Коли саме треба подавати клопотання до суду?

И где сказано что при аварийной ситуации обязательно должен быть потерпевший?

Порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян, що підтверджені фактичними даними, а саме: поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, показань технічних приладів та засобів фото- і відеоспостереження та іншими документами, -

Значит, можно и без показаний водителя...

Как изложить правильно судье (в ходатайстве), что показания пострадавшего обязательны?

Клопотання

У справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.4 КпАП України,

19 січня 2013 року, старшим інспектором ДПС взводу № 5 роти ДПС з обслуговування стаціонарних постів при УДАІ Київської області, , було складено адмінпротокол АІ1 № , за порушення ПДР передбачене ч.4 ст.122 КупАП, щодо мене.
Адмінпротокол складено за те, що ніби-то «19.01.2013 в 10 год. На 44 км. трасси Бориспіль – Дніпропетровськ гр. ...... керуючи автомобілем ...... при виїзді з другорядної дороги на головну не надав перевагу в русі автомобілю який рухався по головній дорозі змусивши останнього гальмувати щоб уникнути зіткнення», чим порушив вимоги п. 10.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.4 ст 122 КУпАП.
Вказаний адмінпротокол не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону з таких підстав:
У вказаний в протоколі час я, дійсно, керував власним авто, рухаючись по трассі Бориспіль – Дніпропетровськ, та наближаючись до перехрестя знизив швидкість майже до повної зупинки, для надання переваги при виїзді з другорядної дороги. Переконавшись в безпеці, виїхав з перехрестя та безпечно завершив маневр.
Хочу зауважити, що мої дії при проїзді перехрестя, і в подальшому повністю відповідали вимогам ПДР та забезпечення моєї особистої безпеки, та безпеки пасажирів мого авто.
Відразу після перехрестя я був зупинений старшим інспектором . Інспектор відразу підійшов до мене, та звинуватив мене у порушенні п. 10.5 ПДР, (який мною було дотримано) нібито, я не надав перевагу невідомому автомобілю, що рухався по головній дорозі. Я не погодився, та наполіг на тому, щоб інспектор зупинив та відібрав пояснення у водія іншого автомобіля якому, нібито, я створив аварійну ситуацію, що інспектор свідомо проігнорував. Після довгого вмовляння інспектора, ознайомити мене з доказами «правопорушення», інспектор наказав іти за ним до стаціонарного посту, що я і зробив. Там інспектор показав незрозумілі та нечіткі зображення з невідомого пристрою, на який надати документи він відмовився. Також я пояснив що проїхав перехрестя з дотриманням усих правил дорожнього руху і його звинувачення не відповідає дійсності та що ці зображення ясності не вносять. Не дивлячись на мої пояснення і не беручи їх до уваги, інспектор почав складати протокол, тоді я попрохав інспектора внести в протокол свідків, у відповідності до вимог ст..256 КУпАП, та Наказу МВС №77 від 26 лютого 2009 року Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме пункту 4.2., згідно якого до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення, у разі їх наявності.
Не дивлячись на те, що безпосередні свідки подій — пасажири мого авто знаходились на місці і підтверджували мої слова, це не влаштувало інспектора і він відповів що вони є зацікавленими особами, і не можуть бути свідками, та категорично відмовив, знехтувавши ст. 272 КУпАП.
Слід вказати на те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення не відповідають вимогам ст.ст.251, 256, 280 КУпАП України. Це випливає з самого складу зазначеного правопорушення та обсягу доказів, які наявні у протоколі, точніше, їх відсутність. Так, у протоколі та постанові немає даних водія, якому, нібито було створено аварійну ситуацію. Між тим, у відповідності до ст.269 КУпАП така особа є потерпілим у справі, або, принаймні, у відповідності до ст.272 КпАП є свідком. У відповідності до ст.256 КУпАП дані цих осіб є відомостями, які мають обов’язково, при наявності свідків та потерпілих, зазначатися у протоколі. (Сам характер порушення ПДР, про яке йде мова, говорить про неможливість його вчинення без потерепілих та свідків.) У відповідності до ст.251 КпАП, пояснення цих осіб є доказами у справі. Відсутність у справі не тільки пояснень, але й даних потерпілих та свідків грубо протирічить ст.256 КпАП та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів. За таких умов говорити і про доведеність правопорушення не можна.
Свою незгоду з пред'явленими звинуваченнями я відобразив в протоколі: ”З протоколом не згоден. Буду оскаржувати в суді”, адже моїх доводів та пояснень інспектор чути не хотів та до уваги не брав, чим грубо порушував ст. 252 КупАП.
Від самого початку інспектор вів розмову зі звинувачувальним уклоном щодо мене, про це також говорить відмова внести в протокол свідків-пасажирів мого авто, крім того, якби інспектор дійсно хотів всебічно розглянути обставини справи, то напевно він зупинив би автомобіль, що рухався по головній дорозі, але цього зроблено не було.
Також слід зазначити, що КпАП України недаремно передбачає відповідальність за ряд звичайних порушень ПДР, окремо від таких, якими створено аварійну обстановку. В даному випадку сама наявність таких учасників руху, а тим більше такі їх дії, які б дозволили вважати створену їм обстановку аварійною, об'єктивними данними по справі не підтверджено.
У відповідності до ст..19 Конституції України посадова особа органу державної влади та
управління (до яких відноситься орган ДАІ та, відповідно, зазначений його співробітник) має
право діяти виключно у межах, способом та у порядку, які прямо передбачені законом.
При цьому норми Конституції України є нормами прямої дії, і захист прав особи
гарантується безпосередньо на їх підставі.
При складанні протоколу мені не були роз'яснені мої права та обов'язки передбачені
ст. 63 Конституції України, ст.268 КупАП., чим було порушено ст. 256 КпАП України. Інспектор просто поставив «галочки» у місцях протоколу де мені було необхідно поставити
підпис.
Ст. 62.ч3. Конституції України говорить, що обвинувачення не може ґрунтуватися
на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви
щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В даному ж випадку,
об'єктивні докази скоєння адміністративного порушення зовсім відсутні.
З огляду на викладене вважаю, що дії інспектора з оформлення адміністративного протоколу АІ1 № були незаконними, оскільки суперечили службовим наказам, нормам КупАП, та Конституції України, а у моїх діях взагалі немає складу правопорушення, у якому мене звинувачено вказаним протоколом.

На підставі викладеного, керуючись ст..18, 247 та 268 КпАП України,

ПРОШУ:
1. Прийняти це клопотання для розгляду.
2. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст..122 ч.4 КпАП України, щодо мене, закрити, за відсутністю у моїх діях складу зазначеного правопорушення.


„” лютого 2013 р.

__________________



ДОДАТКИ:

1) Копія протоколу по справі про адміністративне
правопорушення.

2. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст..122 ч.4 КпАП України, щодо мене, закрити, за відсутністю у моїх діях складу зазначеного правопорушення.