснення щодо наданих заперечень.
По-перше.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 у адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так як відповідач у запереченнях зазначив, що він не визнає позов, та подав заперечення, то згідно із діючим законодавством саме на нього покладено обов’язок доказування правомірності його дій чи бездіяльності.

По–друге.
Відповідач у запереченнях посилається на прикінцеві положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху” № 586-VI від 24.09.2008р.
Згідно ч. 2 прикінцевих положень Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом розробити і внести на розгляд Верховної Ради України законопроект про запровадження нарахування штрафних балів за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також здійснити в установленому порядку заходи щодо матеріально-технічного забезпечення виконання цього Закону в частині створення автоматизованої системи реєстрації, обліку та контролю транспортних засобів, їх власників та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху тощо.
Даним законом внесено зміни і доповнення до інших законів. Так Закон України “Про дорожній рух” доповнено ст. 521 якою відповідачам надано право: “ведення автоматизованого обліку, накопичення, оброблення та використання відомостей про транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, та про їх власників”. Право створення та ведення бази даних адміністративних правопорушень даним законом відповідачам не надано.
Відтак створивши та використовуючи базу АІС “Адмінпрактика” відповідачі вийшли за межі повноважень наданих їм відповідними законами, тобто зокрема порушили приписи ст. 19 Конституції України.

По-третє.
Відповідач в запереченнях зазначив, що ще одним доказом правомірності створення бази АІС “Адмінпрактика” є Закон України “Про державний бюджет України на 2011р.” від 23.12.2010р., згідно із яким в державному бюджеті України передбачені кошти, які КМУ зокрема спрямував на створення відповідної бази.
Слід зазначити, що даний закон згідно із ч. 1 прикінцевих положень набрав чинності з 1 січня 2011 р., проте як видно із витягу із бази АІС “Адмінпрактика” запис в ній зроблено у вересні 2010р. Враховуючи положення ст. 303 КУпАП, станом на 01.01.2011р. штраф за дане адміністративне правопорушення був таким, що не міг бути пред’явлений до виконання. Така ж правова позиція щодо строку звернення постанов до виконання про притягнення до відповідальності містилась у діючій на той момент редакції закону України “Про виконавче провадження”. Відповідно слід дійти висновку, що даний запис потрапив до бази АІС “Адмінпрактика” ще до того, як створення бази АІС “Адмінпрактика” було профінансовано із державного бюджету. Що є повним нонсенсом.
Окрім того в Законі України “Про державний бюджет України на 2011р.” немає а ні слова про право відповідачів збирати, зберігати, використати чи поширювати (обробляти) конфіденційну інформацію про позивача чи інших осіб.

По-четверте.
Відповідач посилається на статтю 305 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). “Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом.” Проте відповідач не зазначає де саме в даній статті надано йому право збирати, зберігати, використати та поширювати (обробляти) персональні дані позивача. Крім того дана стаття містить відсильну норму на інший закон, в якому має міститись порядок контролю. Посилання на такий закон відповідач не робить, очевидно у зв’язку із відсутністю відповідного закону.

По-п’яте.
Відповідач вказуючи на правомірність своє діяльності, посилається на Закон України “Про захист персональних даних”. Слід зазначити, що у відповідності із ст. 2 даного закону “Визначення термінів”: володілець бази персональних даних - фізична або юридична особа, якій законом або за згодою суб'єкта персональних даних надано право на обробку цих даних, яка затверджує мету обробки персональних даних у цій базі даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних.
Таким чином у розуміння даного закону – позивач це суб’єкт персональних даних, а відповідач – володілець бази персональних даних.
Проте як було зазначено у позовній заяві, у даних письмових поясненнях – володілець бази персональних даних (відповідач) не має згоди суб’єкта персональних даних (позивача) на оброку його персональних даних у базі АІС “Адмінпрактика”, і так само не наділений законом правом обробки персональних даних позивача.

По-шосте.
Згідно із ст. 6 Закону України “Про захист персональних даних” Мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця бази персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. У разі зміни визначеної мети обробки персональних даних суб'єктом персональних даних має бути надана згода на обробку його даних відповідно до зміненої мети. Склад та зміст персональних даних мають бути відповідними та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки. Обсяг персональних даних, які можуть бути включені до бази персональних даних, визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних або відповідно до закону.
В запереченнях на позовну заяву відповідач не зазначає в яких нормативно-правових актах (чи актах індивідуальної дії) визначена мета обробки персональних даних в базі АІС “Адмінпрактика”, а відтак не можна встановити необхідний обсяг цих персональних даних. Відповідно посилання відповідача на ст. 256 КУпАП – є принаймні недоречним. Тим більше що у ст. 256 КУпАП не визначено необхідний обсяг персональних даних.

