ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУДДІВ
Стаття 31. Підстави дисциплінарної відповідальності суддів
1. Суддя притягується до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, а саме за порушення:
- законодавства при розгляді судових справ; - вимог, передбачених статтею 5 цього Закону;
- обов'язків, вказаних у статті 6 цього Закону.
2. Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у винесенні цього рішення, якщо при цьому не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки.

концепция


http://zakon.nau.ua/doc/?code=361/2006

4. Юридична визначеність, однаковість судової практики і відкритість судових рішень
Судові рішення мають відповідати критеріям юридичної визначеності та однаковості практики. Цього необхідно досягати незалежно від якості законодавства, яке, не виключено, може бути нечітким, суперечливим або таким, що містить прогалини. Суд, застосовуючи положення закону, повинен ураховувати цілі та намір законодавця, інтерпретувати його, виходячи з принципу верховенства права.Відкритий доступ до судових рішень має стати однією з найефективніших форм контролю громадськості за діяльністю судової влади, що сприятиме однаковому застосуванню законів і передбачуваності результатів вирішення аналогічних справ. Повинні бути передбачуваними й юридичні наслідки ухваленого судового рішення для особи. Обмеження щодо відкритості судових рішень може встановлюватись лише законом.


может кому пригодится в перписке. там есть ссылки.

А что на практике она дает?

_________________
Любимая книга - КУпАП :)

Статистична звітність у судах




форма отчета
примечание ( для использования против статистики гаи )

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/m ... g=z0724-06

Кряк для 171-2 ч. 2 КАСУ

В КАЧЕСТВЕ НАКАЗАНИЯ Заявить судье такое ходатайство и посмотреть на его лицо, пусть шевилит извилинами зараза…..


КЛОПОТАННЯ

Вот такая заготовка получается, подпрягайтесь ………………….

………………………………………………………………………….

Законом N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010, КАСУ доповнено статтєю такого змісту:

Стаття 171-2. Особливості провадження у справах з приводу
рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів
владних повноважень щодо притягнення
до адміністративної відповідальності

2. Рішення місцевого загального суду як адміністративного
суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів
владних повноважень щодо притягнення до адміністративної
відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
{ Кодекс доповнено статтею 171-2 згідно із Законом N 2453-VI
( 2453-17 ) від 07.07.2010 }

Таким чином рішення загального суду є остаточним і оскарженню не підлягає.

Відтепер це вимога закону. Але ця вимога не відповідає Конституції України тому, що звужує права громадян на оскарження судових рішень.


Але у старій редакції даного закону громадянину були надані права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень як у загальному суді так і у апеляційній та касаційних судах з метою поновлення своїх прав.
( НАЙТИ И УТОЧНИТЬ СТАРУЮ РЕДАКЦИЮ)

Відповідно до ст.8 Конституції України права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. І саме права та свободи громадянина визначають цілі і зміст законів ( а не навпаки ) та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.
Не зважаючи на Конституційну норму , а саме ч.2 ст.22 Конституції України, яка не допускає при прийнятті нових законів звуження змісту та обсягу існуючих прав громадян.
Права громадян можуть бути обмежені у конституційний спосіб лише у випадках передбачених самою Конституцією та в умовах воєнного та надзвичайного стану с визнанням строку дії ціх обмежень.
Але ні тих ні інших обставин на даний час та на час прийому змін до закону N 2453-VI
( 2453-17 ) від 07.07.2010 }
не існувало и не існує.
Тому конституційних підстав для звуження обьему прав громадян на оскарження судових рішень на апеляційній та касаційні стадії – не існує, а встановлені законом N 2453-VI
( 2453-17 ) від 07.07.2010 } – є не протизаконними.

І права людини вже не визнаються найвищіми цінностями - правками внесеними до закону N 2453-VI (2453-17 ) від 07.07.2010


Статтею 55 Конституції кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Це зобов'язує суди при розгляді конкретних справ керуватись насамперед нормами Конституції України.


Згідно статті 49 КАСУ , права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі
3. Особи, які беруть участь у справі, мають право:
3) заявляти клопотання ………

Згідно статті 268. Права особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності
має право: ………заявляти клопотання…………

У відповідності з Ст. 133 КАСУ , клопотання осіб, які беруть участь у справі, вирішуються
судом негайно після того, як буде заслухана думка інших присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала.

Ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню протягом судового розгляду справи.
Згідно ст.. 7 КАСУ, першим принципом здійснення правосуддя
в адміністративних судах є:
1) верховенство права;
Згідно статті 8 КАСУ
1. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства
права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи
визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і
спрямованість діяльності держави.


Стаття 9 КАСУ визначає:

1. Суд при вирішенні справи керується принципом законності,
відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції
та законів України…
5. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Окрім того Пленум Верховного Суду України Постановою N 9 від 01.11.96
«Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»

з метою правильного застосування норм Конституції при
здійсненні правосуддя постановив дати судам такі роз'яснення:

П.2 суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке
не суперечить їй.

У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст.150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядної інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

10. Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст.129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав.

На підставі Конституції України, ст….. ПВСУ № 9 1996 р., заявляю клопотання про припинення розгляду справи, до вирішення питання та винесення ухвали до ВСУ про порушення перед КСУ питання про відповідність Конституції України ЗУ в частині звуження……..

спасибо, пригодится

потуги практики и теория вероятности.



ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ


П О С Т А Н О В А


09.09.2010 N П-95/10



Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О., Головчук С.В., Розваляєвої Т.С., Ханової Р.Ф.,
Черпака Ю.К., Кравченко Т.М., з участю представників: позивача -
ОСОБА_7, ОСОБА_8; Вищої ради юстиції - Белінської О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_10 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним
рішення від 26 травня 2010 року N 393/0/15-10 про звільнення з
посади судді у зв'язку з порушенням присяги судді, до Верховної
Ради України про визнання незаконною Постанови від
17 червня 2010 року N 2352-VI ( 2352-17 ) "Про звільнення суддів"
в частині звільнення ОСОБА_10 з посади судді Ворошиловського
районного суду м. Донецька у зв'язку з порушенням присяги судді,
В С Т А Н О В И В:


4 червня 2010 року ОСОБА_10 звернувся з позовом до Вищої ради
юстиції, 6 липня 2010 року - до Верховної Ради України та з
урахуванням доповнених, змінених та уточнених позовних вимог,
просив: визнати незаконним рішення Вищої ради юстиції від
26 травня 2010 року N 393/0/15-10 "Про внесення подання до
Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_10 з посади судді
Ворошиловського районного суду м. Донецька за порушення присяги";
визнати Постанову Верховної Ради України від 17 червня 2010 року
N 2352-VI ( 2352-17 ) "Про звільнення суддів" в частині звільнення
ОСОБА_10 з посади судді Ворошиловського районного суду м. Донецька
у зв'язку з порушенням присяги судді - незаконною.


В обґрунтування позовних вимог до Вищої ради юстиції
зазначав, що вона на порушення частини 4 статті 32 Закону України
"Про Вищу раду юстиції" ( 22/98-ВР ) розглянула справу відносно
нього та прийняла оскаржуване рішення у його відсутність, без
надання ним письмових пояснень. Оскаржуване ним рішення Вищої ради
юстиції прийнято з порушення строків, передбачених законодавством
України для внесення подання про звільнення з посади судді. Крім
того зазначав, що Вища рада юстиції не врахувала тієї обставини,
що 17 травня 2010 року ним була подана заява про відставку на
підставі статті 43 Закону України "Про статус суддів" ( 2862-12 ),
присяги судді він не приймав і не вчиняв дій, з якими закон
передбачає можливість звільнення за порушення присяги судді.


Позовні вимоги до Верховної Ради України ОСОБА_10 мотивував
тим, що постанова про його звільнення прийнята з порушенням
процедури розгляду даного питання, оскільки 15 червня 2010 року
він направив на адресу відповідача телеграму про те, що він не
може з'явитися на засідання комітету і на пленарне засідання 16 та
17 червня 2010 року у зв'язку з перебуванням на стаціонарному
лікуванні.


У письмовому запереченні проти позову Вища рада юстиції не
визнала вимог ОСОБА_10, просить залишити їх без задоволення.
Зазначила, що при вирішенні питання про внесення до Верховної Ради
України подання про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Вища рада
юстиції діяла в межах наданих їй повноважень; Вища рада юстиції є
єдиним конституційним органом, якому надано право встановлювати
факти порушень суддями присяги; у її рішенні наведені факти
порушення суддею норм чинного законодавства при здійсненні
правосуддя і висновки за результатами дослідження всіх обставин
вчинення позивачем порушень присяги судді.


Верховна Рада України у письмовому запереченні проти позову
не визнала вимог ОСОБА_10, просить відмовити у задоволенні позову.
Вказує, що при розгляді подання Вищої ради юстиції та прийнятті
постанови Верховна Рада України діяла з дотриманням процедури,
передбаченої Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та законами
України; позивач двічі не з'явився на засідання профільного
комітету і на пленарне засідання Верховної Ради України, про час
засідань був повідомлений належним чином і, враховуючи надане
законом право оцінювати поважність причин неявки судді на
засідання Верховної Ради України, розгляд подання Вищої ради
юстиції про звільнення судді та прийняття постанови відбулися без
участі ОСОБА_10. Крім того, Верховна Рада України діяла в межах
повноважень, постанова про звільнення з посади судді прийнята на
підставі подання Вищої ради юстиції, яка є єдиним у державі
органом, що наділений правом встановлювати факт порушення суддею
присяги. Розгляд справи просила здійснювати за відсутності її
представника.


У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги
підтримали, представник Вищої ради юстиції позов не визнала.


Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення
представників позивача, представника Вищої ради юстиції,
перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи позовної заяви,
вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.


ОСОБА_10 20 червня 1991 року Донецькою обласною Радою
народних депутатів був обраний на посаду судді Ворошиловського
районного народного суду м. Донецька. 11 жовтня 1991 року прийняв
присягу судді. Постановою Верховної Ради України від
21 червня 2001 року ( 2576-14 ) обраний на посаду судді цього ж
суду безстроково.


За результатами перевірки відомостей, викладених у заяві
ОСОБА_12 від 28 липня 2008 року, та направлених до Вищої ради
юстиції народним депутатом України ОСОБА_13, зверненні ОСОБА_12 і
колективному зверненні ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15 від
21 липня 2008 року щодо недотримання суддею Ворошиловського
районного суду м. Донецька ОСОБА_10 вимог чинного законодавства
при здійсненні правосуддя, член Вищої ради юстиції ОСОБА_16
26 вересня 2008 року звернулася до Вищої ради юстиції з
пропозицією про внесення подання про звільнення ОСОБА_10 з посади
судді названого суду за порушення присяги (т. 1 а. с. 50-59).


