Постійним джерелом інформації про всілякі зловживання, розкрадання й інші злочинні неподобства лишаються журналістські розслідування. Перевірка зібраної журналістом інформації завдає правоохоронним органам великого клопіту, бо йдеться, здебільшого, про те, що цікаво широкому загалу, збільшую читацьку і глядацьку аудиторію - про витівки високопосадовців, народних обранців, впливових бізнесменів, їх діточок. Саме тому, перевіряючі подекуди намагались зосередитися не на перевірці самих наданих непосидючим журналістом фактів, а на з’ясуванні того, від кого і яким чином незручна для влади інформація отримана. Хто що накоїв - це другорядне питання, спочатку розкажи, звідки ти про це довідався…Новий КПК, на відміну від старого КПК, містить положення, що покликані наведеній слідчій практиці покласти край. Так, стаття 65 нового КПК передбачає, що тепер забороняється допитувати журналістів про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації. Раніше стаття 69 старого КПК, що втратив чинність, надавала такий привілей лише адвокатам та іншим фахівцям у галузі права, нотаріусам, лікарям, психологам (!?), священнослужителям - з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов"язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості.
Відповідно виникає питання, а кого, у наведеному контексті, можна вважати журналістами, кого не можна допитувати про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру?
Особи, які називають себе журналістами друкованих ЗМІ, мають відповідати вимогам, визначеним у ст.25 Закону України " Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні". Журналістом редакції друкованого засобу масової інформації відповідно до цього Закону є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням.
Належність журналіста до друкованого засобу масової інформації підтверджується редакційним посвідченням чи іншим документом, виданим йому редакцією цього друкованого засобу масової інформації.На особу, якій видано редакційне посвідчення чи інший документ, що засвідчує її належність до друкованого засобу масової інформації, поширюються права і обов"язки, зазначені у статті 26 цього Закону.
Таким чином, аби за тобою визнали особливий статус з певним процесуальним імунітетом - слід бути "при комусь", при певному друкованому ЗМІ і мати від нього відповідне посвідчення. За "вільними стрільцями", які працюють самі по собі, подібний статус не визнається. Виходячи з цього, недостатньо й бути "просто" членом СЖУ або іншої подібної творчої професійної організації.
Що стосується телевізійників, то у ст.1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" наводиться визначення телерадіожурналіста - штатний або позаштатний творчий працівник телерадіоорганізації, який професійно збирає, одержує, створює і готує інформацію для розповсюдження. Телерадіопрацівник - штатний або позаштатний працівник телерадіоорганізації, який за характером своєї професійної діяльності та відповідно до посадових обов"язків бере участь у створенні та розповсюдженні телерадіопрограм та передач.
Варто звернути увагу на те, що Закон "Про телебачення і радіомовлення" поняття тележурналіста відокремлює від поняття телепрацівника.
Ще одна категорія журналістів - журналісти інформаційних агентств. Відповідно до ст.21 Закону України "Про інформаційні агентства" журналіст інформаційного агентства - це творчий працівник, який збирає, одержує, створює та готує інформацію для інформаційного агентства і діє від його імені на підставі трудових чи інших договірних відносин з ним або за його уповноваженням.Належність журналіста до інформаційного агентства підтверджується службовим посвідченням цього агентства чи іншим документом, виданим йому цим агентством. Журналіст інформаційного агентства має права та виконує обов"язки, визначені чинним законодавством України про пресу, телебачення і радіомовлення. Ще є спеціаліст у галузі засобів комунікації - працівник інформаційного агентства, який на професійних засадах здійснює розповсюдження інформаційної продукції через засоби комунікації та несе відповідальність за використання цих засобів виключно на підставі чинного законодавства України.
Новий КПК забороняє журналістів допитувати, а як бути, коли до редакції завітали з обшуком? А є ще негласні розшукові дії…
Суд може дозволити проведення обшуку журналіста тільки в разі, якщо встановить, що інтереси слідства переважають над інтересами суспільства в отриманні цієї інформації, впевнені керівники правоохоронних органів. При цьому вони нагадають про наявність у Кримінальному кодексі України статті 171 "Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів". Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів карається штрафом до п"ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. Там же передбачено кримінальну відповідальність у випадку переслідування журналіста за виконання професійних обов"язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою.
Поряд з цим зрозуміло, що перешкоджання незаконній професійній діяльності журналіста не утворює складу злочину.
Та все ж таки - як бути, коли до журналіста прийшли з обшуком?
Слід зазначити, що у цій ситуації журналіст має такі само гарантії, як і будь-який інший громадянин. Вони детально розписані у статтях 233-237 нового КПК та у деяких інших. У статті 234 встановлено, що обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді (має бути у кожному районному суді).
За рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають у житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження. Обшук особи повинен бути здійснений особами тієї ж статі.
Стаття 233 КПК дозволяє до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов’язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню.
КПК також чітко визначив, шо вищенаведені гарантії поширюються й на транспортний засіб, земельну ділянку, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.
Таким чином, новий КПК розширив можливості правового захисту журналістів, далі слово за практикою застосування.
http://smi.liga.net/articles/2013-02-19 ... o_kpk.htm#
Вход
FAQ
Поиск
