http://umdpl.info/index.php?id=1320312669
| Дорожный контроль | ФОРУМ - ГАИ - ВИДЕО - ФОТО https://roadcontrol.org.ua./forum/ |
|
| Звернення Асоціації УМДПЛ до Міністра внутрішніх справ https://roadcontrol.org.ua./forum/viewtopic.php?f=21&t=13684 |
Страница 1 из 2 |
| Автор: | пішохід [ 19 ноя 2011, 17:08 ] |
| Заголовок сообщения: | Звернення Асоціації УМДПЛ до Міністра внутрішніх справ |
http://umdpl.info/index.php?id=1320312669 |
|
| Автор: | пішохід [ 19 ноя 2011, 17:11 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: Звернення Асоціації УМДПЛ до Міністра внутрішніх справ |
для загального розвитку,може бути корисно. |
|
| Автор: | MAXIMUSGo [ 19 ноя 2011, 18:30 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: Звернення Асоціації УМДПЛ до Міністра внутрішніх справ |
Так Могилев уже не министр ))) |
|
| Автор: | Backfire [ 19 ноя 2011, 20:04 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: Звернення Асоціації УМДПЛ до Міністра внутрішніх справ |
MAXIMUSGo писал(а): Так Могилев уже не министр ))) Теперь он добропорядочный бизнесмен. 
|
|
| Автор: | пішохід [ 19 ноя 2011, 21:44 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: Звернення Асоціації УМДПЛ до Міністра внутрішніх справ |
хлопці читайте число звернення,на той час він був міністорм. інфа викладена для поняття спілкування і ссилки на нпа,це основа задача. |
|
| Автор: | пішохід [ 16 дек 2011, 19:26 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: Звернення Асоціації УМДПЛ до Міністра внутрішніх справ |
Всеукраїнська кампанія "Міліція під контролем" : ЗВІТ ПРО РЕЗУЛЬТАТИ 07.12.11 Всеукраїнська кампанія «Міліція під контролем» "ЗРОБИМО МІЛІЦІЮ КРАЩОЮ!" рекомендації органам державної влади України (направлені Президенту України, Прем"єр-міністру України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Міністру внутрішніх справ України) В період з 7 по 21 листопада 2011 року мережа неурядових організацій України провела всеукраїнську кампанію «Міліція під контролем», під час якої представники громадських організацій та волонтери здійснювали моніторинг стану дотримання прав громадян працівниками міліції в ході виконання ними своїх службових обов’язків. Координатором кампанії виступила Всеукраїнська громадська організація “Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів” (Асоціація УМДПЛ), експертами якої протягом вересня-жовтня 2011 р. було розроблено інструментарій громадського моніторингу – алгоритми оцінки дій посадових осіб служб та підрозділів ОВС України. Зазначені алгоритми склали основу для посібника з проведення моніторингу дотримання прав людини в діяльності міліції, примірники якого були вручені активістам та регіональним координаторам запланованої кампанії для практичного застосування. Експертами Асоціації УМДПЛ також було проведено 6 навчальних тренінгів з представниками неурядових організацій та працівниками ЗМІ, під час яких було підготовлено понад 120 активістів з усіх областей України. На тренінгах учасники отримали необхідні спеціальні знання, які надають їм можливість компетентно проводити моніторинг дотримання законності у діяльності міліції та давати правову оцінку діям правоохоронців, перш за усе - опираючись на знання діючої нормативної бази МВС України. Підготовка та проведення тренінгів відбулися за підтримки посольств Німеччини і США в Україні, а також Міжнародного фонду “Відродження”. В проведенні тренінгів прийняли участь працівники Департаменту внутрішньої безпеки та Інспекції з особового складу МВС України. Всеукраїнська кампанія проводилася з метою відпрацювання форм громадського контролю за державними органами, підвищення рівня довіри суспільства до міліції шляхом забезпечення прозорості її діяльності, налагодження конструктивного діалогу активістів неурядових організацій з керівниками територіальних підрозділів міліції, визначення реальної ситуації щодо дотримання прав громадян персоналом органів внутрішніх справ, перевірки готовності й спроможності МВС реагувати на конструктивні зауваження громадськості. Громадський моніторинг, до якого долучились 62 громадських організацій та 356 активістів з усіх регіонів України, проводився на засадах об’єктивності та компетентності. Предметом вивчення, в першу чергу, стали служби й підрозділи міліції, які через специфіку службової діяльності безпосередньо контактують з населенням – патрульна служба та інший задіяний до охорони громадського порядку особовий склад, служба дільничних інспекторів міліції, ДАІ, чергові частини. Моніторинг передбачав отримання інформації про діяльність цих служб та надання правової оцінки діям правоохоронців, в тому числі - дотриманню ними вимог нормативних актів МВС України. Правовими підставами для проведення всеукраїнської кампанії стали нормативно-правові акти України, якими закріплюється принцип підконтрольності державних інституцій суспільству, в тому числі закони України «Про об’єднання громадян», «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави», «Про інформацію», “Про доступ до публічної інформації”, “Про засади запобігання і протидії корупції“, «Про міліцію», постанови Кабінету міністрів “Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики” (від 03.11.10 №996), “Порядок сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади” (від 05.11.08 №976), “Концепція сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства” (від 21.11.2007 №1035). Проведення моніторингу не стосувалося оперативно-розшукових аспектів діяльності органів внутрішніх справ, не порушувало визначений нормативними актами режим таємності та жодним чином не заважало працівникам міліції виконувати свої службові обов’язки. Моніторинг був проведений з використанням наступних методів: - аналіз матеріалів ЗМІ щодо діяльності правоохоронних органів; - відвідування службових приміщень підрозділів внутрішніх справ з вільним режимом доступу; - проведення бесід з громадянами та працівниками міліції в рамках питань, що стосуються виконання останніми службових повноважень; - приймання від громадян повідомлень щодо протиправних дій (бездіяльності) працівників органів внутрішніх справ, правова оцінка таких дій та надання допомоги потерпілим у підготовці відповідних скарг; - візуальне спостереження за діями працівників міліції під час публічного виконання ними своїх обов’язків та прийому громадян; - фіксація виявлених порушень з боку працівників міліції за допомогою відео-, фотозйомки та аудіозапису. В процесі здійснення моніторингу були відвідані чергові частини у 55 підрозділах міліції, 2 підрозділи ДАІ, здійснено моніторинг діяльності дільничних інспекторів міліції на 30 дільничних пунктах міліції, проконтрольовано несення дорожньо-патрульної служби 12 нарядами та 2 стаціонарними постами ДПС ДАІ (34 працівниками), здійснено спостереження за діяльністю 72 працівників патрульної служби. Під час проведення кампанії цілодобово працювала “гаряча лінія” щодо випадків незаконного насильства з боку міліції за телефонами: (066) 665 33 88 – для абонентів мережі MTC (067) 840 75 40 – для абонентів мережі “Київстар” Для отримання скарг на дії працівників міліції була створена спеціальна анкета в режимі он-лайн на сайті Асоціації УМДПЛ www.umdpl.info та проводився розгляд електронних листів, направлених на адресу [email protected]. Враховуючи підвищений суспільний інтерес до проблем побудови взаємовідносин «громадськість-міліція», Асоціацією УМДПЛ напередодні всеукраїнської кампанії був направлений лист міністру внутрішніх справ України із зверненням про підтримку ініціативи громадськості з рекомендаціями щодо: 1. Розміщення на сайті МВС України інформації про започаткування кампанії «Міліція під контролем» та заплановані керівництвом МВС України заходи по налагодженню співпраці з громадськістю під час її проведення. 2. Направлення керівникам управлінь МВС в областях вказівки про сприяння роботі громадських активістів кампанії «Міліція під контролем», проведення роз’яснювальної роботи серед персоналу органів внутрішніх справ щодо мети кампанії та створення умов, які унеможливлять виникнення конфліктних ситуацій між працівниками міліції і представниками громадськості. Особливу увагу при цьому пропонувалося звернути на запобігання наступним ситуаціям: - агресивне реагування працівників міліції на фото- або відеозйомку публічного виконання ними своїх службових обов’язків у громадських місцях або процесу спілкування з громадянами. Під час проведення подібних дій неодноразово спостерігались непоодинокі випадки, коли працівники патрульної служби, спецпідрозділу «Беркут» та дільничні інспектори міліції стверджували, що зйомка можлива лише за умови надання їх особистого дозволу на це, хоча, відповідно до чинного законодавства, така згода потрібна лише на зйомку приватного або сімейного характеру; - вимоги з боку міліціонерів до активістів громадського моніторингу пред’являти паспорти та, у випадку їх відсутності, погрози затримати й доставити активістів до підрозділу міліції для встановлення особи, хоча перевірка документів у громадян передбачена лише при підозрі у вчиненні ними правопорушень; - чинення перешкод у можливості відвідати нережимні службові приміщення органів внутрішніх справ (вестибуль, громадська приймальня, кімната для прийому громадян, дільничний пункт міліції тощо), вхід до яких, відповідно до вимог нормативних документів МВС, є вільним і не потребує додаткових пояснень щодо мети відвідування; - відмова громадським спостерігачам у праві ознайомлюватись із службовою документацією, доступ до якої повинен бути вільним (книга скарг і пропозицій, стенди з інформаційним наповненням тощо). З боку МВС України був направлений документ в ГУМВС, УМВС України, в якому було викладено позицію міністерства до проведення заходів громадського контролю, а також наголошено на необхідності безперешкодного доступу учасників моніторингу до нережимних службових приміщень органів внутрішніх справ (вестибюлів, громадських приймалень, кімнат для прийому громадян, дільничних пунктів міліції тощо), а також до відкритої службової документації (книг скарг і пропозицій, інформаційних стендів тощо). Через сайт МВС України до особового складу було доведено, що Міністерство внутрішніх справ “…підтримує моніторингові заходи, що проводяться неурядовими організаціями та мають на меті визначення реальної ситуації щодо дотримання прав людини в діяльності міліції. Проведення мережею неурядових організацій з 7 по 21 листопада цього року всеукраїнської кампанії «Міліція під контролем» – один із важливих заходів щодо забезпечення підвищення культури прав людини в Україні”. У разі виявлення представниками моніторингових груп порушень у діяльності органів внутрішніх справ МВС України запропонувало активістам неурядових організацій надавати інформацію за телефоном (044) 254-76-43. І хоча зазначений телефон здебільшого не відповідав протягом усього періоду всеукраїнської кампанії, а реакція підрозділів, зокрема ГУМВС в Дніпропетровській області, іноді набувала гротескних форм у намаганні керівництва надати громадським активістам охоронний супровід з бійців “Беркуту”, можливо визнати - МВС України в цілому продемонструвало готовність до відкритого та неупередженого контролю з боку громадянського суспільства, що заслуговує виключно на схвальну оцінку. В межах всеукраїнської кампанії “Міліція під контролем” Асоціацією УМДПЛ також було оголошено конкурс на кращу роботу в галузі тематичної фотографії, аматорського відео та публіцистичного допису, присвячений дотриманню працівниками міліції прав людини. Конкурс був націлений на такі цільові аудиторії, як студентська молодь, молоді фахівці, активісти неурядових організацій, працівники ЗМІ. Для робот, поданих до розгляду в конкурсі, були започатковані наступні номінації: “Українська міліція – крок у Європу” “Іржа міліцейського мундиру” “Народ та міліція – час порозумітися” Більшість поданих робіт була розміщена на сайті Асоціації УМДПЛ за їх надходженням. За результатами конкурсу буде організована виставка робіт, що супроводитиметься прес-конференцією з висвітленням результатів всеукраїнської кампанії. Конкурсні роботи в подальшому будуть експонуватися Мандрівним фестивалем документального кіно про права людини “Docudays UA-2011” в якості тематичного виставкового матеріалу. За результатами здійснення всеукраїнської кампанії “Міліція під контролем” експертами Асоціації УМДПЛ разом із представниками правозахисних організацій України була розроблена Концепція громадського моніторингу дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів. Пропонуючи її увазі урядових організацій та органам виконавчої влади, ми сподіваємося, що результати постійного громадського моніторингу знайдуть зацікавленість з боку держави (додаток 1). РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ ЧЕРГОВИХ ЧАСТИН Відвідані чергові частини у 55 підрозділах міліції. Найбільш активно працювали монітори з АР Крим, Донецької, Дніпропетровської та Житомирської областей. Загальний висновок: моніторинг показав низький рівень готовності української міліції до виконання однієї з важливих функцій – якісному й доступному обслуговуванню громадян у чергових частинах. В якості найбільш поширених недоліків наведемо наступні. 