Також за результатами перевірки відомостей, викладених у
зверненні народного депутата України ОСОБА_19 від
25 квітня 2008 року і Міністра транспорту та зв'язку України
ОСОБА_21 від 26 квітня 2008 року щодо недотримання суддею
Ворошиловського районного суду м. Донецька ОСОБА_10 вимог чинного
законодавства при здійсненні правосуддя, член Вищої ради юстиції
ОСОБА_18 13 квітня 2009 року звернувся до Вищої ради юстиції з
пропозицією про внесення подання про звільнення ОСОБА_10 з посади
судді Ворошиловського районного суду м. Донецька за порушення
присяги (т. 1 а. с. 31-36).


З вказаними довідками-пропозиціями ОСОБА_10 був ознайомлений,
на що дав свої письмові пояснення (т. 1 а. с. 119-125, 126-140).


Вища рада юстиції 26 травня 2010 року одноголосно прийняла
рішення N 393/0/15-10 "Про внесення подання до Верховної
Ради України про звільнення ОСОБА_10 з посади судді
Ворошиловського районного суду м. Донецька за порушення присяги"
(т. 1 а. с. 63-68, 80-81).


Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2010 року
N 2352-VI ( 2352-17 ) ОСОБА_10 звільнено з посади судді за
порушення присяги (т. 2 а. с. 24-25).


Оспорюваним рішенням Вищої ради юстиції встановлено, що при
здійсненні правосуддя суддею ОСОБА_10 вчинені дії, які порочать
звання судді, викликають сумнів у його об'єктивності,
неупередженості, свідчать про несумлінне виконання суддею своїх
службових обов'язків і є підставою для внесення подання про
звільнення його з посади судді за порушення присяги.


Висновки Вищої ради юстиції ґрунтуються на таких обставинах.


У цивільній справі за позовом ОСОБА_12 до ДП "Морський
торгівельний порт "Южний", треті особи: Державний концерн
"Укрморпорт", Міністерство транспорту та зв'язку України про
поновлення на роботі, захист права на працю на першій сторінці
рішення від 21 березня 2008 року, що знаходиться в матеріалах
справи, після друкованих слів "РІШЕННЯ Ім'ям України" ОСОБА_10
через певний час після його ухвалення дописав російською мовою у
дужках слово "заочное". Текст копії рішення суду від
21 березня 2008 року, яка надіслана народним депутатом України
ОСОБА_13 на адресу Вищої ради юстиції, не відповідає тексту копії
цього ж рішення, яка знаходиться у матеріалах цивільної справи:
відсутній напис "заочное"; в резолютивній частині рішення суду
відсутній код ЄДРПОУ Міністерства транспорту та зв'язку України,
які є у іншій копії цього ж рішення.


25 квітня 2008 року суддя ОСОБА_10 постановив ухвалу,
якою, задовольнивши заяву ОСОБА_19, скасував "заочне" рішення
Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 березня
2008 року.


Такі дії судді ОСОБА_10 порушують вимоги частини другої
статті 218 ЦПК України ( 1618-15 ), якою передбачено, що після
проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати
або змінити це рішення. Також були порушені встановлені статтею 27
ЦПК України ( 1618-15 ) процесуальні права осіб, які беруть участь
у справі.


Одночасно суддя ОСОБА_10 позбавив ОСОБА_12 можливості
оскаржити ухвалу суду від 25 квітня 2008 року, оскільки ухвала
суду про скасування заочного рішення суду відповідно до вимог
частини першої статті 293 ЦПК України ( 1618-15 ) не може бути
оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.


На порушення вимог частини першої статті 230 ЦПК України
( 1618-15 ) суддя ОСОБА_10 переглянув судове рішення, якому вже
після його ухвалення надав статус заочного без повідомлення осіб,
які беруть участь у справі, про час і місце розгляду заяви та без
направлення цим особам належно оформленої заяви про перегляд
заочного рішення і копії доданих до неї матеріалів. Такі дії
призвели до порушення прав осіб, які брали участь у справі,
передбачених частиною другою статті 6 ЦПК України ( 1618-15 ),
частиною четвертою статті 74 ЦПК України ( 1618-15 ).


Ухвалою апеляційного суду Донецької області від
31 липня 2008 року апеляційну скаргу ДП "Морський торгівельний
порт "Южний" задоволено, ухвалу Ворошиловського районного суду
м. Донецька від 4 березня 2008 року про відкриття провадження
скасовано, а справу направлено за правилами підсудності до
Суворовського районного суду м. Одеси.


Вказане свідчить про порушення суддею ОСОБА_10 у цій справі
ще і правил підсудності.


Ухвалою від 3 квітня 2008 року суддя ОСОБА_10 з порушенням
правил підсудності відкрив провадження у іншій цивільній справі за
позовом ОСОБА_12 до ДП "Морський торговельний порт "Южний" та
ОСОБА_19 про захист права на працю. Ця ухвала була скасована судом
апеляційної інстанції.


Ухвалою від 30 квітня 2008 року суддя ОСОБА_10 задовольнив
заяву начальника ДП "Морський торгівельний порт "Южний" ОСОБА_19
про забезпечення позову до подання позовної заяви про захист права
на працю.


