07.06 2012 года остановил инспектор ГАИ и предьявил что я якобы не пропустил пешехода. Составил протокол по п. 18.1 ПДД и постановление по ч.1 ст.122 на сумму 300 грн. Постановление и протокол не выставляю так как плохое качество. В них сказано: 07.06.2012 в м. Вінниці по вул. Соборна в 16 год. 00 хв. водій Ф.І.О. керував автомобілем ---- держ. номер ----- нен надав перевагу у русі пішоходам, які знаходились на нерегульованому пішоходному переході чим порушив вимоги п.18.1 ПДР за що відповідальність передбачена ст.122 ч.1. В обьяснениях я написал: під час руху через пішохідний перехід ніякоі перешкоди чи небезпеки пішоходові не було. Данні пішохода не встановлені, свідки відсутні. Составил позовную заяву в суд, может что-то не правильно, подскажите. Зарание благодарен.
До Ленінського районного суду м.Вінниця Позивач: Ф.И.О адрес Тел.(098) Відповідач: ВДАІ у м. Адрес : Телефон : (
Позовна заява. Про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення. Постановою інспектора ДПС взводу ДПС ВДАІ ВМУ прапорщик міліціі Ф.И.О. (далі – інспектора ДПС ) від 07.06.2012 р. серіі АВ1 №00000 мене притягнуто до адміністративноі відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП за порушення пункту 18.1 Правил дорожнього руху (далі ПДР), яке на думку вказаного вище працівника ДАІ,я вчинив у м.Вінниця по вул.. Соборна на нерегульованого пішохідного переходу . Я вважаю вказану постанову незаконною, винесеною з істотним порушенням моіх прав.
07.06.2012 р. я рухався на автомобілі Шкода д/н 0000000 по вул.Соборна. Інспектор ДПС Ф.И.О. зупинив мене приблизно 16 год. 30 хв. і повідомив мене,що я на нерегульованому пішохідному переході не надав пішоходу перевагу у русі . Я з інспектором ДПС не погодився і пояснив йому, що: під час руху через нерегульований пішохідний перехід я знизив швидкість руху, а так як пішоходи рухалися на зустрічній смузі руху та інтервал між моім автомобілем і пішоходами складав приблизно 7 метрів, що на мою думку являеться безпечним інтервалом для пішоходів – необхідності зупинки не було, так як пішоходам не було створено небезпеки та перешкоди їхньому русі.
П.18.1 ПДР зобов'язує водія зменшити швидкість при наближенні до переходу, а при необхідності зупинитися, якщо на зазначеному переході знаходяться пішоходи, але не будь-які, а лише ті, яким може бути створено перешкоду чи небезпеку. В даному випадку при проїзді пішоходного переходу пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі руху, переходили її спокійно, не були змушені змінювати ані швидкість, ані напрямок руху, небезпеки наїзду на них не існувало, уникати наїзду вони не були змушені. Враховуючи визначення перешкоди та небезпеки для руху, дані у п. 1.10 ПДР, слід вважати, що у даному випадку ніякої небезпеки для пішоходів або перешкоди для них не створювалося. Боковий інтервал до пішоходів також був безпечний. За таких умов обов'язку водія знижувати швидкість або зупинятися не існувало, оскільки не було пішоходів, відповідних ознакам, переліченим у п.18.1 ПДР, а отже, не було умов для застосування даного пункту.
Слід вказати на те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення та постанова не відповідають вимогам стст.251, 256, 280 КпАП України. Це випливає з самого складу зазначеного правопорушення та обсягу доказів, які наявні у протоколі та постанові. Так, у протоколі та постанові немає даних пішоходів, яким ніби-то було створено перешкоду та небезпеку. Між тим, у відповідності до ст.269 КпАП така особа є потрепілим по справі, або, принаймні, у відповідності до ст.272 КпАП є свідком. У відповідності до ст.256 КпАП дані цих осіб є відомостями, які мають обов'язково, при наявності свідків та потерпілих, зазначатися у протоколі. (Сам характер порушення ПДР, про яке йде мова, говорить про неможливість його вчинення без потрепілих та свідків.) У відповідності до ст.251 КпАП, пояснення цих осіб є доказами по справі. Відсутність у справі не тільки пояснень, але й даних потерпілих та свідків грубо протирічить ст.256 КпАП та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів. За таких умов говорити і про доведеність правопорушення не можна.
Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання мені часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує мої права, передбачені ст.268 КпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та ін.обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.З КпАП. За таких умов мої права при такому розгляді справи грубо порушено. Про що я зазначав у протоколі.
За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою. На підставі викладеного, керуючись стст.287, 288 КпАП України,
ПРОШУ: Оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.
«______ » 20__ р. (Підпис)
|