1. Пандуси для в’їзду інвалідних візків. Ситуація катастрофічна. Вірогідно, що керівники міськрайвідділів більше дбають про зовнішній вигляд входу до адміністративних будівель міліції, ніж про потреби окремої групи людей, не розуміючи, що пандус - це не архітектурна прикраса. Так, під час відвідування встановлено відсутність пандусів у підрозділах: - Вінницька область: Ленінський РВ - Дніпропетровська область: Бабушкінський РВ, Красногвардійський РВ, Бабушкінське міське відділення №7, відділ ДАІ по обслуговуванню м. Дніпропетровськ, лінійний відділ на станції Дніпропетровськ - Донецька область: Гірницький МВ, Єнакіївський МВ, 1-е відділення Єнакіївського МВ, Кіровський РВ, Радянський РВ та Центрально-міський РВ Макіївського МУ, Великоновоселківський РВ, Ленінський РВ, Вугледарський МВ. Кураховське МВ. - Житомирська область: Корольовський РВ ( але є кнопка виклику чергового), Богунський РВ, Житомирське УДАІ - Закарпатська область: Ужгородське МУ - місто Київ: Деснянське та Шевченківськівське РУ - Київська область: Ірпінський МВ - АР Крим: Алуштинський МВ, Сімферопольський РВ та Центральний РВ Сімферопольського МУ, лінійний відділ міліції на станції Сімферополь. - Львівська область: Залізничний РВ - місто Севастополь: Гагарінське РУ - Харківська область: Київський РВ - Херсонська область: Суворівський РВ та Каховський РВ - Хмельницька область: Зарічанський, Хмельницький та Центральний відділи міліції - Черкаська область: Золотоніський МРВ У Солом’янському РУ (м. Київ), Ворошиловському РВ (Донецька область), Житомирському РВ (Житомирська область), Кіровському РВ та Ленінському РВ (Кіровоградська область), Залізничному РВ (м. Сімферополь) пандуси не відповідають будівельним вимогам і практично не придатні для використання через завеликий кут підйому, недостатню ширину, відсутність обмежуючих бортиків, перил тощо. 2. Безперешкодний доступ до підрозділів райвідділів міліції. Відповідно до пункту 3.5. наказу МВС України від 14.04.2002 №400, громадянам забезпечується вільний доступ до вестибулів органів внутрішніх справ. Проте, в окремих міськ-, райвідділах ця вимога не виконується – одразу біля входу до підрозділу встановлені «прохідні-вертушки» або відвідувачів зустрічає міліціонер з доступу і охорони, який на власний розсуд регулює можливість входу громадян до будівлі міліції. При цьому, як правило, співробітники не вважають достатньою підставою для відвідування міськ, -райвідділу бажання громадян самостійно ознайомитися розміщеною на стендах інформацією чи зробити запис у книзі скарг і пропозицій. В окремих випадках, громадські спостерігачі допускались у вестибулі лише з дозволу оперативного чергового або відповідального від керівництва органу внутрішніх справ. Під час спілкування чергові погоджувались з тим, що відомчі документи МВС України дозволяють громадянам безперешкодно входити до вестибулів підрозділів міліції, але на зауваження, чому у їх райвідділі не виконується така вимога, зазвичай відповідали: «У нас так заведено». Ускладнена можливість вільного доступу громадянам до вестибулів: - Волинська область: Луцьке МУ, Ковельський МВ - Донецька область: Єнакіївський МВ, 1-е відділення Єнакіївського МВ, Гірницький МВ та Центрально-міський РВ Макіївського МУ, Ворошиловський РВ Донецького МУ - Житомирська область: Житомирське УДАІ - місто Київ: Солом’янське, Деснянське, Святошинське та Шевченківське РУ, ТУМ Шевченківського району - Київська область: Ірпінський РВ - Луганська область: Кремінський РВ - Черкаська область: через особливості будівлі райвідділу, вестибуль відсутній, розмова з черговим ведеться за допомогою переговорного пристрою з коридору. - Херсонська область: Каховський РВ - Хмельницька область: Центральний та Південно-західний відділи міліції Слід звернути увагу керівників правоохоронного відомства, що міліціонер з доступу і охорони повинен регулювати доступ громадян до службових кабінетів та приміщень міськрайвідділів, а не до вестибулів підрозділів міліції. 3. Наявність особистої картки на форменому одязі співробітників чергової частини. 4.22. Члени добового наряду несуть службу у форменому одязі встановленого зразка. Забороняється використовувати членів СОГ для виконання завдань, не пов’язаних із несенням служби в добовому наряді. (пункт 4.22 у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 13.08.2010 р. N 382) З незрозумілих причин до пункту 4.22. Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України були внесені зміни, якими наразі не передбачається наявність на одязі членів добового наряду особистих карток із фотографією та зазначенням посади, прізвища, імені та по батькові. Такий стан справ не відповідає вимогам про забезпечення прозорості у діяльності органів внутрішніх справ, оскільки відвідувачі завжди мають знати з ким вони спілкуються і таке знання не повинно залежати від бажання міліціонера представитися. Розуміючи це, персонал багатьох чергових частин продовжує носити на форменому одязі особисті картки, одночасно така зручна для громадян необхідність ігнорувалась у : - Вінницька область: Ленінському РВ - Волинська область: Луцькому МУ - Дніпропетровська область: Бабушкінському РВ, Красногвардійському РВ, Бабушкінському міському відділенні №7 у місті Дніпропетровськ, відділі ДАІ по обслуговуванню міста Дніпропетровськ, лінійному відділі на станції Дніпропетровськ - Донецька область: Гірницькому МВ Макіївського МУ, Ворошиловському РВ, Київському РВ, 1-е відділенні Єнакіївського МВ - Житомирська область: Корольовському РВ, Житомирському УДАІ, Житомирському РВ - Закарпатська область: Ужгородському МУ - Кіровоградська область: Ленінському РВ - місто Київ: Святошинському та Шевченківському РУ, у Деснянському РУ на картках була відсутня фотографія співробітника - АР Крим: Залізничному РВ Сімферопольському МУ, Київському РВ, Сімферопольському РВ, лінійному відділі міліції на станції Сімферополь. - Львівська область: Залізничному РВ - Луганська область: Артемівському РВ - Хмельницька область: Зарічанському, Хмельницькому, Південно-західному та Центральному відділах міліції міста Хмельницький - Черкаська область: Черкаському РВ, Золотоніському МРВ 4. Спілкування з громадянами. Пунктом 6.1.2. Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України передбачається, що співробітники чергової частини зобов’язані починати спілкування з громадянами фразою: "Уважно слухаю Вас" або "Готові допомогти", а після цього - чітко й розбірливо назвати своє прізвище, ім’я, по батькові, посаду. Нажаль, ця елементарна на перший погляд вимога міліцейської інструкції, яка повинна відразу налаштувати співробітника на коректну поведінку із відвідувачем, у міліції взагалі не виконується. Чергові звертаються до громадян у будь-який спосіб, від «Доброго дня» до «Чого Вам потрібно?», але тільки не таким чином, як це передбачено нормативним документом. Цікаво, але при звертанні до чергової частини по телефону, її працівники у 50% відповідали вже так, як передбачено наказом. Слід відмітити, що члени добових нарядів чергових частин, за якими спостерігали громадські активісти, як правило, спілкувались з громадянами ввічливо і спокійно, проте були й прикрі виключення. Так, працівники чергової частини Луцького МУ (Волинська область), Ленінського РВ (Кіровоградська область), Ужгородського МУ (Закарпатська область), Черкаського РВ (Черкаська область) та лінійний відділ міліції на станції Сімферополь (АР Крим) поводили себе з громадянами не тактовно, на їх запитання відповідали з неприхованим роздратуванням. У Краснодонському МВ (Луганська область) при значній кількості відвідувачів їх прийом здійснював лише один працівник чергової частини. 12.11.2011 в черговій частині Корольовського РВ (Житомирська область), в порушення вимог нормативних документів МВС, перебував лише один член добового наряду, який вів приватні розмови по мобільному телефону. Залишення чергової частини на одного співробітника громадські активісти зафіксували також і у Ленінському РВ (Кіровоградська область), у цьому ж райвідділі члени добового наряду відволікались на сторонні справи – дивились телевізор. У Красногвардійському РВ міста Дніпропетровськ прийом громадян здійснював лише один працівник чергової частини, інші відволікались на розмови та вжиття їжі безпосередньо у залі оперативного управління. У спілкуванні з відвідувачами підрозділу, міліціонери поводили себе грубо і зверхньо, ігноруючи потреби громадян. Громадські спостерігачі вказують, що опитані ними люди вказували, що у зазначеному підрозділі це - звичайна практика. У Святошинському РУ міста Києва моніторів взагалі не пустили до вестибулю управління, відмовили у можливості отримати Книгу скарг і пропозицій та почали перевіряти документи, чомусь з’ясовуючи належність до громадянства України. За висновками моніторів, найгіршу готовність до спілкування з громадянами показали співробітники у Красногвардійському РВ (місто Дніпропетровськ), Святошинському РУ (місто Київ) та лінійному відділі міліції на станції Сімферополь. Але найбільш обурливий випадок мав місце у лінійному відділі міліції на станції Дніпропетровськ. Працівники карного розшуку, які перебували у підрозділі, не лише поводили себе грубо і безпідставно вимагали від активіста кампанії «Міліція під контролем» пред’явити паспорт, але й погрожували йому затриманням, заявляючи, що коли він «вже увійшов до підрозділу міліції, то з ним можна робити все що заманеться – вимагати документи, обшукувати та затримувати». Громадський спостерігач був вимушений віддати міліціонерам свій паспорт без жодних законних на те підстав, після чого його демонстративно протягом 25 хвилин перевіряли по обліках баз правопорушників і лише потім відпустили, без вибачень та пояснень причин для подібної агресії. 5. Порушення у порядку реєстрації заяв громадян. Спостерігачами були зафіксовані окремі випадки, коли співробітники чергової частини порушували визначений порядок приймання та реєстрації заяв від громадян. Заявникам не завжди видавалися талони-повідомлення про реєстрацію заяви про скоєння злочину у Хмільницькому МРВ (Вінницька область), Артемівському МВ, Єнакіївському МВ та 1-у відділенні Єнакіївського МВ (Донецька область), Святошинському РУ, ТУМ №4 Шевченківського РУ (м. Київ), Київському РВ (м. Харків), Суворівському РВ (Херсонська область), Зарічанському, Південно-західному та Хмельницькому відділах міліції (м. Хмельницький). У Бабушкінському РВ (Дніпропетровська область) співробітники чергової частини взагалі відмовлялись приймати заяву від громадянина на бездіяльність міліції. 6. Обізнаність та готовність надати громадянам допомогу. Кожен з працівників чергової частини, відповідно до пунктів 1.1., 1.4.9., 12.1. Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, зобов’язаний надавати повну та компетентну відповідь на запитання громадян про роботу органу внутрішніх справ та бути готовим надати відвідувачам медичну допомогу. Проте громадськими спостерігачами встановлені окремі факти недостатньої підготовки чергових до виконання такої роботи. Так, 12.11.2011 року працівник добового наряду чергової частини Кураховського міського відділення міліції (Донецька область) не зміг чи не захотів повідомити адресу розташування та номер телефону громадської приймальні обласного управління міліції, а на прохання надати можливість терміново скористатись медичною аптечкою порекомендував звернутися до лікарні. Співробітник чергової частини Ужгородського МУ (Закарпатська область) не міг надати пояснення про дні та години прийому громадян керівником управління. Черговий Бабушкінського РВ (Дніпропетровська область) надав по телефону невірну інформацію про графік прийому громадян керівництвом. Співробітники чергових частин з подивом зустрічали прохання про надання найпростішої медичної допомоги (надати можливість скористатись аптечкою, дати пігулку валідолу тощо) і рекомендували звернутися до лікарні чи йти у аптеку (Святошинське РУ, Шевченківський РВ міста Києва). 7. Наявність у вестибулях підрозділів міліції необхідної для громадян інформації. Вестибуль кожного підрозділу міліції - це не просто приміщення, в якому громадяни очікують можливості звернутися до чергового або поспілкуватися з міліціонером. Вестибулі виконують ще одну важливу функцію – у них повинні бути вивішені правила приймання, реєстрації та розгляду заяв та повідомлень про злочини, що вчинені або готуються з номерами телефонів (адресами) керівників міліції та працівників прокуратури, які здійснюють нагляд за такою роботою. І кожний з відвідувачів повинен мати можливість візуально ознайомитися з цією інформацією, не відволікаючи працівників чергової частини зайвими запитаннями. Громадські спостерігачі відмітили, що у більшості підрозділів міліції стенди з потрібною для громадян інформацією є, проте мали місце і виключення: Кіровський РВ (Кіровоградська область), Бабушкінський РВ та Красногвардійський РВ (Дніпропетровська область), 1-е відділення Єнакіївського МВ (Донецька область), Алуштинський МВ та лінійний відділ міліції на станції Сімферополь (АР Крим) – належним чином оформлені інформаційні стенди взагалі відсутні; Луцьке МУ (Волинська область), Залізничний РВ Сімферопольського МУ, Київський РВ Сімферопольського МУ, Сімферопольський РВ (усі - АР Крим), відділ ДАІ по обслуговуванню м. Дніпропетровськ, Київський РВ (м. Донецьк), Ужгородське МУ (Закарпатська область), Суворівський РВ (Херсонська область), Київський РВ (м. Харків), Залізничний РВ (Львівська область), Золотоніський МРВ (Черкаська область), ТУМ №4 Шевченківського РУ та Дніпровський РУ (м. Київ) - відсутні примірні правила приймання і реєстрації заяв в органах внутрішніх справ. 