Постановляючи вказану ухвалу, суддя ОСОБА_10 порушив вимоги
статей 151, 153 ЦПК України ( 1618-15 ) щодо підстав та порядку
забезпечення позову. Забезпечивши майбутній позов таким чином,
суддя ОСОБА_10 фактично вирішив його по суті, оскільки предмет
позову та спосіб його забезпечення є ідентичними, а саме -
поновлення ОСОБА_19 на посаді начальника ДП "Морський торгівельний
порт "Южний" і доступ до цієї посади. Відповідно до вимог частини
четвертої статті 151 ЦПК України ( 1618-15 ) за заявою
заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання
позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної
власності.


Апеляційний суд Донецької області 2 червня 2008 року скасував
цю ухвалу.


Вказана ухвала від 30 квітня 2008 року суперечить вказаному
вище рішенню від 21 березня 2008 року, яким ОСОБА_12 поновлено на
посаді начальника ДП "Морський торгівельний порт "Южний", визнано
протиправним та недійсним наказ Міністерства транспорту та зв'язку
України N 1197 від 29 грудня 2007 року "Про керівника МТП "Южний"
щодо призначення ОСОБА_19 тимчасово виконуючим обов'язки
начальника порту "Южний".


При розгляді обох зазначених вище справ суддею ОСОБА_10 також
не враховано положень пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду
України від 22 грудня 2006 року N 9 ( va009700-06 ) "Про практику
застосування судами цивільного процесуального законодавства при
розгляді заяв про забезпечення позову", згідно з яким у справах
про захист трудових чи корпоративних справ не допускається
забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення
позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не
чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх
трудових обов'язків.


Постановлення суддею ОСОБА_10 рішення про поновлення ОСОБА_12
на посаді начальника ДП "Морський торговельній порт "Южний",
самостійне скасування ним цього рішення і постановлення ухвали
суду про забезпечення позову в іншій судовій справі, якою фактично
вирішено питання про поновлення на зазначеній посаді ОСОБА_19,
призвело до блокування діяльності ДП "Морський торговельній порт
"Южний", утворення правового колапсу по відношенню до посади
начальника вказаного державного підприємства.


15 квітня 2008 року, в день подачі позову, суддя ОСОБА_10
постановив ухвалу про забезпечення позову ОСОБА_15 до ОСОБА_19,
ДП "Морський торгівельний порт "Южний", треті особи: ОСОБА_12,
Міністерство транспорту та зв'язку України, про звільнення з
посади та скасування рішення.


30 квітня 2008 року начальник ДП "Морський торгівельний порт
"Южний" ОСОБА_19 звернувся до суду із заявою про скасування
заходів забезпечення позову у зв'язку з тим, що вказана ухвала
перешкоджає господарській діяльності порту. Ухвалою від
30 квітня 2008 року суддя ОСОБА_10 скасував забезпечення позову.


Крім того, 3 квітня 2008 року суддя ОСОБА_10 постановив
ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом
ОСОБА_14 до ОСОБА_19, ДП "Морський торгівельний порт "Южний",
треті особи: ОСОБА_12, Міністерство транспорту та зв'язку України,
державний концерн "Укрморпорт" Міністерства транспорту та зв'язку
України про звільнення з посади і скасування рішення, а
15 квітня 2008 року - ухвалу суду про відкриття провадження у
справі за позовом ОСОБА_20 до ОСОБА_19, ДП "Морський торгівельний
порт "Южний", треті особи: ОСОБА_12, Міністерство транспорту та
зв'язку України, державний концерн "Укрморпорт" Міністерства
транспорту та зв'язку України, про звільнення з посади та
скасування рішення.


Одночасно з вказаними ухвалами суду про відкриття проваджень
у згаданих справах суддя ОСОБА_10 постановив ухвали суду про
забезпечення позовів ОСОБА_14 та ОСОБА_20, які ідентичні за
змістом ухвалі суду від 15 квітня 2008 року про забезпечення
позову ОСОБА_15. Ухвала суду про забезпечення позову ОСОБА_14
постановлена 3 квітня 2008 року та скасована 18 квітня 2008 року.
Ухвала про забезпечення позову ОСОБА_20 постановлена
15 квітня 2008 року та скасована 18 квітня 2008 року.


Забезпечуючи позовні заяви ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_20,
суддя ОСОБА_10 порушив вимоги статей 151-153 ЦПК України
( 1618-15 ) щодо підстав, виду та порядку забезпечення позову,
оскільки предмет позову та спосіб його забезпечення були
ідентичними - призначення і доступ до посади начальника
ДП "Морський торгівельний порт "Южний". Зазначені ухвали суду про
забезпечення позовів ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_20 фактично
вирішували їх позовні заяви по суті. Крім того, ухвали суду про
забезпечення позовів ОСОБА_15 та ОСОБА_14 в порушення вимог
статей 151-153 ЦПК України ( 1618-15 ), містили заборони
невизначеному колу осіб вчиняти невизначені дії ("будь-яким
особам", "будь-які дії"). Заходи забезпечення позову були
застосовані і стосовно працівників державної влади, зокрема,
органів Міністерства статистики України, державних реєстраторів,
Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та
зв'язку України, банківських установ та їх структурних
підрозділів, чим вирішено питання щодо прав і обов'язків цих
суб'єктів, які по суті не мали ніякого відношення до заявлених
позивачами вимог про поновлення ОСОБА_12 на роботі та звільнення з
посади ОСОБА_19.


Всі ухвали про відкриття проваджень у вищезгаданих справах
суперечать вимогам статей 109, 110 ЦПК України ( 1618-15 ) щодо
підсудності.


