Було б не погано викласти тут і позовну заяву.
Я так зрозумів, що якщо я придбав навіть авто в салоні і сплатив до ПФ мито 3% то тепер я можу ці гроші також відбити.

Цікаво тоді що таке "відчудження"? Чи автор позовної заяви мав на увазі, що сплачує не покупець, а продавець?

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України №1071/11/13-10 від 14.07.2010 поняття «відчуження» у юридичній літературі розглядається як передача майна у власність іншій особі; один із способів здійснення власником повноважень розпорядження.

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1



П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2011 року № 2а-15313/11/2670

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві

про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дій Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві по зобов’язанню позивача сплачувати збір на обов’язкове пенсійне страхування до пенсійного фонду при реєстрації легкового автомобіля протиправними та про зобов’язання відповідача зареєструвати легковий автомобіль ОСОБА_1 без сплати збору на обов’язкове пенсійне страхування до пенсійного фонду.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 23 листопада 2011 року.

Ухвалою від 23 листопада 2011 року суд перейшов до письмового провадження у справі та встановив строк подання заперечення проти позову та всіх доказів на їх підтвердження –до 30 листопада 2011 року.

28 листопада 2011 року позивач через канцелярію суду подав додаткові документи по справі.

30 листопада 2011 року представник відповідача надав свої заперечення по суті заявлених позовних вимог.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Цивільний кодекс України, Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», Постанову Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 «Про порядок сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування в окремих видів господарських операцій»та зазначає, що відповідач протиправно вимагає від ОСОБА_1 сплатити збір на обов’язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду за реєстрацію автомобіля на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 «Про порядок сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування в окремих видів господарських операцій», оскільки Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», який має вищу юридичну силу ніж підзаконний акт передбачено, що платником збору на обов’язкове пенсійне страхування є особа, яка втрачає право власності на легковий автомобіль.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з огляду на положення Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, Порядок сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740, Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 341 та зазначив, що твердження позивача про те, що відповідач зобов’язує позивача здійснити непередбачений законом платіж не відповідає дійсності, оскільки згідно Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740, платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають права власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у томи числі у виробників або торгівельних організацій.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 звернувся до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві із заявою від 29 серпня 2011 року, в якій просив провести реєстрацію легкового автомобіля без проведення оцінки його вартості та уплати трьох відсотків вартості автомобіля у вигляді збору до пенсійного фонду.

Вказану заяву відповідач отримав 29 серпня 2011 року, згідно штампу вхідної кореспонденції.

24 вересня 2011 року Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві листом № 10/Б-2167 повідомило ОСОБА_1, що у разі відсутності у позивача передбачених законодавством пільг, внесення в установленому порядку обов’язкових платежів та сплата податків і зборів при реєстрації транспортного засобу є обов’язковим.

Відповідно до Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»(із змінами та доповненнями) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Згідно пункту 12 Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (із змінами та доповненнями, далі –Порядок № 1740) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій, визначених пунктом 12 цього Порядку, сплачується у розмірі трьох відсотків вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків торгівельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість (пункт 13 Порядку № 1740).

Пунктом 14 Порядку 1740 встановлено, що органи державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору.

Відповідно до пункту 1 Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 встановлено, що цей порядок регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, відповідно до цього Закону обов’язок із сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобіля.

Згідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз’ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Враховуючи суперечність між Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»та Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740, суд виходить з того, що Закон має вищу юридичну силу ніж підзаконний акт.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що зобов’язання ОСОБА_1 сплачувати збір на обов’язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля за його реєстрацію є протиправним та таким, що суперечить Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, суд зазначає, що згідно судової практики, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, який сплачений фізичними особами при реєстрації автомобілів повертається власникам автомобіля (наприклад, справа Вищого адміністративного суду України № К-22354/07).

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві по зобов’язанню ОСОБА_1 сплачувати збір на обов’язкове пенсійне страхування до пенсійного фонду при реєстрації легкового автомобіля.

3. Зобов’язати Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві зареєструвати легковий автомобіль ОСОБА_1 без сплати збору на обов’язкове пенсійне страхування до пенсійного фонду.

4. Відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України в особі Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.



Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.


Суддя М.А. Бояринцева