Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення, затримання належного позивачеві транспортного засобу, а також транспортування та зберігання на штраф майданчику цього транспортного засобу.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що він був зупинений відповідачем, який склав протокол за те, що у автобусі тимчасово було встановлено одне додаткове місце, яким він не користувався, пасажирів у автобусі не було, після зауваження інспектора він демонтував це місце, підписав протокол, в якому визнав порушення, однак надалі інспектор висловив йому особисту неприязнь та відмовився повернути документи, через декілька годин він дізнався про затримання автомобіля вже коли приїхав евакуатор, за вимогою інспектора ДАІ він заїхав на евакуатор, який відвіз автомобіль у вказане інспектором місце - на штрафмайданчик, який знаходився за 300 метрів від місця зупинки, вважає дії інспектора упередженими, оскільки місце зупинки автобусу не перешкоджало руху інших автомобілів, безпосередньо перед його автомобілем стояв автомобіль ДАІ, порушення він усунув на місці, інспектор вилучив посвідчення водія і направив для розгляду справу в інший підрозділ ДАІ щоб затягнути розгляд, який на цей час не завершено, через неправомірні дії інспектора він вимушений був оплатити вартість евакуатора та послуги штрафмайданчика, чим заподіяно збитки.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення, в яких просив слухати справу за його відсутності, посилався на правомірність своїх дій.
Згідно ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи неявку відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
28 серпня 2013 року відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АВ2 № 570155 відносно позивача за ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно якого ОСОБА_1 вчинив наступне діяння: « 28.08.13 р. в 10 год. 40 хв. по вул. Привокзальній, керуючи автобусом Мерседес-Бенц 312, д.н. НОМЕР_1, у який переобладнаний з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а саме встановлено додаткове сидіння, чим порушив вимоги п.31.3-а Правил дорожнього руху.», що підтверджується копією протоколу (а.с.5,17).
Згідно ч.1 ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Вказаний протокол складено з порушенням вимог ст.256 КУпАП, оскільки в ньому не неповністю зазначено суть адміністративного правопорушення, правова кваліфікація діяння, зокрема не вказано частину ст.121 КУпАП, за якою притягується особа до адміністративної відповідальності, хоч ця стаття складається із 8-ми частин із різним складом правопорушення, при цьому викладення суті правопорушення за побудовою речень та змістом протоколу не відповідає фабулі жодної із частин ст.121 КУпАП, в тому числі і положенням ч.1, яка передбачає відповідальність за переобладнання транспортних засобів з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, а не за керування таким транспортним засобом.
В протоколі також не вказано місце вчинення порушення, тобто адреса місця, де було вчинено адміністративне правопорушення, зокрема назва населеного пункту, що унеможливлює встановлення територіальної юрисдикції та компетенції органів, які повинні складати протокол та розглядати справу по суті.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення неповністю зазначено дані про місце народження особи, що притягується до адміністративної відповідальності (населений пункт, район), адресу проживання (номер будинку), повне найменування посади особи, яка склала протокол. Неповна адреса проживання відповідача унеможливила виклик позивача до органу, що розглядав справу про адміністративне правопорушення.
Також в протоколі відсутній запис про вилучення посвідчення водія у відповідній графі щодо тимчасово вилучених документів, хоч позивач стверджує в судовому засіданні про таке вилучення, а відповідач не спростовує у своїх письмових запереченнях таких обставин.
В протоколі наявний підпис особи, яка ознайомлена з часом розгляду справи, однак дата і час такого розгляду у протоколі не вказані.
В протоколі відсутні дані про свідків правопорушення, такі дані відсутні і в протоколі огляду транспортного засобу, згідно пояснень позивача такі свідки відповідачем не опитувались і не залучались.
Видана позивачеві копія протоколу не відповідає за змістом оригіналу цього протоколу, який був направлений відповідачем на розгляд до Обухівського ВДАІ, зокрема в копії протоколу відсутні наявні у оригіналі протоколи записи про додатки.
Допущені відповідачем недоліки у оформленні протоколу потягли за собою наслідки у виді неможливості розгляду справи про адміністративне правопорушення відділенням ДАІ Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області та повернення матеріалів на дооформлення (а.с.19-21), що узгоджується із пунктом 24 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».
Таким чином, доводи позову про неправомірність дій відповідача в частині складення протоколу про адміністративне правопорушення знайшли підтвердження під час судового розгляду, з матеріалів справи вбачається, що складений відповідачем протокол оформлений без дотримання вимог ст.256 КУпАП, дії відповідача не ґрунтуються на законі, тому їх слід визнати неправомірними.
Крім того, під час судового розгляду встановлено, що відповідач із використанням наданих йому владних повноважень вчинив дії з організації транспортування належного позивачеві транспортного засобу на евакуаторі та зберігання на штраф майданчику.
Так, 28.08.2013 року відповідачем було складено акт огляду і затримання транспортного засобу, згідно якого належний ОСОБА_1 автомобіль «Мерседес-Бенц 312», державний номерний знак НОМЕР_1, було затримано та передано для зберігання на спеціальному майданчику для тимчасового зберігання транспортних засобів в м.Київ, вул.Фанерна, 4-а, (прийняв ОСОБА_3), що підтверджується копіями акту (а.с.6,18).
Пунктом 2 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1102 встановлено, що тимчасове затримання транспортного засобу уповноваженою особою Державтоінспекції проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху.
