|
ПОЗОВНА ЗАЯВА
Цей позов підлягає розгляду в судах на підставі ст.288 ч.3 КУпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
«22» жовтня 2010 року близько 17 год. я рухався автомобілем ВАЗ 21150, державний номерний знак АТ 7708 АЕ, у напрямку селища Заболотів по автомобільній дорозі в с.Семаківці. Приблизно в цей час мене зупинив інспектор ДАІ. Як виявилось причиною зупинки, за думкою інспектора та згідно з його слів за показниками приладу "Беркут”, стало порушення мною вимог пункту 12.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 122 КУпАП. Але мені не було пред'явлено жодного доказу порушення, крім безпідставних звинувачень. В результаті інспектор попросив моє посвідчення водія та тех. паспорт на авто, та наказав мені прослідувати до автомобіля ДПС, щоб там «вирішити» всі питання.
Я не погодився з обвинуваченням інспектора ДПС і сказав, що я маю повне право не слідувати з ним до його службового авто «вирішувати» всі питання, і що я не скоював порушення. Тоді інспектор відповів, що я таки маю пройти з ним в їхнє авто для складання протоколу. Моя повторна відмова від цієї пропозиції викликала певну роздратованість у інспекторів, як наслідок наступне звернення працівника ДАІ до мене було на підвищених тонах та із натиском, що є прямим порушення законодавства України, а саме розділ 18 пункт 18.7. „інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС” затвердженої наказом МВС від 27.03.2009р. №111. При цьому всьому я маю свідчення свідка, воно у додатку. Також вважаю за необхідне зазначити неправомірні дії інспектора, який намагався обманути мене та не вписати свідка який перебував зі мною разом у моєму транспортному засобі, що є прямим порушенням законодавства України, а саме ст. 5 Закону України «Про міліцію». Коли я спитав у працівника ДАІ чи вписав він дані свідка, що їхав в моєму авто, інспектор впевнено відповів, що вписав!!! А коли я задав слідом запитання яким чином він це зробив якщо навіть не запитував ні ПІБ свідка ні будь-яких документів, що посвідчують особу. В результаті даного запитання інспектор заметушився та всеж таки вписав ПІБ свідка. Натомість у протоколі в графі свідки чи потерпілі зазначив прізвище особи яка мені не відома та яку мені не було представлено. Якщо ж це були дані іншого інспектора який саме і зупинив мій транспортний засіб, то слід зауважити, що його показання не можуть враховуватись в повному обсязі так як він був при виконані обов’язків та є беспосередньо зацікавленою особою.
Після того, як я не погодився з тим, що ця швидкість належить моєму автомобілю, і у відповідності зі ст.251 КУпАП попросив надати докази приналежності швидкості саме моєму автомобілю інспектор проігнорував моє законне прохання і врахувавши свої думки достатніми Відповідач, інспектор ДАІ прийняв рішення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн., та виніс постанову серія АТ №146465 АТ №146465 в справі про адміністративне правопорушення від 22 жовтня 2010 року (копія додається). Також слід зазначити той факт, що в постанові чітко видно як інспектор поміняв суму штрафу в ході нашої дискусії... Тобто дана сума збільшилась вже після того як я зкпинився та почав на законних підставах вимагати від інспекторів доказів порушення мною яких небудь правил дорожнього руху. Вважаю це неприпустимим, а дані дії інспектора незаконними.
Фактично мені співробітником ДАІ, що склав протокол, було продемонстровано тільки час на приладі, який ніби-то пройшов з моменту вимірювання швидкості. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме мого автомобіля неможливо, адже за таких умов різниця навіть у кілька секунд може означати, що насправді виміряно швидкість автомобіля, який рухався позаду чи навіть в кількох десятках метрів від мого автомобіля в зустрічному напрямі. Проконтролювати напрям дії прибору в руках інспектора, я, їдучи за кермом свого автомобіля не міг. Необхідно також зазначити, що відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Але як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення, до нього додається тільки постанова по справі про адміністративне правопорушення. Отже маємо прийти до висновку, що вимірювач «Беркут» не має функцій фото- і кінозйомки, відеозапису, тому з огляду на положення ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення не може бути визнаний доказом по справі.
Відповідно до п. 2.13 Інструкції «З організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху», до протоколу, складеного з використанням показань технічних приладів, долучаються фото-, відео або інші матеріали, на яких зафіксовані показання цих приладів. Також зазначу, що згідно з ст.14-1 КУпАП законною є тільки фіксування порушення приладами автоматичної фото-, кіно- або відео зйомки. Фіксування вручну не відповідає вимогам закону.
Також маю зазначити, співробітник ДАІ під час вимірювання тримав вимірювальний пристрій у руці, що робить можливим рух назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, збільшується на величину швидкості зустрічного руху інспектора або його руки з приладом в напрямку автомобіля, швидкість якого вимірюється. Коректне показання прибору можливе тільки при нерухомій його фіксації. Згідно Інструкції №111, а саме розділ 13 пункт 13.3.4. „Використання працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, які мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, з метою фіксації порушень ПДР ( 1306-2001-п, 306а-2001-п ). Застосування того чи іншого способу та інші конкретні завдання ставляться на інструктажах відповідно до стану аварійності та дисципліни учасників дорожнього руху, що склалися на посту, маршруті.”
Таким чином при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідачем порушені вимоги ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також порушено положення ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адже відповідачем достеменно не встановлено, чи був винен у правопорушенні саме я, враховуючи, що окрім показань вимірювача швидкості руху «Беркут» будь-яких інших доказів не наведено.
Отже дана зупинка мого транспортного засобу працівником ДАІ була просто безпідставною, а отже цілком незаконною, адже законодавство України чітко визначає коли працівникам ДАІ дозволяється зупинка транспортних засобів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 5 Закону України «Про міліцію» зазначено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.