По-сьоме.
Щодо 3ї сторінки заперечень відповідача, то таке навіть читати соромно: “Задоволення позову: призведе до ..., не дозволить ..., створить передумови...”.
Фактично відповідач визнає, що порушення ним Конституції України, Законів України, прав, свобод і інтересів позивача ні до чого не призводить, а поновлення порушених прав призведе до майже катастрофічних наслідків.

По-восьме.
Як було зазначено в позовній заяві згідно із ст. 32 Конституції України - не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Конституційний Суд України у рішенні 2-РП/2012 від 20.01.2012р. розтлумачив ст. 32, 34 Конституції України наступним чином. “В аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так: інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов’язані з особою та членами її сім’ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною; збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.”
Схожа правова позиція міститься у рішенні Конституційного Суду України №5-ЗП від 30.10.1997р. (справа №18/203-97 Устименка К.Г.) у якій суд зокрема зазначив: “забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).”
Тобто Конституційний Суд України у всіх своїх рішеннях наголошує, що тільки на підставі закону може вестися збір конфіденційної інформації про особу без її згоди.
Аналогічна правова позиція законодавця міститься у Закону України “Про інформацію” (ст. 11), у Законі України “Про захист персональних даних” (ст. ст. 6, 14 тощо).
Додатково можна зазначити, що аналогічної правової позиції притримується Європейський суд з прав людини, зокрема у своєму рішенні по справі “Шимоволос проти Росії” від 21 червня 2011р. тощо.
Слід зауважити, що у відповідності до ст. 150 Конституції України Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України. У відповідності до ст. 382 Кримінального кодексу України невиконання судових рішень є кримінально-караним діянням.

Фактично відповідачем не надано жодних доказів, та відповідно не доведено правомірність використання бази АІС “Адмінпрактика” для оброки персональних даних позивача, в який ці персональні дані знаходяться взагалі без правових підстав, зокрема, без відповідної згоди позивача, без наявності відповідного закону, як те передбачено Конституцією та законами України, зазначені персональні дані в цій базі обробляються (збираються, зберігаються, використовуються, поширюються тощо), чим порушується законодавство про захист персональних даних. Крім того, у відповідності із наданими позивачем доказами, незаконна обробка персональних даних позивача у базі АІС “Адмінпрактика” обмежує можливості позивача реалізовувати своє право власності на майно, що є порушенням права позивача, наданого ст. 41 Конституції України. Ще раз варто наголосити, що позивач не надавав і не надає своєї згоди на обробку його персональних даних відповідачам.
Окрім того, слід зазначити, що у відповідності із ст. 9 Закону України “Про захист персональних даних”, - база персональних даних підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису уповноваженим державним органом з питань захисту персональних даних до Державного реєстру баз персональних даних, проте відповідачем не додано доказів того, що база персональних даних АІС “Адмінпрактика” пройшла у встановленому законом порядку державну реєстрацію.
До цієї невідповідної законодавству бази АІС “Адмінпрактика” були без згоди позивача включені його персональні дані. Ст. 15 Закону України “Про захист персональних даних” (зокрема ч. 3) встановлено, що персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають знищенню в базах персональних даних у встановленому законодавством порядку.
Із викладеного слід зробити висновок, що позов пред’явлено правомірно, та він підлягає задоволенню в повному обсязі.

Додатково:
У відповідності із ст. 166 КАС України суд виявивши під час розгляду справи порушення закону може постановити окрему ухвалу, та направити її відповідним суб’єктам владних повноважень щодо усунення причин та умов що сприяли порушенню закону, або щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Ст. 18839 КУпАП передбачена відповідальність за ухиляння від державної реєстрації бази персональних даних. Оскільки в судовому засіданні встановлено порушення відповідачами законодавства про захист персональних даних, зокрема використання бази персональних даних не зареєстрованої у встановленому законом порядку, то є підстави повідомити про це спеціально уповноважений орган центральної влади з питань захисту персональних даних, з метою притягнення винних осіб до відповідальності, встановленої законом, про що винести окрему ухвалу.


Враховуючи викладене в позовній заяві, вищевикладене,
ПРОШУ:
1. задовольнити мій позов в повному обсязі
2. винести окрему ухвалу, якою повідомити спеціально уповноважений орган центральної влади з питань захисту персональних даних про порушення законодавства про захист персональних даних, з метою притягнення осіб, винних в ухилянні від державної реєстрації бази персональних даних АІС “Адмінпрактика” до відповідальності.