У матеріалах позовних заяв були наявні документи, які
свідчать, що місцем проживання усіх позивачів є Одеська область.
Жодних заходів до встановлення факту дотримання позивачами правил
підсудності та з'ясування, чи дійсно вони мешкають у м. Донецьку,
суддя ОСОБА_10 не вжив.


На думку Вищої ради юстиції, при розгляді наведених судових
справ суддя ОСОБА_10 вчинив дії, наслідком яких було блокування
діяльності державного підприємства шляхом передачі права керування
ним різним особам, через ухвалення цим суддею судових рішень.


Даючи юридичний аналіз діям і рішенням Вищої ради юстиції,
колегія суддів враховує наступне.


Пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України
( 254к/96-ВР ) встановлено, що суддя звільняється з посади
органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею
присяги.


Відповідно до статті 131 Конституції України ( 254к/96-ВР ) в
Україні діє Вища рада юстиції України, до складу якої входять
двадцять членів.


Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 131 Конституції України
( 254к/96-ВР ) та статтею 3 Закону України "Про вищу раду юстиції"
( 22/98-ВР ) Вищій раді юстиції надані повноваження щодо внесення
подання про звільнення суддів з посад, у тому числі за особливих
обставин, однією з яких є порушення суддею присяги.


Порядок здійснення Вищою радою юстиції своїх повноважень щодо
розгляду питання про звільнення судді з посади за порушення
присяги визначений статтею 32 Закону України "Про вищу раду
юстиції" ( 22/98-ВР ).


Так, зазначеною статтею (в редакції Закону України від
13 травня 2010 року N 2181-VI) ( 2181-17 ), який набрав чинності
15 травня 2010 року, передбачено, що питання про звільнення судді
з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини 5 статті 126
Конституції України ( 254к/96-ВР ), Вища рада юстиції розглядає
після надання кваліфікаційною комісією відповідного висновку або
за власною ініціативою. Запрошення судді, справа якого
розглядається, є обов'язковим. У разі неможливості взяти участь у
засіданні Вищої ради юстиції з поважних причин суддя, справа якого
розглядається, може надати по суті порушених питань письмові
пояснення, які долучаються до матеріалів справи. Письмові
пояснення судді виголошуються на засіданні Вищої ради юстиції в
обов'язковому порядку. Повторне нез'явлення такого судді є
підставою для розгляду справи за його відсутності. Рішення щодо
внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення судді
відповідно до пунктів 4, 5 та 6 частини 5 статті 126 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) приймається більшістю голосів членів від
конституційного складу Вищої ради юстиції (11 голосів).


Судом порушення наведеної процедури не встановлено.


Із матеріалів справи видно, що Вища рада юстиції через
Ворошиловський районний суд м. Донецька двічі повідомляла ОСОБА_10
про свої засідання з розгляду пропозицій членів Вищої ради юстиції
ОСОБА_16 і ОСОБА_18 щодо звільнення його з посади судді за
порушення присяги. З повідомленням про розгляд такого питання
17.05.2010 року ОСОБА_10 був ознайомлений 13.05.2010 року
(т. 1 а. с. 82, 83), а про розгляд 26.05.2010 року -
21.05.2010 року (т. 1 а. с. 84, 85). Вказані повідомлення та
докази про їх вручення спростовують доводи позивача про порушення
Вищою радою юстиції процедури розгляду пропозицій про його
звільнення з посади судді.


Позивач ОСОБА_10 у позовній заяві (т. 1 а. с. 3-4), у
доповненні до адміністративного позову (т. 1 а. с. 15-17), у заяві
до Вищого адміністративного суду України (т. 1 а. с. 88-96), у
своїх письмових поясненнях Голові Вищої ради юстиції
від 23.05.2008 року та доповненні до цих пояснень
(т. 1 а. с. 119-140), а також його представники в судовому
засіданні не заперечували встановлених Вищою радою юстиції
обставин. Такі дії вони не вважають порушенням присяги судді.


Розглядаючи справу в межах позовних вимог, суд вважає
обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи,
висновок Вищої ради юстиції про те, що ОСОБА_10 вчинив дії, які
порочать звання судді, викликають сумнів у його об'єктивності,
неупередженості, свідчать про несумлінне виконання суддею своїх
службових обов'язків, що дало їй підставу для внесення подання про
звільнення його з посади судді за порушення присяги.


Відповідно до статті 6 Закону України "Про статус суддів"
( 2862-12 ) суддя при здійсненні правосуддя зобов'язаний
дотримуватися Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України,
забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових
справ з дотриманням встановлених законом строків, а також не
допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і
можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та
незалежності. Приймаючи присягу, зміст якої визначений статтею 10
цього Закону ( 2862-12 ), суддя урочисто присягає чесно і сумлінно
виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись
тільки закону, бути об'єктивним і справедливим.


Зазначені обов'язки судді є професійними стандартами, що
являють собою ту модель поведінки, яку суддя повинен ставити своєю
ціллю і якої повинен дотримуватися.


В статті 12 Кодексу професійної етики судді ( n0004415-02 ),
затвердженого V з'їздом суддів України 24 жовтня 2002 року,
зазначено, що суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на
думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його
поведінка була бездоганною.


Виходячи з цього, суть порушення присяги пов'язана з такими
істотними проступками (вчинками) судді, які повністю суперечать
тому, що на нього покладено, підривають довіру до нього як носія
судової влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх
функцій.


