|
додумай такую заготовку
Апеляційна скарга
25 січня 2011 року стосовно мене складено протокол № АХ1 №000000 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та винесена постанова серії АХ1 № 000000 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Постанова була оскаржена мною в _______________ суді ___________________ області.
17 березня 2011 року _________ районний суд ________ області розглянувши справу за адміністративним позовом _______________ до ІОДР ВДАІ ________________ ______________________________________________________________ про скасування постанови серії АХ1 № 000000 від 25 січня 2011 року по справі про адміністративне правопорушення П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні адміністративного позову _______________ до ІОДР ВДАІ ________________________________________________________________ про скасування постанови серії АХ1 № 000000 від 25 січня 2011 року по справі про адміністративне правопорушення – відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
під час розгляду справи судом були допущені такі порушення закону :
1
2
3
.....................................................
Таким чином, суд першої інстанції прийняв рішення у відсутність відповідача, при неповному з»ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Згідно із Законом N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010, КАСУ доповнено статтєю такого змісту:
Стаття 171-2. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів
владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності
2. Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної
відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Таким чином рішення загального суду є остаточним і оскарженню не підлягає.
Відтепер це вимога закону.
Але ця вимога не відповідає Конституції України тому, що звужує права громадян на оскарження судових рішень. У старій редакції даного закону громадянину були надані права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень як у загальному суді, так і у апеляційній та касаційних судах з метою поновлення своїх прав.
Відповідно до ст.8 Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно ч.2 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст. 64 Конституції України права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Але ні тих ні інших обставин на даний час не існує.
Тому конституційних підстав для звуження обьему прав громадян на оскарження судових рішень на апеляційній та касаційні стадії – не існує.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Як зазначив Пленум Верховного Суду України в постанові від 1.11.96 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», «це зобов’язує суди при розгляді конкретних справ керуватися насамперед нормами Конституції України».
У п.2 постанови (Пленуму Верховного Суду України в постанові від 1.11.96 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», ) роз’яснюється, що «суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Судові рішення мають грунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй».
Згідно ст.8 Загальної декларації прав людини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.48, яка передбачає, що кожен має право на ефективне відновлення у правах компетентними національними судами у випадках порушення його основних прав, наданих йому конституцією або законом.
Також через передбачену п.2 ст.6 закону «Про судоустрій України» і ст. 55 Конституції можливість оскарження та перегляду рішення суду першої інстанції в судах апеляційної та касаційної інстанцій забезпечується право особи, яка притягається до адмінвідповідальності , на справедливий та ефективний засіб захисту своїх прав, на ефективне відновлення у правах компетентними національним судами.
З цих підстав вбачається, що позбавлення права на оскарження ДО ТОГОЖ ПРОТИЗАКОННОГО СУДОВОГО РІШЕННЯ постанови (рішення) суду в цій категорії справ не узгоджується з §1 ст.6, ст.13 конвенції та зі ст.8 декларації.
На підставі Конституції України,міжнародних правових актів,
прошу ::
не хватило времени дописать..........................................-
_____________________________________________________________________________________
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції і
Стаття 227, Підстави для скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд
1. Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, якою провадження у справі не закінчується.
2. Підставою для скасування судових рішень судів першої та
(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
3. Судові рішення обов'язково скасовуються з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом
суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому
було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом касаційної інстанції обґрунтовано;
3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або
не тими суддями, які розглянули справу;
4) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про
дату, час і місце судового засідання;
5) суд вирішив питання про права, свободи. Інтереси та
обов'язки осіб, які не були повідомлені про можливість втупити у справу;
6) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не
може бути усунений ухваленням додаткового рішення.
4. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для
продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення
допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
5. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
1. Зазначена стаття передбачає підстави для скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд. У зв'язку з цим підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, якою провадження у справі не закінчується.
2. Коментована стаття передбачає, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не
можуть бути усунені судом касаційної інстанції. Лише при наявності зазначених обставин суду касаційної інстанції може реалізувати надані йому повноваження статтею 223 КАС України шляхом скасування судових рішень судів першої та (або)апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.
3. Коментована стаття передбачає виключний перелік обставин, при наявності яких суд касаційної інстанції обов'язково
скасовує судові рішення і направляє справу на новий розгляд.
Відповідно до статті, що коментується, судові рішення обов'язково скасовуються з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом касаційної інстанції обґрунтовано; 3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або не тими суддями, які розглянули справу; 4) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання; 5) суд вирішив питання про права, свободи. Інтереси та обов'язки осіб, які не були повідомлені про можливість втупити у справу; 6) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не може бути усунений ухваленням додаткового рішення.
Зазначена норма носить вичерпний характер і розширеному тлумаченню не підлягає.
4. Як випливає із змісту коментованої статті, за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції може
направити адміністративну справу для продовження розгляду
або на новий розгляд як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанції.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом, тобто, якщо порушення норм матеріального та/або процесуального права припустив суд апеляційної інстанції, а суд першої інстанції не порушував зазначені норми, справа спрямовуються до адміністративного суду апеляційної інстанції.
В усіх інших випадках справа направляється до суду першої
інстанції.
4. Відповідно до коментованої статті, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
_______________________________________________________________________
Стаття 202. Підстави для скасування судового
рішення та ухвалення нового рішення
1. Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої
інстанції та ухвалення нового рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для
справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які
суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм матеріального або процесуального права, що
призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само
розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні
постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин,
які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його
відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою;
ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув
справу. { Пункт 4 частини першої статті 202 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }
|
Вход
FAQ
Поиск
Сообщение, не относящиеся к теме
