Эта история началась официально в 2010 году. В один прекрасный день хозяин приходит в свой дом и на его месте видит ровную площадку. Правда под слоем земли фундамент остался. Он идет в прокуратуру и пишет заявление про исчезновение дома. И его ес-но для начала начинают отправлять на Кульпарковскую (Областной психоневрологический диспансер) для проверки. Но заявление все-таки заставили зарегистрировать. Прокуратура уверяла,что такого не может быть. Заявление зарегистрировано, открыто уголовное дело.
В конце концов уголовное дело передается в суд с обвинением одного человека ( Менеджер Віктор Макарчук) по ст.365.
Ни один адвокат не брался за это дело. Так что была "самозащита " на всех стадиях ведения этого дела. В процессе следствия и суда происходило достаточно много чудес. Но было достигнуто и очень много. В качестве ответчика была привлечена фирма , а не только физическая особа.Чего только стоило наложение ареста на имущество фирмы для возмещения нанесенного ущерба. Удалось вернуть дело за полтора года на досудебное расследование. На Постановление суда прокуратура подала апелляцию в областной апел. суд, которую с треском проиграла 23 января 2012 года. Ждем на руки официалный документ.
Эта история не очень скоро закончится. Пока хозяин дома не дает добро на любую публикацию документов. Если он даст добро , то документы будут размещены. В средствах массовой информации была единственная публикация:
У Львові знесли чужу хату, бо заважала!Товариство з обмеженою відповідальністю, зводячи багатоквартирний будинок, змело з лиця землі приватний будиночок по сусідству, адже він... заважав їм провадити будівництво. Такий вражаючий факт порушення прав людини стався кілька місяців тому у мікрорайоні Рясне-1. Про це беззаконня по-львівськи читачам “Ратуші” розповів потерпілий — львів’янин Володимир Аверін.
“Нежитловий будинок за адресою: вулиця Шевченка, 348, а площею 53,4 квадратних метра я придбав у 2004 році, — розповідає пан Володимир. — Поруч стояв також невеличкий сарайчик, який перейшов до мене після придбання обійстя, проте інформації про нього не було в жодних документах, і я лише почав їх оформляти. На приватизацію навколишньої земельної ділянки площею три сотки я також почав збирати документи”. У 2006 році батько подарував свою власність дочці. Родина почала використовувати господарську споруду для ведення підприємницької діяльності — як складське приміщення для комп’ютерних товарів і документації.
У 2009-му по сусідству, за адресою: Річицька, 9 ТзОВ “Львівжитлокомплекс” в якості замовника почало споруджувати багатоквартирний будинок — житло для молодих сімей. Спершу замовнику сподобався сарайчик нашого оповідача, тож обгороджуючи територію для ведення будівництва, обгородили і чужий сарай. “Я поговорив з прорабом, — розповів пан Володимир, — огорожу перенесли. Ми навіть контактами обмінялися про всяк випадок, проте це не допомогло, коли мало б...”
7 червня 2010 року Володимир Аверін навідався до свого обійстя, проте застав там чисте поле. Від двох господарських будівель не залишилося і сліду. Потерпілий звернувся у прокуратуру Шевченківського району. Пригадує, там всі мало не попадали від величезного здивування і взагалі спершу не йняли віри. Службове розслідування підтвердило: людській нахабності немає меж. Проти службової особи ТзОВ “Львівжитлокомплекс” Віктора Макарчука, в обов’язки якого входило здійснення контролю за виконанням робіт, порушили кримінальну справу. У постанові про порушення кримінальної справи викладені матеріали слідства. Ось дещо з них.
Виявляється, у квітні 2010 року під час перевірки додержання вимог пожежної безпеки на території та будівництві багатоквартирного будинку на Річицькій, 9, проведеній управлінням МНС Шевченківського району, встановили факт недотримання нормативних протипожежних відстаней до нежитлового приміщення поруч. Сусіди довго не морочили собі голову над вирішенням питання — взяли та й зрівняли із землею все, що їм заважало. Менеджер Віктор Макарчук нічого не заперечував, ствердив, що рішення прийняв одноосібно, не інформуючи керівництво, у свій захист сказав лише, що на два тижні повісив на знищене приміщення оголошення такого змісту: “Власників прошу об’явитися, будинок буде знесено”. Активніше власників ніхто не намагався шукати. Провівши розслідування та винісши обвинувальний вирок, Шевченківська прокуратура подала судовий позов у районний суд на пана Макарчука.
І звісно, про гроші. У 2007 році родина Аверіних робила оцінку свого обійстя, плануючи його продати. Тоді його оцінили в 303 тис. грн. Сьогодні ж прокуратура оцінила знищене майно в 337,5 тис. грн. Проте це лише нерухомість. Володимир Аверін склав також і список речей, що зберігалися в приміщеннях, які слугували фактично складом. Це маса технічного обладнання для комп’ютерів, трохи будівельних матеріалів, трохи меблів, цінна океанічна сіль, бухгалтерська документація, а також майно, взяте на відповідальне зберігання, на що є відповідні документи. За приблизними підрахунками нашого оповідача, все перераховане варте, чи то пак коштувало, 283 162 грн. Проте така купа речей мала б утворити таку ж купу сміття, якого однак і сліду не залишилось. На запитання, чи бачив хтось, як проходило знищення будівель, Володимир Аверін відказав: “Та бачив, сусід. Розказував, спершу шиферний дах зняли, потім одну стіну розвалили, а потім кинулись всередину і наввипередки розтягували майно, хто куди. Потім уже й екскаватор запустили”. А ви, кажете, закон...
Ірина ЮЗИК
Опубліковано : 30.09.10 | Переглядів : 861
http://ratusha.lviv.ua/index.php?dn=news&to=art&id=544Еще не закончено рассмотрение админ. дела по иску фирмы по подрыву деловой репутации к гр...Аверину, где соответчиком выступает газета "Ратуша", опубликовавшая этот материал.
Вход
FAQ
Поиск