8. Фіксування факту перебування громадян у службових приміщеннях міліції. Відповідно до пункту 10.1. Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, працівник міліції, який здійснює допуск громадян у міськрайвідділ, зобов’язаний записати до Журналу обліку відвідувачів та запрошених час прибуття до міліції та установчі дані кожного громадянина, який увійшов у службові приміщення міліцейського підрозділу. При цьому не важливо, чи прийшов він з особистих або службових питань, прибув з власної ініціативи чи був викликаний до міліції для проведення процесуальних або слідчих дій. Це важливо, оскільки саме незаписана до такого журналу особа ризикує стати жертвою протиправних дій правоохоронців, у тому числі й постраждати від незаконного насильства. Час виходу з міськ, - райвідділу також чітко фіксується у цьому журналі, адже в окремих випадках важливо знати - який період часу відвідувач перебував у підрозділі міліції. Розуміючи важливість цих питань, безпосередньо пов’язаних з правами людини, громадськими активістами проконтрольовано, наскільки сумлінно працівники міліції дотримуються цих вимог. Результати виявилися невтішними, перебування громадян належним чином не фіксувалось у наступних міськрайвідділах міліції: - Вінницька область: Ленінський РВ - Дніпропетровська область: Бабушкінське міське відділення №7 (Дніпропетровськ), - Донецька область: Кураховське міське відділення міліції, Київський РВ, 1-е відділення Єнакіївського МВ - Житомирська область: Корольовський РВ, Житомирське УДАІ, Житомирський РВ - Закарпатська область: Ужгородське МУ - м. Київ: ТУМ №4 Шевченківського РУ - Київська область: Ірпінський МВ - Луганська область: Краснодонський МВ - Полтавська область: Лохвицький РВ - АР Крим: Залізничний РВ та Центральний РВ Сімферопольського МУ - Черкаська область: Золотоніський МРВ Відповідно цієї ж Інструкції, запрошена до ОВС особа повинна супроводжуватись у службові приміщення працівником міліції, який її запросив. Це положення також відверто ігнорувалось у більшості підрозділів, які відвідали активісти кампанії «Міліція під контролем». 9. Доступ до Книги скарг і пропозицій. Відповідно до пункту 6.2. Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, до Книги скарг і пропозицій громадянам забезпечується вільний доступ, кожен бажаючий повинен мати можливість зробити запис у книзі, не питаючи дозволу на це у міліціонерів. Нажаль, у багатьох міськрайвідділах працівники чергових частин, а саме на них покладений контроль за безперешкодним доступом громадян до Книги скарг і пропозицій, цього не розуміють. В окремих випадках на прохання надати Книгу скарг і пропозицій, чергові вимагали попередніх роз’яснень: «Навіщо вона Вам?» чи «А що Ви будете у ній писати?». Іноді міліціонери пояснювали відсутність цієї книги досить своєрідно – «Щоби не… зношувалась і була у пристойному вигляді». Враховуючи це, керівникам міліцейських підрозділів необхідно зрозуміти, що Книга скарг і пропозицій - це не елемент декору чергової частини, а засіб спілкування громадян з міліцією. Книга скарг і пропозицій відсутня у вестибулях наступних підрозділів міліції: - Волинська область: Луцьке МУ - Донецька область: Артемівський МВ, Ворошиловський РВ, Київський РВ, Великоновоселківський РВ, Кураховське міське відділення міліції, 1-е відділення Єнакіївського МВ, лінійний відділ на станції Донецьк УМВС України на Донецькій залізниці - Дніпропетровська область: Ленінський РВ та Красногвардійський РВ у м.Дніпропетровськ - Житомирська область: Корольовський РВ, Житомирське УДАІ - м. Київ: Солом’янське та Дніпровське РУ - Київська область: Ірпінський МВ - Кіровоградська область: Кіровський РВ - Луганська область: Краснодонський МВ, Артемівський РВ, 2 міський відділ Артемівського району в м. Луганську - м. Харків: Київський РВ - Хмельницька область: Південно-західний відділ міліції Було неможливо отримати Книгу скарг і пропозицій без дозволу співробітників міліції у наступних підрозділах міліції: - Донецька область: Центрально-міський РВ Макіївського МУ, Єнакіївський МВ - м. Київ: Святошинське РУ, ТУМ №4 Шевченківського РУ - м. Севастополь: Гагарінське РУ - АР Крим: Алуштінський МВ - Хмельницька область: Центральний та Хмельницький відділи міліції - Черкаська область: Черкаський РВ Про те, наскільки ефективно Книга скарг і пропозицій використовується керівниками міліцейських підрозділів для з’ясування громадської думки про роботу їх підлеглих, можуть свідчити і дати написання останніх повідомлень у таких книгах: - Алуштинський МВ та лінійний відділ міліції на станції Сімферополь (АР Крим) – жодного запису за 2011 рік - Корольовський РВ (Житомирська область) – останній запис 14.01.2011 року - Київський РВ Сімферопольського РВ (АР Крим) – останній запис (подяка) 06.06.2011 - Ленінський РВ (Вінницька область) – останній запис від 12.06.2011 - відділ ДАІ по обслуговуванню м. Дніпропетровськ – останній запис 17.06.2011 - Ленінський РВ (Кіровоградська область), Суворівський РВ (Херсонська область), Бабушкінське міське відділення №7 (Дніпропетровськ) – останні записи у серпні 2011 року У Гірницькому МВ Макіївського МУ (Донецька область) у Книзі скарг і пропозицій була відсутня відмітка про розгляд скарги, написаної ще 11.02.2011 року. 10. Дотримання прав затриманих громадян. Опитування осіб, яке проводили громадські активісти, показало, що правоохоронці не завжди виконують вимоги щодо неухильного дотримання прав затриманих. Громадяни найчастіше вказували на перевищення встановлених законодавством максимальних строків свого перебування у підрозділах міліції та утримування у кімнатах для затриманих і доставлених за відсутності створення в них відповідних умов. Згідно свідчень громадян, такі випадки мали місце у Хмільницькому МРВ Вінницької області. Під час співбесіди опитуваний повідомив, що він утримувався у кімнаті для затриманих і доставлених понад 3 годин, відомості про його затримання до Книги обліку осіб, доставлених до чергової частини, не вносились, Пам’ятка про права затриманого не вручалась, а у кімнаті для затриманих і доставлених вказаного міліцейського підрозділу відсутні санвузол, ліжка, вентиляція. На питання, чи надавалось йому гаряче харчування, чоловік відповів (дослівно): «Ага, давали… Ще у «бобіку», коли їхали. Так давали, що я босий додому потім прийшов… Гарячих» У Бабушкінському РВ (Дніпропетровська область) доставлений розповів, що перебуває у підрозділі міліції понад 3 годин, з яких майже 2 години просто очікував у вестибулі, коли правоохоронці почнуть розбиратися в обставинах його справи. У лінійному відділі на станції Дніпропетровськ чоловік, затриманий за вживання алкоголю, не був записаний а ні у Книзі осіб, доставлених до чергової частини, а ні у Журналі обліку відвідувачів та запрошених. Чоловік, якого було опитано під час моніторингу, повідомив, що він був доставлений патрульною службою до Артемівського МВ (Донецька область) у зв’язку з відсутністю документів. Після доставляння до вказаного підрозділу, він був поміщений до кімнати для доставлених і затриманих, де перебував понад 3 годин. До бесіди із затриманим співробітники міліції приступили лише через 1 годину після доставляння, протокол про адміністративне затримання на нього не складався, про затримання родичі не повідомлялись, із своїми правами він ознайомлений не був. Вказаний громадянин також зазначив, що у Артемівському МВ не створені передбачені нормативними документами МВС умови для утримування затриманих – у кімнаті для затриманих і доставлених відсутній санвузол (клозетна чаша, умивальник) і вентиляція, а замість ліжок в наявності лише лавка. Порушення прав затриманих були зафіксовані під час опитування громадян, які доставлялись до: - Єнакіївського МВ та 1-е відділення Єнакіївського МВ (Донецька область) - міліціонери поводили себе грубо, не повідомлялись родичі затриманого, особистий огляд проводився за відсутності понятих, затриманий утримувався у службовому кабінеті понад 3 годин, не складався протокол про затримання. - Лохвицького РВ (Полтавська область) – чоловік, доставлений у підрозділ за скоєння ДТП 14.11.2011, не був записаний у Книгу осіб доставлених до чергової частини, міліціонери поводили себе із доставленим грубо, з правами не ознайомили, про затримання родичів не повідомили. На телефонне звернення активіста кампанії з цього приводу, оперативний черговий належно не реагував, відмовлявся представитись, лише назвавши себе Олегом Миколайовичем, відмовлявся давати номери телефонів керівників УМВС України в Полтавській області. Подібним чином поводив себе і помічник чергового Захарченко (інші установчі дані відсутні). Питання забезпечення прав доставленого було вирішено лише після звернення активіста кампанії до відповідального від керівництва. 11. Факти належного реагування на пропозиції моніторів Приємно зазначити, що окремі керівники підрозділів міліції, помірковано і адекватно реагували на проведений громадськістю моніторинг. В якості прикладу можна навести керівництво УДАІ УМВС України в Житомирській області. 12.11.2011 громадськими моніторами було встановлено відсутність Книги скарг і пропозицій у вестибулі чергової частини Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області – громадяни були вимушені опускати скарги у поштову скриньку із надписом «Для заяв громадян», що не давало можливості подивитись, коли і на кого розписана ця заява, які результати її розгляду. Монітори звернулись із пропозицією про усунення цього порушення до начальника УДАІ УМВС України в Житомирській області Олександр Миколайович Кравченка. Останній зустрів цю пропозицію з розумінням і подякував моніторам, зазначивши «Будь-яка пропозиція добавляє ефекту в нашій роботі». 17 листопада 2011 р. громадські монітори вдруге відвідали чергову частину УДАІ і пересвідчились, що міліцейський начальник дотримав слова і Книга скарг та пропозицій знаходиться у вільному доступі для громадян. |
|
| Автор: | пішохід [ 16 дек 2011, 19:31 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: Звернення Асоціації УМДПЛ до Міністра внутрішніх справ |
РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ ДІЯЛЬНОСТІ ДІЛЬНИЧНИХ ІНСПЕКТОРІВ За час проведення кампанії здійснено моніторинг діяльності дільничних інспекторів міліції на 30 дільничних пунктах міліції, у т.ч. в АР Крим – 5 ДПМ, Волинській – 1, Донецькій – 7, Дніпропетровській – 4, Житомирській – 7, Черкаській – 1, областях та у м. Севастополі – 5. Найбільш активно працювали монітори з АР Крим, Донецької, Дніпропетровської та Житомирської областей та м. Севастополя. Загальний висновок: дільничні інспектори міліції неефективно налагоджують роботу з населенням про, що свідчить незнання громадянами свого дільничного інспектора міліції, розташування дільничних пунктів міліції, відсутність регулярних звітів про роботу перед населенням. Органи місцевої влади та місцевого самоврядування не приділяють уваги створенню належних умов для роботи пунктів охорони громадського порядку у яких і знаходяться дільничні пункти міліції, здебільшого у не надто привабливому стані. Спостерігається відверте ігнорування вимог Положення про службу дільничних інспекторів міліції в питаннях матеріально-технічного забезпечення діяльності дільничних інспекторів міліції, зокрема комп’ютерною та оргтехнікою, транспортними засобами та засобами зв’язку, не приведенні штатної чисельності дільничних інспекторів міліції у відповідність до визначених п. 10.2 Положення про службу дільничних інспекторів міліції нормативів навантаження з врахування кількості населення та території обслуговування. В ході моніторингу спостерігалися певні позитивні моменти у діяльності дільничних інспекторів міліції. Зокрема, в переважній більшості ДІМ поводили себе тактовно при спілкуванні з громадянами, виявляли достатню обізнаність щодо інфраструктури та особливостей адміністративних дільниць, які вони обслуговують. У визначені дні та години здійснювали особистий прийом громадян. На більшості офіційних веб-сайтах ГУМВС, УМВС (18 з 27) започатковано рубрики «Ваш дільничний інспектор міліції», де громадяни можуть побачити адреси ДПМ, що обслуговують їх територію, дні та години прийому громадян дільничними інспекторами міліції і врешті фото самих дільничних інспекторів міліції. Проте в ході моніторингів виявлено низку порушень, які притаманні переважній більшості моніторингових звітів та мають ознаки системності, зокрема: - в переважній більшості (92 з 147 опитаних) громадяни не знають де знаходяться дільничні пункти міліції; - лише 12 перехожих із 151 змогли назвати прізвище чи ім’я дільничного інспектора міліції, який обслуговує їх будинок; - шестеро громадян із 151 вказали, що дільничний інспектор відвідував їх за місцем проживання; - лише двоє із 135 опитаних громадян пригадали, щоб за останні 3 роки проводилися збори за місцем проживання чи роботи де б ДІМ виступав зі звітом про стан правопорядку на закріпленій території; - лише сім дільничних пунктів міліції із 30 обладнані на видному для населення місці світлове табло «Дільничний пункт міліції»; - на восьми з 30 є в наявності вивіски про дні і години прийому громадян, проте на жодній із цих вивісок не вказані номери телефонів дільничних інспекторів міліції та чергової частини органу внутрішніх справ; - немає жодного ДПМ у коридорі чи холі, якого було б розміщено стенди наочної агітації зі всією передбаченою Положенням про службу ДІМ інформацією; - у переважній більшості дільничні пункти міліції не мають телефонів; - зазвичай на дільничних пунктах у наявності є лише один комп’ютер незалежно від кількості дільничних інспекторів міліції, які там працюють. За Положенням про службу ДІМ комп’ютерами має бути забезпечений кожен ДІМ. Зафіксовано випадки коли дільничні інспектори інформували, що використовують на роботі власні комп’ютери. - на жодному з перевірених ДПМ монітори не побачили копіювальної техніки; - санітарно-гігієнічний стан більшості ДПМ монітори оцінили як незадовільний. ДПМ Красногвардійського РВ Дніпропетровського МУ по вул. Чичеріна у м. Дніпропетровську: «Неописуємий, санітарно-гігієнічний стан відсутній». ДПМ № 11 Корольовського РВ (м.Житомир) УМВС України в Житомирській області: «У приміщенні дільниці вже 3 роки відсутнє електропостачання і всі витікаючі з цього наслідки. Існує проблема пов’язана з орендою приміщення. Електропостачання відключене за борг». Участковый пункт милиции Железнодорожного района г. Симферополь (бульвар Ленина, 15/2): «Помещение полуподвальное, размером примерно 4х4м, два окна во двор, темное, производит очень удручающее впечатление, стены выкрашены коричневой краской, горит одна лампочка, мебель старая, столы и стулья, два ряда сбитых по 3 вместе откидных деревянных кресел, как в кинотеатре». УПМ 18 пр-т Октябрьской революции, 56 г. Севастополь: «Информация на стендах довольно устарелая. Помещение требует ремонта. Непорядки с канализацией. Общий вид - зачуханный, неухоженный. Главное - в темноте не поймешь, где дверь, работает ли». УПМ 27 ул. Пожарова 28 а, г. Севастополь: «УПМ находится в отдалении от жилых домов, рядом частный сектор, техникум, балка. Надо иметь очень веские причины, чтобы пойти туда по темноте. На пункте очень холодно. Своими силами сделали ремонт, чистенько, хоть и бедненько. Общее впечатление по всем УПМ. Ими никто особо не интересуется, участковые варятся в своем соку. Материальное положение печальное. Народ при желании может попасть в УПМ, (кроме 22), пообщаться с участковым». - у визначені дні та години не здійснювали особистий прийом громадян дільничні інспектори міліції на: ДПМ № 5 Єнакіївського МВ по вул. Шевченка, 92 в м. Єнакієве; ДПМ Красногвардійського РВ Дніпропетровського МУ по вул. Чичеріна у м. Дніпропетровську; ДПМ Дніпропетровського РВ ГУМВС по вул. Тепличній, 33 у м.Дніпропетровську (з пояснень начальника РВ на цьому ДПМ немає дільничного інспектора міліції); ДПМ № 22 по вул. Адмірала Октябрського, 5-А у м.Севастополі; ДПМ №4 Придніпровського РВ по вул. Гоголя, 223, у м. Черкаси; - на п’яти з 30 ДПМ дільничні інспектори міліції несли службу у цивільному одязі, що суперечить вимогам Положення про службу ДІМ; - у переважній більшості дільничні інспектори міліції не вручають громадянам талони-повідомлення про отримання від них заяв в яких вбачаються ознаки злочину (наказ МВС №400-2004 р.), що призводить до наслідків, про які йдеться ось у цьому повідомленні прокуратури Запорізької області: «Прокуратурою Михайлівського району порушено кримінальну справу стосовно дільничного інспектора Михайлівського РВ ГУМВС України, який, зловживаючи службовим становищем, укрив від обліку злочин – не зареєстрував та знищив прийняту від громадянки заяву про крадіжку її майна. Правоохоронець обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.364 Кримінального кодексу України. Досудове слідство триває . Додаткові враження моніторів: м. Сімферополь: 1. После посещения ЛОМа нас направили в участковый пункт милиции Железнодорожного района (бульвар Ленина, 15/2). 2. Около входа в УПМ стояла патрульная машина с водителем. 3. Табличка «Участковый пункт милиции» синего цвета перед входом. 4. Участковый пункт милиции расположен в полуподвале жилого дома. 5. Представляет собой два помещения: неосвещенный коридор и комната размером 4х4м, темная с 2-мя окнами во двор, из мебели – три стола, откидные деревянные кресла. 6. За одним столом 3 сотрудника патрульной службы (вероятно, экипаж патрульной машины) пили чай из термоса. Еще один сотрудник, капитан милиции, разговаривал по мобильному телефону. На нас внимания никто не обратил. Все занимались своими делами. В глубине комнаты на стуле сидел молодой человек, очень нетрезвый на вид, даже невменяемый. Спросила, что кто он и что тут делает, мне ответили, что составляется протокол по 173. 7. Поговорив по телефону, капитан милиции наконец-то обратил на меня внимание, сказал, что знает меня и даже вспомнил, что учился у меня. Оказался, заместитель командира батальона патрульной службы, капитан милиции М.. 8. На момент мониторинга ни одного участкового в УПМ не наблюдалось. 9. На мою просьбу сделать фото на память с сотрудниками все в голос сказали, что нам-де запрещено. На мое напоминание, что деятельность МВД осуществляется публично и гласно, ответили – такой приказ командира, ни с кем не говорить, никому ничего не комментировать и не попадать в кадр, даже со спины. 10. Я сказала, что так и запишу в отчете, тогда зам.ком.БПС позвонил начальнику и сказал, что у нас Новикова. 11. После разрешения (по телефону) начальника БПС, который также меня знает, было сделано несколько фото на память. 12. Проверить уровень компетентности участкового не удалось в связи с отсутствием оного. м. Житомир: ДПМ 13 «(вывеска есть, но находится внутри подъезда на входных дверях в пункт участкового, т.е. с улицы никто не сможет увидеть; телефонов контактных нет)» ДПМ 17 «(номеров телефонов нет, на световом табло тел. указан не действующий, вывеска с графиком приёма распечатана на бумаге А-4)» ДПМ 8 «(но телефонов никаких нет на вывеске) ДПМ 5 «Немає номерів телефонів» ДПМ 11 «Стандартна вивіска поставлена у вестибюлі (бояться, що з дверей її знімуть)» Дільничний пункт міліції Центрального РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим, Крилова, 39: «Інформація невідома, бо ДПМ був зачинений. Зі слів чоловіка, який проживає у сусідньому домі, дільничного тут не буває, бо він працює на дві дільниці. Тому про час прийому слід дізнаватися у райвідділку. Жодної наочної інформації, яка би могла ідентифікувати цей будинок як ДПМ, не було. Будівля ДПМ знаходиться у звичайному спільному дворі. Про те, що там працює ДПМ, ми дізналися тільки у громадян, які у цьому ж дворі мешкають». ДПМ №2 Ворошиловського району м. Донецька: «Подальші завдання моніторингу виконати не вдалося, бо пункт охорони правопорядку було зачинено. У дверях монітори знайшли записку: “Ушел в 11.20 часов. Буду в 18.00 часов. Участковый”». Дільничний пункт міліції №4 Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області: «Вивіска виставлена у вікні дільничного пункту міліції, за відсутності світла у приміщеннях дільничного пункту уваги не привертає. Більш ніяких вивісок, плакатів, знаків про те, що у цьому приміщенні знаходиться дільничний пункт міліції не має. Група моніторів прибула до дільничного пункту міліції 10.11.2011 у четвер о 18.10. Двері були зачинені, вікна дільничного пункту не освітлені. Проведено відповідне фотографування вхідної двері до дільничного пункту, неосвітлених вікон, вивіски з режимом роботи. У подальшому, монітори очікували до 18.30, але на робоче місце дільничні не прибули. Через прохолодну погоду проведення моніторингу було припинено». |
|
| Автор: | пішохід [ 16 дек 2011, 19:32 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: Звернення Асоціації УМДПЛ до Міністра внутрішніх справ |
РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ ДАІ Загалом вказаний період учасниками кампанії здійснений моніторинг несення дорожньо-патрульної служби 12 нарядами, 2 стаціонарними постами ДПС ДАІ (34 співробітниками), відвідані 2 підрозділи ДАІ, зокрема: - 9.11.2011 року в місті Ясиновата Донецької області Авдіївський стаціонарний пост ДПС ДАІ; - 10.11.2011 року в місті Сімферополі АР Крим по вулиці Павленко; - 10.11.2011 року біля міста Золочіва Тернопільської області на дорозі Тернопіль – Львів; - 13.11.2011 року біля міста Ковеля Волинської області на дорозі Ковель – Ягодин; - 13.11.2011 року відділ ДАІ по обслуговуванню міста Дніпропетровська; - 14.11.2011 року в місті Житомирі по вулицях Велика Бердичівська, Шелушкова, Мануільського, Косовського; - 15.11.2011 року в місті Житомирі по вулиці Київське шосе; - 17.11.2011 року в місті Дніпропетровську по проспекту Пушкіна; - 17.11.2011 року в місті Артемівську Донецької області по вулицях Горбатова, Радянська, Леваневського; - 20.11.2011 року в місті Дніпропетровську по вулиці Набережна-Заводська (Кайдакський міст); - 20.11.2011 року в місті Дніпропетровську по вулиці Донецьке шосе; - 20.11.2011 року в місті Єнакієве Донецької області по проспекту Леніна; - 20.11.2011 року в місті Кіровограді по вул. К. Маркса, Леніна; - 20.11.2011 року в місті П’ятихатки Дніпропетровської області відділ ДАІ. - 20.11.2011 року в місті Дніпропетровську (Київська розвилка) стаціонарний пост ДПС ДАІ № 4 - 20.11.2011 року в місті П’ятихатки Дніпропетровської області по вул. Олександріївській. В період кампанії, крім безпосереднього моніторингу та фіксації дій співробітників ДАІ під час несення дорожньо-патрульної служби, здійснювалися анонімне опитування водіїв за заздалегідь встановленим алгоритмом, моніторинг засобів масової інформації тощо. В ході зазначених заходів відображалися як позитивні, так і негативні аспекти діяльності Державтоінспекції. Загальний висновок: в організації роботи ДАІ під час несення дорожньо-патрульної служби мають місце суттєві недоліки, які негативно впливають на дотримання прав людини, спричинені ігноруванням вимог законодавства та недосконалістю законодавчої бази, яка регламентує її діяльність. До позитивних, що мали місце у переважній більшості випадків, слід віднести: - охайний зовнішній вигляд співробітників; - наявність необхідної документації, спорядження та екіпірування; - наявність на стаціонарних постах ДПС ДАІ службової документації, зокрема Книги скарг і пропозицій, довідкових матеріалів, спеціальної техніки та засобів, передбачених Положенням про стаціонарні пости ДПС ДАІ, затвердженим наказом МВС від 04.05. 2011 року № 177. - на службових транспортних засобах ДПС ДАІ в більшості випадків розміщена інформація про телефони довіри. В той же час, результати здійснених заходів свідчать про недоліки в діяльності Державтоінспекції під час несення дорожньо-патрульної служби, які прямо чи опосередковано впливають на дотримання прав людини. Ряд виявлених недоліків мають ознаки системності. Серед таких маємо зазначити наступні. 1. Безпідставні зупинки транспортних засобів. Статтею 21-1 Закону України «Про міліцію» передбачений вичерпний перелік випадків, у яких співробітник ДАІ має право зупинити транспортний засіб. Проте результати моніторингу в Донецькій, Дніпропетровській, Волинській, Кіровоградській, Тернопільській областях та АР Крим свідчать, що зупинки транспортних засобів системно здійснюються за відсутності підстав, передбачених зазначеною нормою закону. Спілкування з співробітниками ДАІ свідчить, що одна з причин цього – неналежні знання вимог закону. 2. Неповідомлення про причини зупинок транспортних засобів. Згідно статті 21-1 Закону України «Про міліцію» та пункту 14.7. Інструкції, затвердженої наказом МВС від 27.03. 2009 року № 111 (далі – Інструкція), співробітник ДАІ під час зупинки транспортного засобу зобов’язаний назвати водієві причину зупинки. Проте учасники моніторингової кампанії в Волинській, Дніпропетровській, Кіровоградській областях та в м. Єнакієве Донецької області зіткнулися з ігноруванням зазначеної вимоги законодавства. 3. Примушування водіїв до передачі співробітникам ДАІ документів замість їх пред’явлення. Чинна редакція абзацу другого частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» та підпункту а) пункту 2.4. Правил дорожнього руху зобов’язують водія транспортного засобу пред’явити для перевірки водійські документи, а не передавати їх в руки співробітникам ДАІ. Але учасниками моніторингової кампанії в Донецькій, Тернопільській, Волинській, Житомирській областях та АР Крим зафіксовані примушування водіїв до передачі співробітникам ДАІ документів замість їх пред’явлення 4. Протиправні тимчасові затримання транспортних засобів шляхом доставляння на спеціальні майданчики та стоянки. Згідно положень статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення співробітник ДАІ має право тимчасово затримати транспортний засіб шляхом доставляння на спеціальний майданчик чи стоянку лише у випадку, коли наявні чотири умови (складові) в сукупності, а саме: - водієм скоєне відповідне правопорушення; - на місці зупинки транспортного засобу неможливо усунути виявлене правопорушення; - водієві надана можливість доставити транспортний засіб до місця постійної дислокації, але він цією можливістю не скористався; - транспортний засіб на місці зупинки суттєво перешкоджає дорожньому руху. За відсутності хоч однієї з зазначених умов тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставляння його на спеціальний майданчик чи стоянку протиправне. Анонімне опитування водіїв, моніторинг засобів масової інформації, результати інших заходів дають підстави стверджувати, що на території всіх регіонів держави майже всі тимчасові затримання транспортних засобів шляхом доставляння їх на спеціальні майданчик чи стоянки здійснюються всупереч положенням статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Такий стан справ свідчить про системні порушення співробітниками ДАІ права власності громадян, гарантованого статтею 41 Конституції України. 