Вчинення запису у рішенні суду "заочное" після його ухвалення
і направлення особам, які беруть участь у справі, при фактичному
розгляді справи в загальному порядку; скасування цього рішення без
повідомлення вказаних осіб про час і місце розгляду заяви та без
направлення їм належно оформленої заяви про перегляд заочного
рішення і копії доданих до неї матеріалів, що призвело до
порушення їх прав; забезпечення позовів шляхом зупинення дії
рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання
відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні
ним своїх попередніх трудових обов'язків; порушення правил
підсудності є явним порушенням закону, не сумісним з чесним і
сумлінним виконанням обов'язків судді, повним, всебічним та
об'єктивним розглядом судової справи.


Така поведінка ОСОБА_10 при виконанні професійних обов'язків
викликає достатньо обґрунтовані сумніви в здатності судді
безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та
наносить шкоду престижу судової влади.


За наведених особливих обставин, коли суддя ОСОБА_10 свідомо
порушив очевидні і зрозумілі за змістом вимоги процесуального
закону, його дії підпадають під ознаки порушення присяги судді.


Доводи позивача ОСОБА_10 про те, що він не приймав присяги
судді, спростовуються копією присяги судді, яку він підписав
11 жовтня 1991 року (т. 1 а. с. 60).


З врахуванням цього Вища рада юстиції обґрунтовано і в межах
наданих повноважень прийняла рішення про внесення до Верховної
Ради України подання про звільнення судді ОСОБА_10 за порушення
присяги судді, а саме рішення і подання Вищої ради юстиції є
законними.


Позовні вимоги ОСОБА_10 до Верховної Ради України
обґрунтовані порушенням процедури прийняття постанови про
звільнення з посади судді.


Порядок звільнення з посади судді, обраного безстроково,
визначається Законом України "Про порядок обрання на посаду та
звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України"
( 1625-15 ).


Відповідно до статті 3 вказаного Закону ( 1625-15 ) після
подання Вищою радою юстиції до Верховної Ради України матеріалів
про звільнення судді, обраного безстроково, відповідний Комітет
Верховної Ради України розглядає це подання і приймає рішення по
його суті. Далі відбувається розгляд подання Вищої ради юстиції та
висновку Комітету Верховної Ради України на пленарному засіданні
Верховної Ради України і прийняття Верховною Радою України рішення
стосовно звільнення судді з посади.


Частиною 2 статті 20 Закону ( 1625-15 ) передбачена
обов'язкова участь судді, стосовно якого розглядається подання про
звільнення з посади з підстав, визначених пунктом 5 частини 5
статті 126 Конституції України ( 254к/96-ВР ), у засіданні
Комітету Верховної Ради України.


Згідно із частиною 3 статті 20 Закону ( 1625-15 ) у разі
повторної неявки без поважних причин судді, стосовно якого
розглядається подання про звільнення його з посади, з
установленням Комітетом Верховної Ради України факту отримання
цією особою повідомлення про час і місце засідання розгляд питання
щодо цього судді проводиться за його відсутності. Комітет
Верховної Ради України надає оцінку поважності причин неявки.


Частиною 2 статті 22, частинами 1 і 2 статті 23 Закону
( 1625-15 ) встановлено порядок запрошення осіб для розгляду
питання про звільнення судді, обраного безстроково, та порядок
розгляду даного питання на пленарному засіданні Верховної Ради
України.


Відповідно до вказаних норм Закону ( 1625-15 ) присутність
судді на пленарному засіданні Верховної Ради України при розгляді
питання про його звільнення з підстав, передбачених пунктом 5
частини 5 статті 126 Конституції України ( 254к/96-ВР ), є
обов'язковою. Неявка на засідання не є перешкодою для вирішення
питання по суті. Кожна кандидатура для звільнення з посади судді,
обраного безстроково, персонально представляється на пленарному
засіданні Верховної Ради України представником Комітету Верховної
Ради України. У разі якщо суддя не згоден з поданням про
звільнення, його пояснення заслуховуються обов'язково.


Матеріали справи свідчать про такі фактичні обставини у цій
частині.


На 2 червня 2010 року було призначено засідання Комітету
Верховної Ради України з питань правосуддя щодо розгляду подання
Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_10 з посади судді.


2 червня 2010 року ОСОБА_10 надіслав телеграму на ім'я голови
Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя, в якій просив
відкласти розгляд подання про його звільнення у зв'язку з хворобою
(т. 2 а. с. 27).


Як встановлено судом, засідання профільного комітету
2 червня 2010 року відбулося без участі ОСОБА_10. Комітет
розглянув подання Вищої ради юстиції та прийняв рішення про
внесення рекомендації Верховній Раді України звільнити суддів,
зазначених у проекті постанови Верховної Ради України, відповідно
до подання Вищої ради юстиції. На пленарному засіданні Верховної
Ради України питання про звільнення ОСОБА_10 було знято з
голосування і направлено в Комітет для подальшого визначення через
недотримання порядку розгляду подання Вищої ради юстиції.


Наступне засідання профільного комітету призначено на
16 червня 2010 року. Про час і місце засідання ОСОБА_10
повідомлений телеграмою (т. 2 а. с. 28).


15 червня 2010 року ОСОБА_10 надіслав телеграму на ім'я
голови Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя
Ківалова С.В. з проханням відкласти розгляд подання Вищої ради
юстиції через неможливість бути присутнім на засіданні Комітету і
пленарному засіданні Верховної Ради України 16 та 17 червня
2010 року із поважних причин (перебування на стаціонарному
лікуванні, гіпертонічний криз), ним оскаржується подання Вищої
ради юстиції та подана заява про відставку (т. 2 а. с. 29).


Із витягу з протоколу засідання Комітету Верховної Ради
України з питань правосуддя від 16 червня 2010 року N 64
(т. 2 а. с. 22-23) видно, що засідання Комітету відбулося без
участі ОСОБА_10, Комітет розглянув подання Вищої ради юстиції та
вніс на пленарне засідання Верховної Ради України пропозицію про
рекомендацію щодо звільнення з посади судді.


Із стенограми пленарного засідання Верховної Ради України від
17 червня 2010 року (т. 1 а. с. 200-222) видно, що питання про
звільнення ОСОБА_10 з посади судді розглядалось у його
відсутність. При цьому, народний депутат України повідомив
Верховну Раду України про те, що ОСОБА_10 хворий, перебуває на
лікарняному.


17 червня 2010 року Верховна Рада України прийняла постанову
( 2352-17 ) про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Ворошиловського
районного суду м. Донецька (т. 1 а. с. 199).


Факт стаціонарного лікування ОСОБА_10 з 14 по 26 червня
2010 року підтверджується листком непрацездатності
(т. 1 а. с. 18). Зазначене свідчить про поважність причини його
неприбуття на засідання Комітету Верховної Ради України з питань
правосуддя та на пленарне засідання Верховної Ради України, у
зв'язку з чим ОСОБА_10 не зміг надати свої пояснення і
заперечення.


Таким чином, оскільки при вирішенні Верховною Радою України
питання стосовно ОСОБА_10 не забезпечена важлива процедурна
гарантія щодо права судді бути присутнім на пленарному засіданні
Верховної Ради України і надавати свої пояснення, то постанову
щодо її звільнення за наведених обставин не можна визнати
законною.


Керуючись статтями 9, 12, 18, 41, 122, 158-163, 171-1, 254
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), суд
П О С Т А Н О В И В:


Позов ОСОБА_10 задовольнити частково.


Визнати незаконною Постанову Верховної Ради України від
17 червня 2010 року N 2352-VI ( 2352-17 ) в частині звільнення
ОСОБА_10 з посади судді Ворошиловського районного суду м. Донецька
за порушення присяги судді.


Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_10 до Вищої ради юстиції
про визнання незаконним рішення від 26 травня 2010 року
N 393/0/15-10.


Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному
чи касаційному порядку.

Обратился ко мне сосед, гаишник выписал протокол не законно, просил помочь, и что у него есть два свидетеля. Я ему составил, позыв в суд вписал свидетелей, и приложил, (Заяву про витребування доказів). На первом слушании инспектор не пришел. На второй суд пришел и попросил судью перенести суд, что он принесёт доказательства. На третьем слушании суда, без каких на то причин инспектор не пришел. С нашей стороны два свидетеля, со стороны ответчика ноль и его нет. Судя, выносит решение не в нашу пользу. Что делать? Как дальше бороться? Жалко соседа, буду очень признательный за помощь.

Нужно увидеть:

1. Первичные документы (протокол, постановление)
2. Позов
3. Полный текст решения суда (включая мотивировочную часть)

_________________
Любимая книга - КУпАП :)

Протокол и постановление не сохранили. В протоколе гаишник вписал свидетеля, в объяснении ничего не написано.

ДО НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКОГО МІСЬКРАЙСУДУ

Позивач: Повторейко Олексій Юрійович
Що проживає за адресою:
Новоград-Волинський ,
Житомирської обл.
вул. ААААААААА.
т.( 097)000000000.

Відповідач:Лазарчук. Віталій. Вікторович
Молодший сержант міліції, інспектор ДПС.ВДАІ.
адреса: місто Новоград-Волинський. Житомирської
області. Вулиця. Івана. Франка.3а.
Засоби зв’язку невідомі.


АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ.

На постанову АМ1№ 087793 по
Справі про адміністративне
Правопорушення від 09.05.2011р.


Цей позов підлягає розгляду в судах на підставі ст.288 ч.3 КУпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
9 травня 2011 року близько 10 години, я з кумом Король Юрій Миколайовичем їхали на моєму власному мопеді в перукарню. Під’їхавши до тротуару я заглушив мопед і повів його в руках у напрямку перукарні по тротуару. Так як перукарня була зачинена, ми з кумом повернули та пішли в сторону проїжджої частини, я вів мопед в руках. Коли ми вийшли на проїжджу частину, нас зупинив інспектор ДПС, и запитав, чи не знаєте чому вас зупинили? Я відповів ні. Інспектор ДПС нічого не пояснюючи, став складати протокол і постанову, запросивши свідка який стояв біля інспектора, щоб він розписався в протоколі. Свідок відповів що хлопці нічого не порушували, вони вели мопед. На що інспектор Лазарчук В В відповів, все рівно розписуйтесь. І свідок розписався в протоколі. Після чого інспектор ДПС дав мені копії протоколу та постанови, і сказав: Іди плати.

