Вот такое возражение намалевал:
Цитата:
ЗАПЕРЕЧЕННЯ
на апеляційну скаргу
У провадженні Апеляційного суду Дніпропетровської області знаходиться апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «КРЕДО»», в особі, 111, діючої на підставі довіреності, на рішення судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинськ, Савранського Т. А., у кримінальній справі №00000 від 09.07.14р. по обвинуваченню 22222 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Строк для заперечення на апеляційну скаргу надано до 25.10.14р.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Відповідач 2 подав апеляційну скаргу до апеляційного суду Дніпропетровської області.
Вважаю апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам матеріального права і підлягає відхиленню.
По-перше. Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «КРЕДО»» в особі, 1111(надалі Відповідач 2), вважає що суд першої інстанції безпідставно задовольнив мій позов у частині відшкодування моральної шкоди, заподіяної мені Відповідачем 1, посилаючись на
- відсутність доведення з моєї сторони наявності такої шкоди та
- відсутність вини саме Відповідача 2 у спричиненні мені цієї шкоди.
Це не відповідає дійсності.
Відповідач 2 просто ігнорує всебічне обґрунтування наявності моральної шкоди у позові, із доданням відповідних документів (довідка про встановлення інвалідності та Звіт про оцінку мопеда що підтверджує знищення належного мені майна).
Відповідач 2 зазначає що «Особа звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.» Відповідач 2 не посилається на закон у підтвердження цих міркувань, але додає наступне: «Відповідальність особи що заподіяла шкоду без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством»
У п2.ч3. ст. 1167 ЦКУ, зазначено: «Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: в інших випадках, встановлених законом.»
Саме такі «випадки» встановлені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У ст.22.1 та ст..23.1 зазначено: «У разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.»
Відповідач 2 не ставить під сумнів настання страхового випадку.
«Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;»
Із вказаного вбачається, що Відповідач 2, який є в даному випадку страховиком, повинен відшкодувати шкоду (в тому числі моральну) заподіяну без власної вини, що також зазначено у договорі страхування цивільно-правової відповідальності з Відповідачем 1.
Також у ст.. 261 зазначено: «Страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.»
Згідно вказаної статті розмір відшкодування моральної шкоди, який повинен відшкодувати страховик (Відповідач 2), фіксований у відсотках від розміру виплати за шкоду заподіяну здоров’ю. Відповідний розрахунок присутній у позові, але після збільшення позовних вимог щодо відшкодування шкоди заподіяною здоров’ю, розмір моральної шкоди був збільшений непропорційно, так що склав менш ніж 5 відсотків від суми шкоди заподіяної життю та здоров’ю. (Шкода заподіяна життю та здоров’ю згідно рішення суду першої інстанції складає ххххгрн., 5 відсотків від ххххгрн. відповідно становить хххгрн.)
Також слід зазначити, що у ст.. 261 регламентується відшкодування моральної шкоди саме страховиком (Відповідач 2) потерпілому і необхідність такої компенсації пов’язана лише з фактом шкоди заподіяної здоров’ю та не потребує доведення, якщо доведена наявність шкоди здоров’ю.
По-друге. Відповідач 2 вважає що суд першої інстанції безпідставно задовольнив мій позов у частині відшкодування заробітку, втраченого мною внаслідок втрати працездатності через шкоду заподіяну мені Відповідачем 1, посилаючись на
- відсутність вини саме Відповідача 2 у спричиненні мені цієї шкоди.
- втрата мною протягом 585 днів доходу, сталась, нібито, в результаті власної підприємницької діяльності, яку я, як фізична особа підприємець, здійснював на власний ризик, і Відповідач 2, нібито, знов не має до цього ніякого відношення.
Доводи Відповідача 2 не відповідають закону та не є правдивими.
Відносно вини Відповідача 2 та його обов’язку відшкодування спричиненої мені шкоди вважаю достатнім наведене раніше та вказане у позові.
Посилання на ризики підприємницької діяльності вважаю взагалі недоцільними, так як втрата доходу пов’язана не з підприємницькою діяльністю, а з втратою працездатності, заподіяної мені протиправними діями Відповідача 1, який має чинний договір страхування цивільно-правової відповідальності з Відповідачем 2.
Ст. 1198 ЦКУ регламентує «Визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи-підприємця»
ч. 1 ст. 1198 «…що підлягає відшкодуванню…»
Таким чином дохід, втрачений фізичною особою-підприємцем у разі ушкодження здоров’я в наслідок протиправних дій підлягає відшкодуванню.
По-третє. Відповідач 2 просить Апеляційний суд змінити вирок суду першої інстанції та відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог Позивача до Відповідача 1 та Відповідача 2 у позові про відшкодування матеріальної та маральної шкоди.
Це прохання не може бути задоволено, оскільки є необґрунтованим та йде всупереч законодавству.
Так Відповідач 2, всупроти ст.. 60 ЦПК, жодним словом не мотивує прохання відмовити Позивачу у відшкодуванні хххх грн. матеріальної шкоди, в якості страхового відшкодування за знищений мопед та хххх грн. матеріальної шкоди, пов’язаної з витратами на лікування.
Згідно ч.2 ст.309 ЦПКУ «Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.»
Відповідач 2 (апелянт) не вказав жодного порушення, або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Щодо стягнення з Позивача судових витрат на подання апеляційної скарги прошу суд звернути увагу на те, що згідно п. 2, ч. 1 ст..5 З.У. «Про судовий збір» мене звільнено від судового збору.
Також згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 82 Ц.П.К.У. «Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.»
Прошу урахувати, що я маю на утриманні 4 неповнолітні дитини, також маю, внаслідок протиправних дій Відповідача 1, стійкий розлад здоров’я, у зв’язку з чим мені надано 3 групу інвалідності.
З моменту ДТП (25.04.2013р), у якій мені заподіяно чималу шкоди, і до цього часу, ані від правопорушника (Відповідач 1), ані від його страховика (Відповідач 2) мною не отримано жодної гривні компенсації чи допомоги.
На підставі вищенаведеного та у відповідності до статей 393, 402, 407 Кримінального Процесуального кодексу України та 4, 27, 307, 308 Цивільного Процесуального кодексу України, –
Прошу:
- постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинськ, Савранського Т. А., у кримінальній справі №хххххх від 09.07.14р. без змін.
Маю бажання взяти участь у апеляційному розгляді.
Вход
FAQ
Поиск
:
