Человек выиграл суд по этому заявлению
. Просит составить иск на возмещение морального ущерба. Вот, сделал, с памяток покопировал, своего добавил... Отредактируйте, плиз, что не правильно скажите. Заранее благодарен.
До Солом‘янського районного суду міста Києва
Позивач:
Москаленко Тарас Олександрович,
Відповідач: хххххххх
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання дій неправомірними та відшкодування компенсації за заподіяну моральну шкоду
Цей позов поданий на підставі ст. 17 КАС України яка прямо визначає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Відповідно ст. 18 КАС України справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача. У ст. 19 КАС України зазначено, що адміністративні справи з приводу оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
26 серпня 2010 року інспектором Коблевської роти ДПС Вороною Андрієм Анатолійовичем стосовно мене був складений протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого останнім була винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення ВЕ211658 від 26.08.2010 р.
Змістом Постанови в справі про адміністративне правопорушення було встановлення нібито здійсненного мною правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, в результаті чого інспектором ДАЇ Вороною Андрієм Анатолійовичем був накладений штраф у розмірі 425,00 (чотириста двадцять п’ять) гривень.
Конституцією України (ст..68) закріплено:
«Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей».
Вважаю, що своїми діями відповідач порушив не тільки це положення Конституції а і п.21 ст. 11 закону „ Про міліцію” та відповідні п.п.12.12.4.11 та 12.12. 5 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України якими заборонено зупиняти транспортні засоби без наявних на те підстав, тому ці дії вважаю протиправними.
Одночасно слід зауважити, що п.4 ч.2 ст.105 КАС України передбачає можливість стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування спричиненої його незаконними діями шкоди) як матеріальної, так і моральної). Таку шкоду мені, справді, спричинено. Оскільки, у відповідності до ст..25 ч.3 Закону України „Про міліцію”, заподіяні збитки працівником міліції відшкодовуються державою, а відповідач є органом державної влади, і до того ж, у відповідності до ст..1172 ЦК України, несе відповідальність за дії свого працівника при виконанні службових обов’язків, то саме відповідач має відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.
У процессі спілкування з відповідачем мене обурило безпідставне звинувачення та рівень знань ним законів та ПДР, як посадовою особою ДПС.
Звинувачення мене в правопорушенні відповідачем було приниженням моєї честі та гідності як громодянина України, та вивело мене з психологічної рівноваги. Тривалий час я відчував моральні страждання незаконним звинуваченням та повідомленням про сплату штрафу у розмірі 425 грв. і змушений був потім керувати транспортним засобом в стані нервового збудження. Часу на встановлення душевної рівноваги не було, так як я вже запізнювався до кінцевого пункту призначення. Це додатково негативно впливало на нервову систему так як я розумів, що повністю безпечне керування транспортним засобом при виборі оптимального режиму швидкості у такому стані не можливе і може призвести до помилки. Мої плани вчасно прибути на місце призначення були зруйновані відповідачем, що негативно відобразилося на моїх приватних цілях.
Відповідачем було проведено фактично адміністративне затримання мене продовж 30 хвилин. На протязі всього часу затримання я був безпідставно позбавлений волі, права на свободу і особисту недоторканість, та права володіння та користування своєю власністью (мотоциклом).
Це безпідставне звинувачення змусило мене звертатись до суду. Було згаяно тривалий час на знайомство нормативними документами, Кодексами та складання заяви до суду про скасування постанови, так як я не фахівець в юридичній галузі. Суд прийняв рішення про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ № 211658 від 26.08.2010 року.
Проте , вродовж усього часу (до скасування постанови), я відчував негативне психологічне напруження, яке породжувало гнітючі думки про можливість безпідставно втратити гроші у розмірі 425 грв., не відчуваючи за собою ніякої провини, що завдавало шкоди моєму здоров'ю.
Вважаю, що відповідач наніс мені психологічну травму так як постійно, коли я бачу посадову особу ДПС, у мене виникають негативні, злістні, агресивні думки .Тепер потрібно постійно докладати деякі зусилля, щоб відганяти такі думки, що поглиблює мої страждання.
Окрім того, мої моральні страждання посилюються тим, що незаконні дії суб'єкта владних повноважень, призвели до втрати віри в те, що ДАІ в своїй роботі дотримується Закону, та у справедливу її діяльність.
В сукупності всі ці неприємні обставини, породжені відповідачем, завдали моральної шкоди яка може бути компенсована в грошовому еквіваленті не менш як 3000 (три тисячі) гривень.
Керуючисть ст.55 КУ; ст.ст.6, 17,104-106 КАС України :
Прошу:
1. Визнати дії інспектора Коблевської роти ДПС Ворони Андрія Анатолійовича неправомірними під час зупинки транспортного засобу.
2. Стягнути з інспектора Коблевської роти ДПС Ворони Андрія Анатолійовиа грошову компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
3. Викликати мене у судове засідання по справі, письмово повідомивши про дату та час.
Додатки:
1. Копія постанови ВЕ211658 від 26.08.2010р.
2. Копія постанови Суду.
3. Квітанція про сплату Держ. мита.
Вход
FAQ
Поиск