Вважаю, що притягнення мене до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП є незаконним, неправомірним, необґрунтованим, недоведеним з наступних причин:

1. Правопорушення я не скоював, оскільки я вів мопед в руках, а не їхав на ньому, що являюсь пішоходом. Обов’язки пішоходів передбачені ПДР. 4.2. Пішоходи, які переносять громіздкі предмети, або особи, які пересуваються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть мотоцикл, велосипед чи мопед, везуть санки, візок тощо, якщо їх рух тротуарами, пішохідними чи велосипедними доріжками або узбіччями створює перешкоди для інших учасників руху, можуть рухатися по краю проїзної частини в один ряд.
2. Ніякі перешкоди іншим учасникам дорожнього руху я не скоював, а тому нічого не порушив.
3. Також при складанні протоколу інспектором Лазарчук В В, грубо були порушені мої Конституційні права, а саме не ознайомлено мене з ст..63 Конституції України, ст..268 КУпАП. Не внесено свідком мого кума Король. Ю. М. який проживе в місті Новоград – Волинський вул. Соколина 17. Не ознайомлено з протоколом, та винесено одночасно протокол разом з постановою.
4. Інспектором ДАІ було не виконано та порушено п.6.25, Наказу Міністерства внутрішніх справ України 27.03.2009 N 111
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 р. за N 576/16592 до обов’язків працівників ДПС відноситься: бути культурним і ввічливим у спілкуванні з громадянами, неухильно дотримуватися законності. А в даному випадку працівник ДПС не дотримувався законності, не розібрався належним чином в обстановці та у мене склалося враження, що інспектор просто виконує план по складанню протоколів і шукає будь-який привід для накладення на мене штрафу.
5. Також вважаю, що інспектор ДПС Лазарчук В.В. грубо порушив процесуальний порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки відповідно до ст.279 КУпАП України інспектор не оголосив, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, не роз’яснив мої права і обов’язки, не оголосив протокол про адміністративне правопорушення, не заслухав осіб, які беруть участь у розгляді справи, не дослідив докази і не надав мені можливості заявити жодних клопотань. Також під час винесення постанови не дотримано вимоги статей ст. 7, ч. 1 ст. 9, 23, 33, 245, 247, 280 КУпАП відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об’єктивне з’ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є скоєння адміністративного правопорушення, а підставою для закриття провадження є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч.2 ст.71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
На підставі викладеного, керуючись статтями 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 2,6-11,18,19,71 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПРОШУ:
1. Витребувати з Відповідача доказів порушення, зазначеної у протоколі АМ1№200776 а саме мною ,, згідно ст. 251 КУпАП .
2. Постанову по справі про адміністративне правопорушення від 09.05.2011 року АМ1№087793 , про накладення на мене – Повторейко. А.Ю. адміністративного стягнення по ст. 122 ч.1 КУпАП в розмірі 255 гривень визнати протиправною та скасувати.
3. Провадження по адміністративній справі – закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв’язку з відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення.

Додаток копії документів: паспорт серії ВМ №097243, довідка про присвоєння ідентифікаційного коду. Тимчасовий реєстраційний талон. Протокол про адміністративне правопорушення серії АМ1 № 200776 від 09.05.11р. Постанова в справі про адміністративне правопорушення серії АМ1 № 087793 від 09.05.11р. Пояснювальна записка Король Ю. М.
Всього додатків на ___ аркушах.
__.05.2011р. __________ Повторейко. А. Ю.

нет такой формулировки в касу -- """оскількі складання постанови в повному обсязі потребує часу"""

вынесение постановления по каждому делу требует времени - но это не являеется основанием относить все админматериалы к категории сложных и к категории исключительных случаев.



3. У виняткових випадках [u]залежно від складності справи [/u]складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, однак суд повинен проголосити у тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова суду, яка містить вступну та резолютивну частини, перед оголошенням має бути підписана всім складом суду і приєднана до справи.


вопрос - в чем выражается сложность незаурядного админматериала, и какие именно исключительные обстоятельства на которые ссылается судья.

с этими вопросами нужно в понедельник утречком письменно обратиться к председателю суда( письменно)
почитай инструкцию о делопроизводстве в судах и полномочия председателя суда.

+

ст.167
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/m ... eg=2747-15




--------------------------

обнаглели , пользуются тем что решение окончательное , вот и чудят без баяна.




http://www.minjust.gov.ua/0/Access_law

и тут

http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ ... g=z0860-06



СТРОКИ

Стаття 99. Строк звернення до адміністративного суду

1. Адміністративний позов може бути подано в межах строку
звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом
або іншими законами.

2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав,
свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк,
який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа
дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,
свобод чи інтересів.
{ Частина друга статті 99 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }

на основании ч.2 ст.99 можно попробовать заявить иск о признании действий инспектора противоправними
и судиться до кассации.
если получится обосновать и признать действия инспектора таковыми - то проткол и постанова по нему "станут - ничтожными"

Как я понял по практике - судьи четко секут уровень понимания и подготовки истцов.

Последний раз даже явился представитель ответчика (УГАИ), но судья вынес решение в нашу пользу.

Ключевым моментом явилось то, что в первичных документах (протокол и постановление) были доказательства тех нарушений, о которых я упоминал в иске.

Если-же копия протокола и постановления вообще не сохранились - дело плохо и Ваши обвинения в адрес ИДПС и правда выглядят необоснованными.

Но повторюсь - чтобы дать какой-то вменяемый совет по вашему случаю нужны первичные документы и полный текст решения суда.


П.С. Из текста иска - "І свідок розписався в протоколі. Після чого інспектор ДПС дав мені копії протоколу та постанови, і сказав: Іди плати" - т.е. сосед сам в протоколе не расписывался?

_________________
Любимая книга - КУпАП :)