Згодом до мого авто підійшов вже інший інспектор (на момент зупинки авто він перебував у службовому автомобілі) та спитав чи потрібно виносити постанову. Коли я повторно спитав яким чином інспектора можуть доказати, що швидкість яка була вказана на пристрої „Беркут” відповідає саме моєму транспортному засобу, а не будь-якому іншому автомобілю, що рухались позаду мене відповідь пролунала наступна:
„Це саме ваша швидкість”
хоча доказів не і надалі не пред’являли жодних.
Також слід зазначити досить важливий момент, автомобіль працівників ДАІ знаходився в безпосередньо біля вказівника, що вказував на закінчення населеного пункту Семаківці та близько до занку, що вказував на початок тогож населеного пункту. Тобто не маючи в наявності приладу із відео чи фотофіксацією швидкості транспортних засобів стверджувати, що дана швидкість була в того чи іншого автомобіля саме в населеного пункті, а не за його межами НЕМОЖЛИВО. Відповідно коли я задав питання інспектору яким чином він може доказати, що швидкість яка вказана на приладі „Беркут” була зафіксована саме в населеному пункті, то почув просто безглузду та нічим не обгрунтовану відповідь. Інспектор запропонував мені вийти із авто та глянути в сторону знаку, що знахоився на певному підвищенні, та стверджував, що начебто від даного знаку не видно мого транспортного засобу. Я одразу заперечив дане ствердження, адже якщо видно знак висота якого приблизно 1 метр то і автомобіль видно однозначно.... Працівник ДАІ не зміг нічого відповісти окрім того, що на його думку я глибого помиляюсь. Слід зазначити, що дана розмова є записана на відео та додається до позовної заяви.
Неправомірними діями працівників ДАІ також слід назвати і наступні дії, коли я попросив працівників ДАІ ознайомити мене із результатами повірки на прилад яким вимірювалась начебто швидкість мого транспортного засобу та показати мені їхній маршрутний лист, щоб переконатись, що дані працівники справді мали повноваження знаходитись саме в цьому місці та відповідно зупиняти моє авто, то у відповідь почув репліку яка мене в певній мірі образила, що є неприпистумим та прямим порушення законодавства України. Інспектор із сарказмом та певною злобою в голосі спитав, що мені це дасть якщо я ітак в тому нічого не розумію. Я не стверджую, що досконало розбираюсь в даних документах, але задопомогою служби довіри ДАІ думаю це не склало б надто великих проблем для мене. Також працівником ДАІ була надана груба відповідь, що він не збирається бігати від машини до машини щоб носити мені документи і прийняв ще одну спробу заманити мене у їхнє авто щоб я начебто там ознайомився із всіма документами... Наступним пояснення по приладу, що вимірював швидкість руху транспорного засобу було і зовсім безглуздим. Інспектор зазначив, що вони кожного дня реєструються в якомусь їхньому журналі щодо вищезазначеного приладу, але в так званій інструкції №111 чітко прописано, що працівникам підрозділів ДПС забороняється використовувати прилади які не пройшли метрологічної повірки або не мають свідоцтва про таку повірку.
Отже протокол від 22.10.2010 р. мені було надано на підпис після його складання та підписання інспектором. У протоколі мною зазначено зауваження про незгоду з висновками інспектора, адже Правила дорожнього руху України я не порушував, а отже виміряна швидкість може належить будь-якому з автомобілей, що рухались в цей час на даному відрузку дороги. Доказів які б відповідали вимогам законодавства України про те, що швидкість на радарі належить саме моєму автомобілю та зафіксована саме у населеному пункті, пред`явлено не було. А покази інспекторів та приладу який не відповідає вимогам законодавства братись до уваги при розгляді даної справи не можуть.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 7, 251, 252, 254, 255, 276, 287, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.10-15 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність”, ст. 2, 6-11, 18, 19, 71, 104-106 Кодексу адміністративного судочинства України вважаю, що притягнення мене до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є необґрунтованим, недоведеним з наступних причин:
- рухаючись по автомобільній дорозі в с. Семаківці я виконував вимоги Правил дорожнього руху України щодо дозволеної швидкості; жодних доказів порушення саме автомобілем, яким керував я, не наведено.
- доказів щодо того, що дана швидкість була зафіксована саме у населеному пункті також не було.
За таких умов вважаю, що у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.
Враховуючі вищевикладене вважаю, що постанова серія АТ №146465 в справі про адміністративне правопорушення від 22 жовтня 2010 року є необґрунтованою, протиправною, незаконною та підлягає скасуванню.
ПРОШУ:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову серія АТ №146465 в справі про адміністративне правопорушення від 22 жовтня 2010 р.
3. Витребувати в підрозділу ДАІ в м. Коломия:
- протокол та додаток №1 в якому зазначено моє пояснення та заперечення;
- будь-які докази начебто моєї провини та результати замірів приладом „Беркут”;
- результати метрологічної повірки або свідоцтво на вищезазначений прилад;
- копію маршрутного листа, щодо встановлення правомірності знаходження даних співробітників ДАІ в с. Семаківці в 17 год. 20 хв. 22 жовтня 2010р.
4. Вжити заходів щодо недопущення даними працівниками ДАІ такої кількості порушень законодавства в подальшому. Та надіслати мені почтою листа із вказанням прийнятих заходів.
3. Додатки:
1. Копії позовної заяви на 3 арк. в 2-х прим.
2. Копія постанови серія АТ №146465 в справі про адміністративне правопорушення від 22.10.2010 р.
3. Свідчення свідка.
4. Відеозапис з місця пригоди.
«05» травня 2010 року______________________________
|
Вход
FAQ
Поиск
Тоді прийшов інший, явно освідченіший 
