Суть вопроса вот в чем:

Мною, как бы, был не пропущен пешеход при повороте направо(пешеход находился абсолютно на другой полосе и не менял ни скорости ни направления движения)

Инспектор предьявил мне видео(сьемка велась метров с 200-300)документов на камеру не предьявил. На видео я ничего не понял, просил показать еще раз видео инспектор отказался.
свидетелей не вписал, номер камеры тоже не вписал, постанову и протокол принес одновременно.
Мои дейсвия:
С помощью форума составил ,,Позовну заяву,,
На первом заседании инспектор принес ,,Заперечення,, в котором были допущены такие ошибки как:
-Не моя машина (у меня ВАЗ 21093 в ,,запереченні,, написано что двигался на автомобиле ГАЗ-2109)
-номерной знак тоже не мой ( у меня ВІ 79** ** в запереченні указано что ВІ 19** **, то есть отличается превой цифрой)
Мои инициалы и адрес проживания верны.

Документы на видеокамеру не предоставил(сказал что есть чек и гарантийный талон с магазина(если нада он приенесет в следующий раз), и что камера числется за машиной Шевроле, сам инспектор был на ВАЗе в момент сьемки)

Ну и видеозапись которую иснпектор предоставил не смогли просмотреть в суде комп выдавал ошибку видео.
Судья перенесла рассмотрения дела.

И вот наконец то вопрос, как мне правильней сформулировать в суде что в ,,Запереченні,, допущены ошибки и я считаю это неправдободобным.

выложи

Позовна заява
Про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення .

Постановою інспектора ДПС ВДАІ сержанта *********.. від 17 лютого 2011 року серія ******* на мене *****. (далі – Позивач), накладено адміністративне стягнення за ст. 122, ч. 2 КУпАП у розмірі 450 гривень через порушення пункту 16.2 Правил дорожнього руху (далі ПДР) Відповідно до вищезазначеної постанови, я, начебто,17 лютого 2011 року при повороті направо з вул.60 років Жовтня на вул. Київську не надав дороги пішоходам, які переходили проїзну частину дороги, на яку я повертав, чим порушив п. 16.2 ПДР.
Вважаю, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення Відповідачем, в особі ІДПС Сніжченко Е.К. були допущені значні порушення процесуального закону й невірне тлумачення вимог Правил дорожнього руху. Вважаю вказану постанову незаконною, винесеною з істотним порушенням закону та моїх прав, з наступних підстав:
згідно п. 16.2 На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.
Але інспектор ДПС *******. при розгляді справи не прийняв до уваги, що словосполучення «дати дорогу» є терміном, суть якого роз'яснює п. 1.10--дати дорогу - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість. Зокрема, згідно цьому пункту ПДР, вимога «дати дорогу» вважається виконаною, коли учасники дорожнього руху, які мають перевагу, не були змушени змінити напрямок руху або швидкість.
Я з інспектором ДАІ не погодився (що відображено у протоколі) i намагався пояснити інспектору фактичні обставини подій, які були такими: що я почав рух на перехресті, на зелене світло, виконуючи поворот праворуч , переконавшись, що пішоходи, яким може бути створена загроза або небезпека, відсутні, продовжив рух .У той момент, коли я виїхав на пішохідний перехід, з лівої від мене сторони дороги пішохід вийшов на проїзну частину. В даному випадку при проїзді пішохідного переходу пішохід знаходився на абсолютно іншій смузі руху, переходив її спокійно, не був змушений змінювати ані швидкість, ані напрямок руху, небезпеки наїзду на нього не існувало, уникати наїзду він не був змушений. Враховуючи визначення перешкоди та небезпеки для руху, дані у п.1.10 ПДР, слід вважати, що у даному випадку ніякої небезпеки для пішоходів або перешкоди для них не створювалося. Боковий інтервал до пішохода також був безпечний. За таких умов обов’язку дати дорогу не існувало, оскільки не було пішоходів, відповідних ознакам, переліченим у п.16.2 ПДР, а отже, не було умов для застосування даного пункту. Все це я намагався пояснити інспектору. Однак, мої пояснення с посиланням на п. 1.10 ПДР інспектором ДПС Сніжченко Е.К. не були прийняті до уваги. Я також запропонував зупинити вказаного пішохода, але інспектор відмовився .
Слід вказати на те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення та постанова не відповідають вимогам ст.251, 256, 280 КУпАП України. Це випливає з самого складу зазначеного правопорушення та обсягу доказів, які наявні у протоколі та постанові. Так, у протоколі та постанові немає даних пішоходів, яким нібито було створено перешкоду та небезпеку. Між тим, у відповідності до ст. 269 КУпАП така особа є потерпілим по справі, або, принаймні, у відповідності до ст. 272 КУпАП є свідком. У відповідності до ст. 256 КУпАП дані цих осіб є відомостями, які мають обов’язково, при наявності свідків та потерпілих, зазначатися в протоколі. (Сам характер порушення ПДР, про яке йде мова, говорить про неможливість його вчинення без потерпілих або свідків.) У відповідності до ст. 251 КУпАП, пояснення цих осіб є доказами по справі. Не прилучення до справи не тільки пояснень, але й даних потерпілих та свідків грубо протирічить ст. 256 КУпАП та призводить до відсутності в справі передбачених законом доказів. Обов’язок дослідити всі обставини у справі, дослідити усі докази, до яких належать і пояснення свідка згідно ст.272 КУпАП, покладено на інспектора ДАІ згідно ст. 279 КУпАП та п. 2.12 Інструкції.
Але незважаючи на це інспектор ДПС, не маючи достовірних даних про порушення мною Правил дорожнього руху, почав складати протокол про адміністративне правопорушення. Мені були не повністю роз’яснені мої права, передбачені ст..268 КУпАП, та ст.№ 63 Конституції України. Мою пропозицію опитати свідків, що перебували на тротуарі в момент мого проїзду, інспектором ДПС *******. було відкинуто, також він відмовився внести їхні прізвища, як свідків, до протоколу.
Окрім самого грубого порушення процесуального законодавства, зазначене говорить ще й про упередженість до мене співробітника ДАІ, який склав протокол та виніс постанову одночасно. Більше того, моє право давати пояснення (ст. 268 КУпАП) фактично не було реалізовано при розгляді справи: тому що протокол та постанову про адміністративне порушення мені було видано інспектором ДПС******* одночасно. У такий спосіб «розгляд справи» звелося до складання постанови. Не були виконані вимоги ст. 280 КУпАП по розгляду всіх обставин справи, зігнорований п. 1.10 ПДР, що визначає ключовий у цьому випадку термін «дати дорогу». В якості доказу правопорушення мені було пред’явлено відео запис зроблений побутовою відеокамерою, яка не входить до переліку спец. засобів ДАІ та не може бути використана як доказ, що неодноразово підтверджувалось Вищим Адміністративним Судом України. Прошу звернути увагу, що відстань від місця зйомки до даного перехрестя становить близько 200 метрів.
Щодо використання побутової відеокамери в якості технічного пристрою існує цілий ряд нормативно-правових актів: згідно з п.21 ст.11 Закону України «Про міліцію» інспектор має право «використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху», а згідно Наказу Міністерства Внутрішніх Справ України №111 від 27.03.2009 р. розділ 18 «18.1. Під час несення служби працівникам підрозділів ДПС забороняється:» … «18.10. Використовувати під час несення служби технічні засоби та прилади, які не сертифіковані в Україні та не пройшли повірку або мають свідоцтво про повірку, термін дії якого минув», та згідно розділу 20 п.20.2. «…забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув…». На моє прохання інспектор не надав мені документів на сертифікацію, та на підтвердження своєчасного проходження перевірки та державної метрологічної атестації відеокамери, та не зазначив у протоколі серійний номер пристрою, тип і модель камери, що унеможливлює встановлення справності та відповідності пристрою стандартам, це виключає використання запису в якості доказів у справі про адміністративне порушення.
Згідно розпорядження МВС № 466 від 21.05.2009 п.1.7. «У ході документування порушень правил дорожнього руху працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, до винесеної постанови додавати 3-4 знімки зафіксованого порушення правил дорожнього руху. Знімки повинні містити інформацію про місце, час скоєння порушення, чітке зображення автомобіля порушника». Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо. Між тим, ст.14-1 КУпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео- зйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.
На сьогоднішній день Наказом МВС № 33 від 01.03.2010 року затверджено чіткий перелік сертифікованих в Україні технічних приладів, які мають право застосовувати працівники ДАІ, і в цьому списку ніяких побутових камер немає. Отже фіксація правопорушень цифровими відеокамерами не є доказової базою. Таким чином, порушаючи ст.19 Конституції України «…органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України», та ст.62 Конституції України «…обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях…» і супереч п.3 ст.70 КАС України «Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги» інспектором був складений протокол на підставі незаконних доказів, та виписана протизаконна постанова.
Згідно зі ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У ст.280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Саме в наслідок невиконання вимог ст.ст.245, 280 КУпАП інспектором ДПС, залишились не з’ясованими обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. У п.3 ч.1 ст.288 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Відповідно до ч.2 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, зокрема, постанови інспектора ДПС відділення ДАІ, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача. Саме тому, цей адміністративний позов мною подається до місцевого Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області. Відповідно до ст.289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст.122, 245, 247, 251, 280, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.19, 71 ч.2, 104-106 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П Р О Ш У :