5. Порушення порядку доставляння тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальні майданчики і стоянки для їх зберігання. За змістом пункту 3 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року, доставляння транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку має здійснюватися виключно за допомогою евакуаторів. Анонімне опитування водіїв, моніторинг засобів масової інформації, результати інших заходів дають підстави стверджувати, що на території всіх регіонів держави майже всі доставляння тимчасово затриманих транспортних засобів здійснюються з порушенням зазначеної норми. В повсякденній діяльності співробітники ДАІ переважно примушують водіїв керувати своїми автомобілями до місця зберігання, або ж з цією метою протиправно самовільно проникають в автомобіль і самі здійснюють керування автомобілями до місця зберігання. Оскільки автомобіль вважається іншим володінням особи, таке проникнення є порушенням недоторканності іншого володіння особи, гарантованої статтею 30 Конституції України. 6. Порушення порядку проведення огляду водіїв на стан сп’яніння. За змістом частини 2 статті статі 266 КУпАП проведення огляду водіїв на стан сп’яніння (незалежно від виду сп’яніння) проводиться співробітником ДАІ на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків з використанням технічних засобів. Відповідно до частини 3 цієї статті, огляд водія в закладі охорони здоров’я можливий лише у разі його відмови від проведення огляду на місці зупинки, або незгоди з результатами огляду, проведеного співробітником ДАІ. У всіх інших випадках, відповідно до частини 5 цієї статті, огляд вважається недійсним. Анонімне опитування водіїв, моніторинг засобів масової інформації, результати інших заходів дають підстави стверджувати, що на території всіх регіонів держави майже всі огляди на стан сп’яніння здійснюються примусово в закладах охорони здоров’я без проведення їх на місці зупинки. Тобто з порушенням приписів вище зазначених норм, а отже, дійсними вважатися не можуть. Як наслідок, обґрунтований сумнів викликає законність притягнення до відповідальності за керування у стані сп’яніння, передбаченої статтею 130 КУпАП. 7. Пред’явлення водіям безпідставних звинувачень. Пункт 17.7. Інструкції забороняє співробітникам ДАІ під час несення дорожньо-патрульної служби у взаємовідносинах з учасниками дорожнього руху пред’являти безпідставні звинувачення. Але такі випадки зафіксовані моніторами в Донецькій, Волинській, Тернопільській областях та АР Крим. 8. Прояви зневажливого тону, грубощів, погроз, неввічливого викладення зауважень, виразів або реплік, що ображають людську гідність. Згідно пункту 17.7. Інструкції співробітникам ДАІ забороняється у відносинах з учасниками дорожнього руху використовувати погрозливі чи ображаючі жести; допускати при спілкуванні зневажливий тон, грубість, неввічливе викладення зауважень, вирази або репліки, які ображають людську гідність, погрози. Втім, в Донецькій та Дніпропетровській областях учасниками кампанії неодноразово приходилося стикатися з такими ганебними явищами. 9. Ігнорування обов’язку без затримки підійти до водія під час зупинки транспортного засобу. Згідно пункту 27.4. Інструкції співробітник ДАІ під час зупинки транспортного засобу зобов’язаний без затримки підійти до водія. В Донецькій області, зокрема в містах Артемівськ та Єнакієве учасниками кампанії зафіксовані випадки, коли співробітники ДАІ одночасно безпідставно зупиняли по декілька автомобілів, у зв’язку з чим водії були змушені тривалий час чекати спілкування з ними. 10. Відмова на вимогу громадянина пред’явити службове посвідчення. Згідно пункту 27.2. Інструкції працівник ДАІ зобов’язаний на вимогу громадянина пред’явити службове посвідчення. В місті Єнакієве Донецької області та під час відвідування підрозділу ДАІ в місті П’ятихатки Дніпропетровської області монітори зіткнулися з фактами відмови співробітників ДАІ пред’явити свої посвідчення. 11. Відмова у наданні допомоги водіям. Згідно пункту 27.10. Інструкції працівник ДАІ повинен надавати допомогу водіям в усуненні причин, що призвели до вимушеної зупинки в дорозі, а в необхідних випадках сприяти громадянам в: - роз’ясненні особливостей проїзду територією маршруту, що обслуговується; - можливому усуненні технічних несправностей транспортного засобу і транспортуванні ушкодженого транспортного засобу. З відмовою у наданні допомоги водіям в усуненні причин, що призвели до вимушеної зупинки, монітори зіткнулися в Житомирській, Волинській, Донецькій (в місті Єнакієве) областях та в АР Крим. Відмову в роз’ясненні особливостей проїзду територією маршруту, що обслуговується, учасники кампанії зафіксували в Житомирській, Волинській, Донецькій областях та в АР Крим. |
|
| Автор: | пішохід [ 16 дек 2011, 19:34 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: Звернення Асоціації УМДПЛ до Міністра внутрішніх справ |
12. Невжиття заходів по нормалізації дорожнього руху, у тому числі шляхом ручного регулювання, у разі виникнення заторів та перешкод у русі транспорту. Відповідно до пункту 6.30. Інструкції у разі виникнення заторів, перешкод у русі транспорту співробітник ДАІ зобов’язаний негайно вживати заходів по встановленню їх причин та нормалізації дорожнього руху, у тому числі шляхом ручного регулювання. Невжиття таких заходів учасниками кампанії зафіксоване в Житомирській, Волинській областях та АР Крим. РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ ПАТРУЛЬНОЇ СЛУЖБИ Загальні висновки: - в організації роботи патрульної служби мають місце суттєві недоліки і прорахунки, які створюють передумови для порушення її працівниками прав і свобод громадян; - співробітники патрульної служби не у повній мірі готові для надання громадянам допоміжних й консультаційних послуг, оскільки орієнтовані виключно на виконання завдань по охороні громадського порядку та розкриттю злочинів; - працівники патрульної служби не вміють належним чином будувати свої взаємовідносини з громадянами, що негативно впливає як на імідж української міліції, так і на стан забезпечення громадського порядку. 1. Відсутність бланків протоколів про адміністративні правопорушення. Одним із завдань патрульної служби є проведення роботи по припиненню адміністративних правопорушень. Разом з тим, Статут патрульно-постової служби міліції України (пункти 124, 133, 144, 231) наголошує на тому, що патрульні повинні ретельно і уважно розбиратися в обставинах скоєння правопорушення. При цьому стосовно осіб, які допустили малозначні порушення, правоохоронці мають обмежуватися попередженням, а, при необхідності, складати протоколи про адміністративні правопорушення на місці їх вчинення. Одночасно пункт 97 Статуту визначає, що патрульні зобов’язані мати при собі бланки адміністративних протоколів. Проте громадські спостерігачі встановили, що, як правило, піші патрульні наряди бланків таких протоколів не мають, а це фактично примушує їх затримувати і доставляти до підрозділів міліції громадян, які скоїли дрібні адміністративні проступки. Вказане призводить до порушень прав людини – таке тимчасове обмеження свободи протоколом про адміністративне затримання не оформлюється, свідки правопорушення до підрозділу міліції не запрошуються. 2. Неготовність патрульних до надання медичної допомоги. Відповідно до пункту 124 Статуту, патрульні повинні надавати у межах наявних можливостей невідкладну медичну допомогу особам, які потерпіли від правопорушень чи нещасних випадків, перебувають у безпорадному або небезпечному для життя і здоров’я стані. З цією метою, відповідно до пункту 97 Статуту, патрульні зобов’язані мати при собі індивідуальний пакет (аптечку). Така вимога становиться ще більш актуальною напередодні проведення в Україні Євро-2012, коли нашу державу відвідає велика кількість гостей із-за кордону, які звикли до надання органами правопорядку саме сервісних функцій. Під час проведення моніторингу встановлено, що вказана вимога не виконується – у піших патрульних засоби надання первинної медичної допомоги відсутні, а на відповідні звернення до них вони рекомендували звертатися до медичних установ чи пропонували викликати бригаду «швидкої допомоги». Слід вказати і на те, що співробітники патрульної служби в цілому знають вимоги нормативних документів щодо екіпірування нарядів для несення служби і вказані порушення мають місце не через їх особисту халатність. Зауваження активістів кампанії «Міліція під контролем» щодо відсутності бланків адміністративних протоколів та медичних індивідуальних пакетів, один з патрульних прокоментував: «Ну все, тепер ще медичні аптечки за власний кошт купувати примусять». 3. Якість виконання своїх службових обов’язків В окремих випадках, при тривалому у часі візуальному спостереженню за діями патрульних, у активістів кампанії «Міліція під контролем» складалося враження про відсутність належної зосередженості патрульних на виконанні службових завдань. Під час моніторингу громадськими спостерігачами фіксувались випадки, коли патрульний наряд відхилявся від несення служби на маршруті, без нагальної потреби відвідував кафе чи магазини, що суворо забороняється пунктом 153 Статуту. Особливу увагу на це звернули громадські спостерігачі у Дніпропетровській області, які у своїх звітах зауважили про незадовільну організацію служби у Кіровському та Бабушкінському райвідділах та навели наступні характерні приклади: У місті Дніпропетровськ наряд патрульної служби, який ніс службу поблизу парку, спочатку зайшов до кафе, де протягом 15 хвилин патрульні спілкувались з неслужбових питань з продавщицею, яка робила їм бутерброди. Після цього, співробітники припинили несення служби, залишили маршрут і більше години перебували у будці з освітленням і опаленням, яка використовується у парку для господарських потреб. Вказане приміщення патрульні залишили лише на вимогу активістів кампанії «Міліція під контролем». У цьому ж Дніпропетровську інший наряд патрульної служби тривалий час перебував у підсобному приміщенні бойлерної. Допомогти знайти патрульних допомогла продавщиця з кіоску на автовокзалі, яка розповіла громадським спостерігачам про це оригінальне місце відпочинку міліціонерів. Крім цього, у звітах зазначено, що дуже часто працівники патрульної служби мають неохайний зовнішній вигляд, перебувають у зношеному форменому одязі, який не має надписів «Патрульна служба». 4. Порушення прав і свобод громадян. Під час опитування громадян про їх думку щодо діяльності патрульної служби, громадськими активістами отримано достатньо значну кількість скарг на порушення прав й свобод людини її співробітниками. Головними претензіями до патрульних є: - зупинення громадян у громадському місці та вимоги пред’явити документи без пояснення підстав для цього; - незаконне проведення особистих обшуків та оглядів; - переписування даних про мобільний телефон., в окремих випадках зняття з нього приватної інформації. Фіксування подібних випадків у різних регіонах, свідчить про масштабне застосування патрульними подібних методів роботи в цілому по Україні. Характерні приклади: У місті Хмельницький громадські спостерігачі стали свідками того, як патрульні затримали юнака, якого примусили показати всі наявні у нього речі. При цьому співробітники навіть не пояснили останньому, що саме вони шукають і у якому протиправному діянні підозрюють. Свої дії міліціонери назвали «проведенням поверхового огляду», незважаючи на те, що подібне формулювання відсутнє як у Кодексі України про адміністративне правопорушення, так і Кримінально-процесуальному кодексі України. У місті Золотоноша (Черкаська область) патрульні зупинили чоловіка тільки за те, що він йшов додому у нічний час (приблизно о 23.40). Співробітники міліції почали наполягати, щоби затриманий пред’явив паспорт і показав, які речі він має у кишені та сумці, пояснивши, що там можуть бути заборонені предмети. На питання про причину такої уваги саме до нього, міліціонери відповіли: «Іде відпрацювання». На вимогу представитися і показати службове посвідчення, патрульні відреагували неадекватно – посвідчення пред’явив лише один, інший заявив, що і цього достатнє. Після того, як чоловік показав своє посвідчення водія, йому наказали йти додому. У місті Луцьку патрульні підійшли до двох чоловіків, які сиділи на лавочці поблизу будинку і звинуватили їх у розпиванні алкогольних напоїв у громадському місці. У відповідь чоловіки зазначили, що вони вживають безалкогольне пиво і показали відповідні написи на етикетках пляшок. Незважаючи на це, патрульні зажадали пред’явлення документів та провели особистий огляд цих громадян. Один з чоловіків обурився подібними діями правоохоронців та спробував зателефонувати по мобільному телефону знайомому юристу з намірам отримати консультацію про порядок розв’язання цього конфлікту. За таку спробу міліціонери затримали обох чоловіків і доставили їх до дільничного пункту міліції, пояснивши, що наміри поскаржитися на дії патрульних по телефону можливо розцінювати, як непокору міліції. Через півтори години чоловіків відпустили без складання протоколу або інших документів. 5. Спілкування з громадянами. Пункт 141 Статуту вказує, що патрульний при зверненні до громадянина повинен привітатись з ним, після чого, приклавши руку до головного убору, назвати своє прізвище і звання. Подібний порядок спілкування співробітниками патрульної служби відверто ігнорується – патрульні просто повідомляють громадянину про мету свого звернення до нього. Активістами кампанії спостерігались непоодинокі випадки зверхнього і нетактовного ставлення співробітників патрульної служби до громадян – патрульні поводили себе грубо, допускали образливі репліки та з іронією реагували на прохання дотримуватися етичних норм. Така поведінка є грубим порушенням пункту 143 Статуту. В першу чергу, випадки некоректного ставлення спостерігались стосовно молоді, хоча, відповідно до статті 146 Статуту, з підлітками патрульні наряди повинні поводити себе також ввічливо, як і з дорослими. Під час спілкування громадських спостерігачів з патрульними, останні дуже часто незаконно вимагали попереднього пред’явлення паспорта, незважаючи на те, що документи, які підтверджують особу громадянина, можуть бути затребувані міліцією виключно у випадку обґрунтованої підозри цього громадянина у вчиненні правопорушення. У активістів кампанії «Міліція під контролем» створилось враження, що процедура перевірки у них документів використовувалась патрульними, як акція залякування чи спроба психологічного тиску. Слід вказати, що працівники патрульної служби дуже часто взагалі не могли обґрунтувати правомірність тих чи інших своїх вимог (припинити фотографування, пред’явити паспорти тощо), чим порушували пункти 124, 144 Статуту - патрульний зобов’язаний вказувати особі на неправомірність її поведінки чи вчинків тільки з посиланням на відповідні закони, постанови чи інші нормативні акти. В цілому можливо зазначити, що під час проведення кампанії «Міліція під контролем» фактів відверто агресивної поведінки стосовно громадських активістів з боку патрульних не зафіксовано. Проте, до такої форми громадського контролю за своєю діяльністю співробітники ставились насторожено та намагались уникнути надання відповідей на поставлені запитання щодо порядку несення служби. Часто патрульні пояснювали подібну упереджену щодо громадськості поведінку можливістю отримання дисциплінарного стягнення за «зайву відвертість». Показовим у цьому сенсі є вислів одного з співробітників: «Я не буду вам нічого відповідати. І фотографувати я забороняю. Для вас це розвага, а мене начальник потім по стіні розмаже». Приємним виключенням стали військовослужбовці Внутрішніх військ у місті Дніпропетровськ – патрульні не тільки перебували у охайній та новій формі і мали при собі медичні індивідуальні пакети, а і, незважаючи на молодий вік, продемонстрували спостерігачам свою компетентн |
|
| Автор: | пішохід [ 16 дек 2011, 19:36 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: Звернення Асоціації УМДПЛ до Міністра внутрішніх справ |
свою компетентність та готовність до відкритого, ввічливого і доброзичливого спілкування. РЕЗУЛЬТАТИ “ГАРЯЧОЇ ЛІНІЇ” За період всеукраїнської кампанії на “гарячу лінію” надійшло 32 дзвінка з 9 регіонів: Вінницька, Дніпропетровська, Донецька, Івано-Франківська, Одеська, Полтавська, Хмельницька, Чернігівська області, м. Київ. Тематика дзвінків: - необхідність юридичної консультації щодо складання скарг та позовів на незаконні дії працівників міліції (9 дзвінків); - незаконне проникнення до приватного домоволодіння та незаконний допит неповнолітніх (Чернігівська обл.) ; - бездіяльність патрульної служби та дільничного щодо підтримки громадського порядку у нічний час (Полтава) ; - бездіяльність дільничного у ситуації доступу розлученого чоловіка до дитини, що залишилася жити з колишньою дружиною; - незаконне затримання, вилучення мобільного та грошей патрульною службою (Чернігівська обл.); - незаконне проникнення до торгівельної точки під виглядом перевірки із зламуванням дверей (м. Київ); - незаконна відмова у порушенні кримінальної справи щодо ДТП (м. Донецьк); - бездіяльність міліції щодо незаконного захвату приватного будинку третіми особами; шахрайства з боку акціонерного товариства; - фальсифікація матеріалів стосовно жителів с. Калинівка щодо вилучення наркотичних речовин; - незаконна зупинка транспорту працівниками ДАІ Одеської області та вилучення технічної документації. - уточнення інформації щодо кампанії (2 дзвінка); ОСОБИСТІ ВРАЖЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ МОНІТОРІВ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ КАМПАНІЇ “МІЛІЦІЯ ПІД КОНТРОЛЕМ” (мовою оригіналу) АР КРИМ «В ходе всеукраинского флеш-моба в Симферополе промониторили все районные отделения милиции, коих в нашем городе четыре - Киевский, Центральный, Железнодорожный Симферопольского ГУ МВД Украины в АРК и районный Симферопольский. Если коротко о впечатлениях, то бросился в глаза тот факт, что ни в одном райотделе Симферополе мы не застали НИ ОДНОГО ПОСЕТИТЕЛЯ. Причем под Центральным РО, так уж получилось, мы простояли более часа. И никого из граждан, в субботу. Это удивило. Что касается общения с дежурным, то в трех из четырех дежурых частей не было никаких опознавательных знаков на этих очень вежливых сотрудниках милиции. Лишь на одном дежурном мы увидели «бейджик» (правда, прикреплен он был почти на поясе, и, как следствие, толку от него не было никакого - все равно рассмотреть текст на нем невозможно). Информационные доски - свободны от информации. Видеонаблюдение мы заметили только в одном РО (Железнодорожный), и то только в холле. Тоже самое с пандусами. И еще один важный момент, о котором нельзя не вспомнить. В Железнодорожном РО (вместо постового, который должен фиксировать тех, кто посещает райотдел) работает швейцар. Да-да, именно так. Этот швейцар, при виде милиционера, входящего в холл, вскакивает со своего места и бежит открывать двери или в дежурную часть, или в часть здания, в которой находятся служебные кабинеты, или входную дверь, если сотрудник милиции покидает райотдел. Причем, открывая дверь, этот дядечка (в годах, нужно заметить) КЛАНЯЕТСЯ сотруднику милиции, желая ему удачного дня. Представьте себе эту картину! На вопрос о том, кем он работает в райотделе, огрызается и заявляет, что он здесь уже шесть лет живет. Когда неделю назад мы его увидели там впервые, если честно, подумали, что админарестованный отрабатывает повинность. Но вчера - это уже третий наш визит за две недели, и он снова там. Вот такие времена!» «В Алуштинском ГО МВД Украины в АРК крошечный вестибюль: стоит стол, стул. Рядом дверь с табличкой № 1, закрыта на замок. По словам дежурного, это комната для приема граждан, однако здесь прием не ведется. Начальник ведет прием граждан в своем кабинете по вторникам с 10.00 до 12.00. Рядом с дверью в комнату приема граждан на стене расположен почтовый ящик (он там висит с 2006 года) с надписью «Для жалоб и предложений» на замке. Пустой. Вертушка открыта. Можно пройти, никто не остановил, ничего не спросил. За вертушкой на стене информационный стенд «Информация» размером примерно 1х1, 5 м с 14-тью пустыми кармашками формата А-4. Абсолютно стерильный. Никакой информации. Дежурный оправдался недавно сделанным ремонтом. Постового не наблюдалось. На стекле дежурной части клочок бумаги с информацией следующего содержания: «Прием граждан начальником Симферопольского ГУ Суворовым будет 15 сентября, 8 октября». На просьбу показать Книгу жалоб и предложений – слишком много вопросов: “А кто вы?”, “А зачем?”, “А что вы хотите там написать?”, “А кто вас обидел?”, “А может мы разберемся сами?”, “А вы гражданка Алушты?”. На вопрос, могу ли я поговорить с участковым, ответ был таков: есть дежурный участковый, но он на выезде, когда будет – неизвестно. В алуштинской маршрутке №6 на лобовом стекле объявление «Остановки у милиции нет». На момент проведения мониторинга в дежурной части находилось три человека. Они беседовали между собой, не обращая внимания на монитора. Дежурный разговаривал по телефону и что-то записывал. Поморник дежурного с сержантом смотрели в монитор компьютера" ВІННИЦЯ «Загальне враження - відчули себе невидимками. Прийшли до чергової частини Ленінського райвідділу у Вінниці. Відразу запитали у чергового, де знайти мого дільничного інспектора. Дядько розлого махнув рукою вправо, сказав щось на зразок - підіть туди, там відділ дільничних. Куди - туди, ми не стали допитуватись, далі грали ролі таких собі чудних баришень, які люблять роздивлятися навколо та читати все, що написано на стінах. На стінах було написано мало - в основному графік прийому громадян посадовцями, списки того, що можна приносити в передачах та коли можна, під ними висів телефон. Ще був стенд, виготовлений школярами, які писали, якою б вони хотіли бачити міліцію. Там ще був диван-"уголок", перед диваном стіл. На дивані сидів молодий міліціонер, який на нас зовсім не реагував і був заглиблений в свій мобільний телефон. Ну, ми трохи почитали те, що на стінах вивішено і сіли заповнювати звіт монітора, з надією, що хтось таки у нас щось запитає. Взяли і почитали книгу скарг - нікого це навіть не зворушило. Ще раз почитали стенди на стінах - знову ніякої уваги. Хлопці за склом чергової частини (їх там було троє і всі без «бейджів»), жваво спілкувалися, крізь скло чулася неформатна лексика.... Нікого, крім нас, і нікому нічого не треба. Пішли в бік, куди показав нам черговий - туди, де дільничні інспектори. Вестибюль там також доступний, інформації, яку потрібно відзначити в анкеті, немає. На запитання, хто у мене дільничний, невідомий черговий сказав, що його зараз немає, після чого черговий поколупався в паперах і назвав мені його прізвище. На запитання - де його найти, подивився здивовано - ну, сказав же - його немає! Запитала, де опорний пункт. Після хвилинного роздуму назвав адресу. Запитала, як туди зателефонувати. “А там немає телефону”. Оскільки у Ленінському райвідділі було 2 приміщення, які називалися "Чергова частина", то в другому ми запитали, що це означає. Невідомий (може краще сказати - неідентифікований?) черговий сказав, що вони не чергова частина. На запитання - а чому ж тоді тут написано "чергова частина"?, знову подивився задумливо і зробив вигляд, що не почув.... Потім, ми ще трошки там покрутилися, ще почитали стенди на стінах, посиділи на лавці. Міліціонери за склом робили вигляд, що нас немає. У вестибюлі не було нікого також... Зателефонували колеги, які були у чергових частинах Замостянського та Староміського підрозділів. Кажуть, що там у вестибулях також тихо. Вони заходили, гуляли у вестибулі - ніхто ні про що їх не питав." «Зателефонували до Хмільницького міськрайвідділу УМВС України у Вінницькій області. Діалог з працівником міліції: - Лейтенант такий то (представився чітко і зрозуміло)! - Доброго дня. Ви не підкажете, за якою адресою знаходиться відділок? - … (пауза)… Ну взагалі то ми сьогодні до обіду… - Я розумію, я просто хочу взнати адресу відділку… - … (пауза)… я Вам кажу, що ми до обіду… - Я зрозумів, але все ж таки хотів… - (перебиває) Леніна, така то… - Дякую. А ми можете підказати графік прийому начальника міліції? - … (пауза)… Так він у відпустці… - Я розумію, а коли він приймає зазвичай? - По п’ятницях… - Дякую, до побачення…» ВОЛИНСЬКА ОБЛАСТЬ “Ситуація була наступною. 10.11.11 о 21-й годині повертався автомобілем додому по трасі Ковель-Ягодин. Мене зупинили працівники ДПС ДАІ. Автомобіль BMW-3 (приблизно 1986 року випуску) ДПС стояв у неосвітленому місці, його не було помітно. Причина зупинки, як пояснив співробітник ДАІ, полягала у тому, що нібито я перевищив швидкість, оскільки стояв знак обмеження швидкості руху в межах 70 км/год. у зв’язку із ремонтними дорогами. Я їхав 90 км. за годину, оскільки ремонтні роботи дороги велися півроку тому, зараз вже їх немає. Знак дорожні працівники не забрали. Тому зупинку працівниками ДПС вважаю безпідставною. На мою думку, це пояснюється маніпуляцією недосвідченими водіями з боку працівників ДАІ з метою власної вигоди. Як вдалось встановити пізніше, ситуація повторювалась із моїми друзями та знайомими, але вони відстоювали цю ж саму позицію і схилити дану ситуацію на свою користь працівникам ДАІ не вдавалось, що ще раз підтверджує тезу про абсурдність так званого «порушення» з боку водіїв на ділянці траси Ковель-Ягодин”. ДНІПРОПЕТРОВСЬК «Довго шукали наряд патрульної служби. Побачивши, дуже зраділи і пішли за ними. Під час патрулювання патруль зайшов до кафе, хвилин 15 спілкувався з молодою продавщицею, забрав 2 довгі багети, з яких продавщиця зробила хот-доги. Пішли за 100 метрів в кущі, де в них виявилася хатка з електрикою та пічкою. Там знаходились більше години. Після того, як ми підійшли, бо засумнівались, невже патруль все ще в будці, почали спілкування з нами із запитання: «Что вам здесь нужно?». Через якийсь проміжок часу спілкування, один з патрульних вийшов з будки і комусь зателефонував про нас. Після цього різко почали збиратись на маршрут. Ми не стали перешкоджати. Коли нарешті дістались до маршруту, патруль різко змінив напрямок і мало не бігом спробував від нас відірватись. Але моє запитання в спину: «А чому не йдете по маршруту?» мав шалений успіх. Різко, не міняючи шаленої швидкості, патрульні розвернулися і побігли до нас. А далі ми, всі четверо, продовжили (почали?) чергувати на маршруті, аж поки не вийшли з парку. Після того, як ми розпрощалися, патрульні, залишивши маршрут, побігли в сторону райвідділу. Гадаю, доповідати про незвичайну подію». «Група моніторів з 3-х осіб зустрілася о 12 годині в “Макдональдсі”, сповнена честолюбних планів “відмоніторити” декілька райвідділів. Заразом вирішили, щоб двічі не навідуватися до райвідділу, що встигнемо промоніторити і патрульну службу також. Оскільки це район залізничного вокзалу, то шукати патруль, гадали, буде дуже просто, адмінзатриманих буде багато, матеріалу безліч. Вийшли на «роботу». Площа біля вокзалу величезна, перони вільні від споруд і все це дуже добре проглядається. Людей безліч. Патрульної служби не видно. Ходимо кругами, вісімками, вздовж і поперек всього району вокзалу. Безліч порушень правопорядку. Шукаємо на наряд. 