Зі змісту протоколу, пояснень позивача, які не спростовуються відповідачем, вбачається, що порушення та причина затримання транспортного засобу були усунуті ОСОБА_1 на місці виявлення адміністративного правопорушення. Пояснення позивача про те, що його автомобіль стояв безпосередньо позаду автомобіля ДАІ на узбіччі дороги, не створюючи будь-яких перешкод дорожнього руху, матеріалами справи не спростовані, а відповідні посилання відповідача на створення таких перешкод не підтверджені жодним доказом, тому є недоведеними.
Згідно п.9 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1102 у разі коли водій з'являється на місці правопорушення в момент виконання робіт із завантаження транспортного засобу, уповноважена особа Державтоінспекції не проводить тимчасове затримання транспортного засобу, а оформляє протокол про адміністративне правопорушення. При цьому правопорушення повинно бути усунуте протягом максимально короткого строку. У такому разі фактично виконані підприємством, установою або організацією, які провадять діяльність, пов'язану із транспортуванням транспортних засобів, роботи не оплачуються.
Протокол про адміністративне правопорушення складався в присутності позивача, порушення було усунуто ним на місці виявлення до завершення складення протоколу, тому розпорядження відповідача про затримання транспортного засобу, подальші завантаження автомобіля на евакуатор та його евакуації, суперечать вказаним вище нормам права та відомчим інструкціям МВС України.
За таких обставин, суд вважає, що передбачених чинним законодавством підстав для тимчасового затримання транспортного засобу в даному випадку не існувало, а дії відповідача щодо такого затримання є явно протиправними.
Згідно п.п. 3,4 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1102 доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів - евакуаторів (далі - евакуатор), у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов'язану з транспортуванням транспортних засобів, і з якими Державтоінспекцією укладені в установленому порядку договори. Для доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку уповноважена особа Державтоінспекції викликає евакуатор через чергового по підрозділу Державтоінспекції.
Доводи відповідача про наявність договірних відносин ДАІ з ТОВ «Приватконтинент», виклик евакуатора саме через чергового по підрозділу Державтоінспекції жодним доказом не підтверджені, що суперечить вимогам ч.2 ст.71 КАС України, тому суд вважає недоведеними заперечення відповідача в частині посилань на правомірність його дій в цій частині.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. N 1098 визначено, що розмір плати за доставку, зокрема з використанням спеціальних транспортних засобів затриманих за порушення правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху або технічно несправних транспортних засобів до визначеного замовником місця їх зберігання становить 17 гривень (за один кілометр доставки одного транспортного засобу).
В даному випадку внаслідок неправомірних дій відповідача позивач поніс витрати на оплату послуг ТОВ «Приватконтинент» з перевезення транспортного засобу в розмірі 1200 грн., що підтверджується рахунком № 19 від 28.08.2013 року (а.с.7), узгоджується із поясненнями позивача та не спростовується відповідачем. Розмір оплачених коштів вказує на те, що автомобіль повинен був би перевезений на відстань більше 70 км, що суперечить неспростованими відповідачем поясненням позивача про перевезення евакуатором автомобіля на відстань приблизно 300 м з вулиці Привокзальної на вул.Фанерну в межах того ж району того ж населеного пункту.
Відповідно до акту огляду і затримання транспортного засобу від 28.08.2013 року відповідач затримав та передав належний позивачеві автомобіль для зберігання на майданчику ТОВ «ОСБ «Камелот», хоч після набрання чинності постанови КМУ від 26 жовтня 2011 року N 1098 наказом Міністерства внутрішніх справ України N 364/497/506 від 25.04.2012 було скасовано спільний наказ МВС, Мінфіну та Мінекономіки, який передбачав подібні повноваження органів ДАІ.
Позивачем було понесено витрати в розмірі 300 грн. за послуги із зберігання транспортного засобу «Мерседес-Бенц 312», державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується рахунком № 19 від 28.08.2013 року (а.с.7), узгоджується із поясненнями позивача та не спростовується відповідачем.
Викладене свідчить про те, що вчинене відповідачем із використанням владних повноважень примушування позивача до оплати вартості незамовлених споживачем послуг суб'єктів підприємницької діяльності на загальну суму 1500 грн., не мало достатніх правових підстав та вказує на неправомірність дій відповідача як посадової особи органів Державтоінспекції.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно ч.2 цієї ж статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду відповідачем не подано жодних доказів в обґрунтування правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, при цьому доводи позовної заяви підтверджуються наявними у справі належними і допустимими доказами, тому суд вважає, що всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності своїх дій.
Згідно ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд вважає, що оскаржувані дії відповідача як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, оскільки не узгоджуються із положеннями чинного законодаства України та суперечать вимогам ч.3 ст.2 КАС України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Оскільки наявні у матеріалах справи докази вказують на неправомірність дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення вимог ПДР України, позов слід визнати обґрунтованим, тому він підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 9, 17, 71, 158-163 КАС України, ст.293 КУпАП, Порядком тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1102, суд
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії державного автомобільного інспектора сектору АТІ ВДАІ Дарницького РУ ГУ МВС України в м.Києві Гладчука Валентина Петровича по складенню протоколу про адміністративне правопорушення серії АВ2 № 570155 від 28 серпня 2013 року відносно ОСОБА_1 за статтею 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Визнати протиправними дії державного автомобільного інспектора сектору АТІ ВДАІ Дарницького РУ ГУ МВС України в м.Києві Гладчука Валентина Петровича щодо затримання транспортного засобу - автобуса «Мерседес-Бенц 312», державний номерний знак НОМЕР_1, належного ОСОБА_1, а також щодо транспортування цього транспортного засобу на евакуаторі та зберігання на штрафмайданчику.
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/33895934