1. Визнати протиправною та скасувати постанову ВІ № 120872 від 17 лютого 2011 року по справі про адміністративне правопорушення, якою мене визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено стягнення у вигляді штрафу 450 гривень.
2. Справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю події адміністративного правопорушення.


Додатки
1.Квитанція про сплату судового збору. 2.Копія паспорта.
3.Копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера 4.Копія постанови у справі про адміністративне правопорушення
5.Копія протоколу про адміністративне правопорушення. 6.Копія позовної заяви з додатками для відповідача.

24 лютого 2011 року ______________________********

255-й раз читаю нечто подобное, скорее всего никакого видео нету, просто выполнял план, а запись в суде всегда почему то не открывается. Скорее всего это такой метод давления, мол доказательства на самом деле есть! честно! но почему то у вас не открывается, у меня все нормально!

_________________
Тебе не забуде Вкраїна коли,
Шахтарю з Донбасу,
Ти візьмеш у руки сталеве кайло
І вб’єш підараса.
Нема в нас святішої більше мети
Чи іншого спасу!
У бога прощення піди попроси
І вбий підараса.
(с) Юрій Винничук

вчера был схвачен гайцем за точно такое же нарушения, якобы не пропустил пешехода,который находился на другой стороне проезжей части, при повороте направо, гаец находился справа метрах в 40-50 и тоже снимал все на цифровой фотоаппарат. При просмотре видео плохо видны сигналы светофора (у нас в городе везде висят зеленые стрелки направо - т.е. если основной горит красный, то направо все равно можно повернуть, уступив дорогу едущим на зеленый сигнал - пешеходам в это время горит красный), плюс плохо видно самих пешеходов, плюс ко всему между мной и пешеходами (которые выперлись таки на проезжую часть) проехал грузовик. В общем на видео неразбериха.
придется писать иск...