20 хв., 30, 40, 50. Розуміємо, що робимо щось не так. Недалеко знаходиться автовокзал. Вирішили “шукати щастя” там. Знову ходимо вздовж і впоперек території. 20, 30, 40 хвилин - знову пусто. Делікатно запитуємо у продавщиць в кіосків, чи буває хоч інколи тут патрульна служба. Ті здивовано повідомляють, що патрульна служба скоріш за все відсиджується в бойлерній, де в них маленька кімнатка. Дійсно, там, де ми проходили повз разів 10, під великими сходами нагору, є малопримітні сходи вниз, до бойлерної, де ми й нарешті наткнулися на патруль. З їх боку підозріло і недружелюбно було запитано, що ми тут шукаємо. Однак, наше делікатне прохання представитись, а також спокійний і упевнений тон відразу поставило патрульних в ступор, їх настрій різко впав, відповідали мляво, та й відповідати було нічого, бо якщо щось і траплялося, то відправлялися усі в райвідділ, де й приймалися рішення. Постійно, без потреби, патрульні виправдовувалися, що буцімто випадково зайшли до комірчини, а так взагалі, вони цілими днями курсують на маршруті. Потім повідомили, що зараз їм конче необхідно на маршрут. Ми не стали їм заважати і попрямували до єдиного виходу. За нами ніхто не пішов, а стало чути розмови по телефонам. Прочекали 10, 15, 20, 25 хвилин, щоб побачити їх в дії, але так і не дочекались. Невже у патрульної служби ноги повіднімались?" ............................ «Шлях до Кіровського райвідділу пролягав через вокзал. Зі сторони лінійного відділку міліції з’явився наряд, демонстративно постояв на сходах до вокзалу, щоб їх добре було видно, "когось" видивляючись. При нашій появі патруль зайшов до вокзалу. Вирішили поспостерігати за патрулем, що мляво пересувався вокзалом. Патруль зайшов до зали очікувань. Ми наблизились. Після того, як ми зустрілися поглядами, патруль підбадьорився. Старший жестом дав команду і сержант поспіхом пройшовся рядами, вихопив сплячого чоловічка, що був напідпитку. Той щось хотів сказати, але його сіпнули за одяг і вправно повели до лінійного відділку міліції. Все це без жодного звуку, як у німому кіно! Звісно, ми за ними. Зайшли до відділку і почали вивчати дошку об’яв. І тут почався справжнісінький цирк. Спочатку з’явився начальник відділу кримінального розшуку лінійного відділку, який почав в категоричній формі вимагати документи, що посвідчують наші особи, мету знаходження і що саме нас цікавить на режимному об’єкті. Заявив, що вестибуль - це також територія режимного об’єкту і якщо вже людина потрапила сюди, то повинна йому пред’явити посвідчення особи, повідомити ціль і мотиви відвідання відділку. Те, що ми зайшли дізнатись години прийому керівництвом, його не заспокоїло. Довге сперечання й посилання до законів та Конституції ні до чого не призвело. Після цілої низки наших аргументованих пояснень та цитування законів, ним було вигадано, що через півгодини спілкування один з нас став нібито схожим на розшукуваного злочинця. Наше прохання надати “орієнтировку” було проігноровано, але у чергового була запитана яка-небудь фотографія людини в розшуку. І хоч схожість в наданому фотороботі з оригіналом «злочинця» була, як у корови та орла, з метою уникнення провокування правоохоронців, не піддаючись на провокації, було надано посвідчення особи. Більше ми цього міліціянта не бачили. Поки ми спілкувались з черговим чергової частини, прибуло ще троє з одним запитанням: «Кто такіє? – Что вам здесь надо? – Документи сюда!». З’ясувалося, що то є ніби заступник начальника усього лінійного відділку з карного розшуку, та й ще більша кількість хамства в розмові підтверджувало це. Незважаючи на те, що цей міліціянт надував щоки і всіляко розпалював себе, наші спокійні, виважені та аргументовані відповіді його явно збивали з пантелику, і коли вкотре я процитував статтю закону України «Про міліцію», що перевіряти документи міліція має право тільки при підозрі у вчинені правопорушень і просив повідомити мене, яке саме я зробив правопорушення, то він, зриваючись на крик, загорлав, що нібито за ст.12 ЗУ «Про міліцію» він має право мене затримувати, обшукувати і робити все що заманеться, не кажучи про документи, і що зараз я буду затриманий «до вияснєнія». Наляканий колега завбачливо віддав документи, а мені наказували зайти всередину до відділку. Я спокійно просив повідомити мене про правопорушення і заявив, що тільки після того, як буде складений адмінпротокол, я в той же час надам документи особи. Тим часом жінка-міліціянт, що стояла неподалік і виявилась черговою транспортної міліції Придніпровської залізниці, оговтала хама, але все рівно ще хвилин 25 документ товариша демонстративно перевірявся по різним базам злочинців. Нарешті документи були повернені і ми залишили відділ міліції» ........................ «Під час моніторингу, побачили шедевр оформлення інформаційного стенду у дільничному пункті міліції Красногвардійського району міста Дніпропетровська по вул. Чичеріна. Було дуже смішно читати. Ось фото, де зліва направо: 1. Методичні рекомендації. Компетенція міліції України в охороні прав громадян та громадського порядку під час виборчого процесу. 2. Закон України “Про міліцію”. 3. Порожній 4. Пам’ятка “Як уберегтися від кишенькових крадіжок та пограбування”. 5. Ікона "Призри на смирение". 6. Агітаційний лист про прийом на службу в органи внутрішніх справ. 7. Агітаційний лист про оформлення на навчання до вищих навчальних закладів МВС України. 8. Вибори президента України 17 января 2010 года: “Ты за сильного президента или за болтавнЮ?”. 9. Папір для необхідних потреб. Сміх заважив нормально зробити фотографію виписки з якогось журналу.» .......................... Відділ ДАІ по обслуговуванню м. Дніпропетровська: “1. Чергова частина (13.11.2011 року). а) Відсутній пандус для в’їзду інвалідних візків на входах до підрозділу міліції. б) У вестибулі підрозділу відсутній стенд з інформацією про працівників прокуратури, які контролюють дотримання законності при розгляді заявок. в) Відсутня кімната для прийому громадян, вхід до якої повинен здійснюватись з вестибулю. г) На формі працівників чергової частини відсутні таблички з фотографією та установчими даними. д) Черговий на звернення громадян не відповідає фразою «Уважно слухаю Вас» або «Готовий допомогти». е) Черговий не називає своє прізвище, ім’я, по-батькові та посаду. ж) В ході бесіди черговий заявив, що не зважаючи на новеньку вивіску «Чергова частина», він не знає, чи він працює в черговій частині чи ні!? |
|
| Автор: | пішохід [ 16 дек 2011, 19:37 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: Звернення Асоціації УМДПЛ до Міністра внутрішніх справ |
.................................. 2. Перевірка ДПС. а) 17.11.2011 року о 13 годині на проспекті Пушкіна м. Дніпропетровська був помічений автомобіль ВАЗ 2109 з держномером 1935 без спеціального кольорографічного пофарбування, напису ДПС, телефону довіри та проблискових маяків синього та червоного кольору. Місце було вибрано вдало. Перехрестя мало інтенсивний рух і не було обладнано світлофором. Це створювало значну пробку і часто нетерплячі авто намагались проскочити між постійно курсуючими пішоходами. Замість того, щоб регулювати рух, інспектори не вспівали махати жезлами. Справа була поставлена на потік. Тобто співробітник ДАІ зупиняв і роз’яснював, що необхідно навідатись до сержанта в їх авто. Там водій затримувався 1-5 хвилин. Після чого отримував документи та від’їжджав. З восьми водіїв, лише один затримався в авто інспектора довше, демонструючи пусті кишені та розводячи руками. Попросили пояснити, чому авто ДПС не відповідає стандарту. Інспектор спілкуватися грубо відмовився, чим порушив ст.ст. 17.7, 27.1 Наказу МВС №111, як відмовився і показати службове посвідчення (ст. 27.2 Наказу №111), заявивши, що спілкуватися не бажає. Ледве встигли записати номери їх нагрудних знаків, як вони повскакували в авто і зникли. Вирішили, що краще буде знайти всіх на перезмінці. О 15 годині прибули до міського ДАІ, де зустрілися з заступником командира роти ДПС Долею В.В. З’ясувавши суть питання, він підтвердив, що такий автомобіль в ДАІ є, а також є і інспектори з нагрудним знаком ДН1210 і ДН1211. Під час діалогу заст. командира роти ДПС з метою приховування правопорушення радісно заявив, вільно трактуючи чинне законодавство, що нібито згідно з ст.5 Закону "Про міліцію", тільки якщо інспектор звертається до громадянина, він повинен представитись. Якщо громадянин першим звертається до міліціянта - про це в законі не прописано і тому можна начебто не представлятись і службове посвідчення не показувати. Тобто хлопці молодці і діяли по закону. В Законі “Про міліцію” нічого не сказано про те, хто першим повинен звертатись. А ось спеціально для тих, кому важко дається розуміння Закону “Про міліцію”, ст. 27.2 наказу МВС №111 все досконало і однозначно роз’яснює. Ми запропонували пояснити, чому ці інспектори працювали на авто, що не відповідає вимогам. Доля В.В. повідомив, почухавши лисину, що ДПС відпрацьовувало спецзавдання прокуратури по виявленню міліціянтів, що порушують правила дорожнього руху! І потрібно це робити саме на такому авто! Після того, як я запропонував йому показати картку маршруту патрулювання, він знітився, зник на 30 хвилин, а потім з’явився радісний і показав, помахавши перед очима, якийсь секретний папірець - рознарядку, де трохи іншим почерком було дописано, що цей авто був нібито на спецзавданні. Запитали, скільки протоколів за зміну оформлено інспекторами. Три. Прошу показати. Сержант перелякано дивиться на Долю В.В. Той виразно каже: "Піди пошукай і принеси". Сержант був відсутній десь хвилин 25. Радісний вийшов з частини, і показав аж 1 протокол з усіма нерозклеєними копіями! Ми бачили більше 8 автівок, що затримувались цим нарядом ДПС за грубі порушення ПДР, і були дуже здивовані, що за весь робочий день - тільки один протокол. "А інших учасників дорожнього руху ми лише попереджали" - гордо заявив сержант! І я йому "вірю". "Вірю", що той хам зі значком ДН1210, що трапився нам на дорозі, безкоштовно попереджає, наче Св. Миколай, всіх підряд водіїв на дорозі цілу зміну. Але потрібно буде з’ясувати, що то за "мертва душа" з’явилась в протоколі протягом 25 хвилин, розшукати і поспілкуватись з водіями тих 7 авто, що зафіксовані на фото, з’ясувати за вказівкою якого керівника ДАІ машина вийшла на "полювання". А також відповісти ще на безліч питань. Це потребує окремого службового розслідування. б) Інші перевірені екіпажі ДПС хоча і мали порушення та недоліки, після проведеного роз’яснення статей та положень чинного законодавства, наказів та положень, згодилися з зауваженнями і пообіцяли виправити недоліки і надалі діяти строго в межах правового поля”. Відділ ДАІ з обслуговування адміністративної території П’ятихатського району: “Під час проведення моніторингу 21.11.2011 старший інспектор ДАІ старший лейтенант Гусєв Володимир Васильович вів себе некоректно. Погрожував відвезти до райвідділу і розповісти у відділені, хто він такий. Вів себе зухвало і своєю поведінкою показував, що він ніби господар і буде так, як скаже він. Принижував гідність громадянина, порушуючи конституційні права громадян та присягу працівника органів внутрішніх справ”. ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ, м. АРТЕМІВСЬК «Поведінка працівників ДАІ зумовлена бажанням підзаробити грошенят на мій погляд. Недостатня технічна оснащеність простих патрульних машин ДАІ у нашому місті». ЖИТОМИР "Те, що вразило найбільше... Під час здійснення моніторингу вестибюлю Богунського райвідділу міста Житомира стали свідками ситуації, коли слідчий (жінка) запросила особу, що прибула із заявою про крадіжку його мобільного телефону, до свого кабінету для проведення… огляду кишень. Це здалося дуже дивним. Та і слідчий була жінкою і вона збиралася робити огляд особи протилежної статі. Також не було понятих... До цього чоловік дві години прочекав у вестибюлі. Заяву черговому написав, але талон-повідомлення не отримав. Ми запропонували бути понятими під час даного огляду, що дуже здивувало слідчого. Вона на кілька хвилин вийшла з вестибюлю, потім дозволила нам бути понятими під час огляду кишень чоловіка. Ми разом зайшли до коридору з рядом кабінетів. Про те, що ми зайшли, ніхто жодних записів не робив, навіть не було постового міліціонера. Потім ми чекали близько 5-7 хвилин перед кабінетом слідчого, яка зайшла до кабінету і залишила нас у коридорі. Коли нас запросили до кабінету, слідчий дала нам та «присутній особі» (так називала слідчий чоловіка, який написав заяву про крадіжку телефону) для підпису протокол огляду кишень, який чомусь ніхто так і не зробив. Після ознайомлення з протоколом, виявилось, що нам повинні довести кілька нормативних документів (не довели), зачитати у голос усім присутнім текст протоколу (теж не було виконано). Також на протоколі не були заповнені дати та невірно вказаний час події. Врешті-решт, після моїх зауважень, слідчий все виправила та зачитала потрібні статті (до речі, перед цим довго шукала кодекс...). Більше всього здивувало те, що не зважаючи на усе перераховане вище, «присутня особа» виявляла відверту довіру слідчому. Чоловік навіть не перечитав те, що записала слідчий з його слів. Сказав: «Це ж написано з моїх слів, значить все вірно», - і підписав. Ми запитали, яка подальша доля заяви і що робити людині, на що отримали відповідь, що заява буде розглядатись протягом десяти днів і потім чоловікові зателефонують. Тільки після цього ми вийшли з кабінету слідчого і черговий частини виписав талон-повідомлення про заяву «присутній особі» Які висновки робити з цього випадку, вирішувати фахівцям, але, на мою думку, тут є над чим замислитися". ...................................... “Моніторинг розпочали у 17:00 з офісу ГО «ПЕРСПЕКТИВА» Яке було наше здивування, коли щойно вийшовши з приміщення, ми побачили екіпаж ДПС ДАІ. Дивно було тому, що ми знаходились за станцією швидкої допомоги (глухий провулок) біля обласного УМВС України в Житомирській області, і дорожній рух тут здійснювали лише карети швидкої допомоги та автомобілі обласного управління міліції. Біля автомобіля дійсно стояв співробітник ДАІ і палив. Значок показував, що він перебуває на чергуванні. В цьому ми ще раз пересвідчились пізніше. Ми розпочали бесіду, як звичайні громадяни, у яких була технічна проблема з автомобілем. Посадовець, не випускаючи цигарки, ввічливо привітався. Прізвище та посаду не назвав. Але після нашого запитання завірив нас, що саме зараз він на чергуванні. Допомоги від нього ми не отримали, навіть не змогли дізнатись, де найближча СТО. Виявилось, що він не місцевий і зовсім не знає міста – гарний помічник водієві у складній ситуації. До речі, одяг був охайний, але без світловідбиваючих смуг і службу він ніс, якщо можна так сказати, один. Щоб не розкривати свій статус, ми не стали більше запитувати і залишили нашого «підопічного». На жаль, це був єдиний екіпаж ДПС ДАІ, який нам вдалось зустріти за півтори годинну подорож по місту. Сьогодні в черговий раз довелось переконатись, що нашим вартовим безпеки на дорозі не забезпечують належних умов для виконання службових обов’язків. По перше, ніхто не наніс на борт службового автомобіля номери телефонів довіри. По друге, хлопці опинились у такому становищі, що вимушені за власні кошти, ігноруючи вимоги нормативних актів, дообладнувати свій транспортний засіб камерою відеоспостереження. Зі слів правоохоронців, останнім часом порушники стають все більш обізнаними і камера, яку вони встановили на свій автомобіль, дозволяє їм фіксувати правопорушення і мати доказову базу для розгляду справ про адміністративні правопорушення. Це дуже логічний і зручний вихід із ситуації за виключенням одного “але”. Працівникам підрозділів ДПС для виконання покладених на них обов’язків надається право використовувати технічні засоби та технічні прилади для виявлення та фіксації порушень ПДР. Отримані фактичні дані направляти за належністю чи використовувати при складанні адміністративних матеріалів. (Пункт 7.6. Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС від 27.03.09 № 111) Працівникам підрозділів ДПС забороняється використовувати під час несення служби технічні засоби та прилади, які не сертифіковані в Україні та не пройшли повірку або мають свідоцтво про повірку, термін дії якого минув. (Пункт 17.10. Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС від 27.03.09 № 111) Таким чином, для вирішення проблеми законного збору матеріалів для доказової бази про скоєння адміністративних правопорушень достатньо забезпечити екіпажі ДАІ сертифікованими засобами відеоспостереження. По простому – сертифікованими відеокамерами. Порушників обов’язково потрібно карати, але карати на законних підставах, з дотриманням встановлених норм закону”. КИЇВ «Сегодня, распределив объекты для общественного мониторинга среди волонтеров, я направился посмотреть, как работает дежурная часть Соломенского районного управления в г.Киеве. Внушительное с виду здание управления и внутри было отремонтировано, а постовой на входе даже расположен в стационарной кабинке. Последний сидел там без головного убора, в расстегнутом до пупа бушлате и без всяких опознавательных надписей на груди типа «сержант милиции Шовкопряд, помощник дежурного», поэтому я счел за лучшее обращаться к нему вежливо, но безлично. Для таких посетителей как я, прямо возле входных дверей, оказалось довольно стесненное пространство около 6 кв.м, где можно было изучать стенд с документацией с одной стороны, и абсолютно пустую Доску почета Соломенского райуправления - с другой. К сожалению, на первом стенде можно было увидеть немногое: образец заявления на имя начальника управления, телефоны руководства МВД и городского управления, выписку из Закона «О милиции». Номера телефонов органов прокуратуры, вопреки приказам МВД, на стенде отсутствовали. Список фамилий руководства данного управления я тоже не нашел, но постовой дал мне его посмотреть, достав откуда-то из своей кабинки. Вопрос о Книге жалоб и предложений граждан был встречен спокойным ответом, что книгу еще вчера забрал начальник управления для изучения и вернет только в понедельник утром. Если мне нужно написать жалобу или предложение, сказал постовой, то я могу воспользоваться ящиком для писем, который стоял рядом с кабинкой постового. Он также пояснил, что написать предложения я могу или здесь, в вестибюле, или в комнате приема граждан. Но туда свободного доступа нет и меня должен сопроводить дежурный. О том, что свободный доступ гражданам как раз в такую комнату и должен быть гарантирован, постовой знал, но лишь пожал плечами: «У нас так заведено». Вышел на улицу и решил сообщить об отсутствии Книги жалоб на «телефон доверия» доверия ГУМВД в г. Киеве (тел.272-53-00), однако вялый и явно незаинтересованный голос женщины-оператора заставил меня подстраховаться. Поэтому в 10.32 я позвонил на линию "102" и повторил свои претензии к работе Соломенского управления. Когда в 14.05 я перезвонил в дежурную часть Соломенского рауправления, мой звонок был встречен спокойным голосом дежурного, который заверил меня, что при посещении Соломенского райуправления в выходные дни мне будет обеспечен свободный доступ к Книге жалоб и предложений". ................................... «Были в территориальном управлении милиции Шевченковского района в городе Киеве. Мониторинг проводили, как и положено, втроём. А кроме этого, с нами был журналист, который фиксировал процесс общения с милицией на видеокамеру. Подошли к этому управлению и решили для начала запечатлеть фасад и вывеску на нём. Сразу выбежал постовой – молодой сержант, почему-то в бронежилете. Потребовал от нас немедленно прекратить съёмку. Сказали, что, конечно, прекратим, но только после того, как он назовёт причину и попросили назвать соответствующий нормативный документ, запрещающий проведение видеосъёмки. Милиционер уверенно заявил: «Это режимный объект», но после нашого: “Чем это регламентировано?”, стушевался. Мы попросили разрешения войти в подразделение милиции. Сразу вопрос «А зачем?». Ответили, что хотим ознакомиться с тем, какие условия для приёма граждан созданы в вестибюле - есть ли там стенды с информацией, Книга жалоб и предложений. Кстати, в вестибюль просто так не пройдешь – на дверях кодовый замок и пропуском граждан руководит этот самый постовой. Некоторое время напряжённо подумав «Пускать или не пускать?», сержант облегчённо вздохнул и вызвал по телефону оперативного дежурного – капитана милиции с «бейджем» на груди. Тот вышел в предбанник при входе в территориальное управление и сразу потребовал прекратить видеосъёмку. Обоснование слово в слово: «Режимный объект» и, опять таки, нормативный документ, запрещающий проводить съёмку, назвать не смог. Узнав, зачем мы хотим пройти в вестибюль, капитан подумал и доброжелательно заверил, что у них там всё, что нужно для приёма граждан есть (наверное наивно полагая, что мы сразу уйдём). Данному факту мы вместе с ним порадовались, заявили, что ему, конечно, верим, но потом попросили дать возможность всё-таки войти в вестибюль. Капитан помрачнел и сказал, что будет звонить начальнику штаба. Консультироваться. Подумав, что так в конце-концов можно встретиться и лично с министром внутренних дел, мы согласились подождать. Минут пятнадцать мы простояли на улице, ожидая очередной аудиенции и расспрашивая постового, как он относится к общественному контролю за работой милиции. Постовой, в принципе, сказал, что это дело нужное и ему даже неудобно, что он не может пропустить нас в вестибюль. Потом действительно, к нам вышел человек в штатском с доброжелательным лицом и нам разрешили пройти в вестибюль, предварительно взяв обещание не снимать его на видеокамеру. Поскольку на холоде аккумулятор всё равно сел, мы согласились на такое требование. Щёлкнул кодовый замок и мы попали в вестибюль, который действительно оказался нормально оформленным – книга жалоб на месте, стенд с информацией присутствует. Всё довольно аккуратно, о чём мы начальнику штаба и сообщили. Правда, потом дежурный потребовал у нас записаться в журнал посетителей, но мы вежливо отказались, заявив, что по приказу МВД в журнал должно записывать граждан, которые входят в служебные помещения подразделения милиции, а не в вестибюль. Записав пару замечаний об организации пропускного режима в Книгу жалоб и предложений, мы покинули территориальное управление, так и не поняв, какую страшную тайну скрывали от нас милиционеры в вестибюле своего подразделения». КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ «В Ірпіньському міськвідділі внутрішніх справ ситуація така. Сьогодні неділя, тому відвідувачів не було, сиділа жіночка на стільці, біля неї столик з телефоном для зв’язку з черговим. У вестибюлі міськвідділу - жодного стенду, жодної інформації, при тому, що на вулиці біля міськвідділу розташовані стенди з фотографіями розшукуваних. В черговій частині знаходились троє осіб у формі, але розпізнавальних ознак хто з них черговий, як його прізвище, я не помітив. Я підняв слухавку телефону і поцікавився, чи можу я пройти і подивитись на стенди з графіком прийому громадян керівництвом закладу, а також я хотів би подивитись на книгу скарг. Почув відповідь, що зараз відбувається ремонт (черговий якось невпевнено показав в бік рукою) і стенди будуть після ремонту. На питання, чи можу я подивитись те приміщення, де мають буди ці стенди, відповіді не отримав. Попросив Книгу скарг і пропозицій. Черговий не представився, проте сказав, що книгу скарг мені зараз винесуть. Я, щоб не гаяти часу та побачивши таке дивне, як на мій погляд, ставлення, в очікуванні книги скарг почав на підвіконнику заповнювати звіт про моніторинг. До мене одразу вийшов вартовий лейтенант міліції і спитав, що я тут роблю і що то я заповнюю, які в мене повноваження, а побачивши бланк звіту, відверто здивувався: «Що то такий за моніторинг?» . Я бачив, що він навіть розгубився і не знав, як діяти в подібній ситуації. Я відповів, що жодних повноважень в мене немає, а у вільний від роботи час я вирішив подивитися, як працює міліція міста Ірпіня, що я громадянин України і хочу, аби міліція працювала якісно і професійно. Черговий подумав і сказав, що це режимний об’єкт і я маю показати документ, що посвідчує мою особу. Лейтенант розмовляв зі мною напористо, але коректно. На що я відповів, що звичайно покажу йому посвідчення або паспорт, як він того забажає, але, наскільки мені відомо, перш ніж питати в мене про мої документи, що посвідчують особу, він має представитися, а саме назвати прізвище, звання і посаду, на що лейтенант відповів, що він все це зробить, але тільки після того, як я покажу документ. Я не став сперечатись, показав посвідчення. Лейтенант майже вихопив його і побіг до чергової частини, потім я бачив, що він кудись телефонував, щось питав, чи з кимось консультувався, а може перевіряв мене на причетність до правопорушень - цього я не знаю. Проте книгу скарг мені так і не винесли, я чекав хвилин п’ятнадцять, потім ще раз поцікавився, коли відбудеться моє знайомство із книгою скарг. Черговий запитав, навіщо вона мені. Я відповів, що хочу в ній щось написати, може скаргу, а може пропозицію, а може подяку. Я бачив, що подібна форма розмови з мого боку у чергового викликає обурення і він ледь тримається в рамках коректної розмови. Крім того черговий лейтенант міліції, не зважаючи на те, що обіцяв показати своє посвідчення і представитись цього не зробив, а я не наполягав. Склалося враження, що на відміну від столичних підрозділів, у районах, а власне, в місті Ірпені Київської області, про громадський моніторинг нічого не знають і про заяви відомства про співпрацю нічого не чули. Як я вже казав, що сьогодні неділя, відвідувачів не було, за виключенням жіночки, яка сиділа на стільці, але поки я розмовляв з черговим, вона пішла і поспілкуватися з нею не вдалося. Отакі справи в Ірпені». КІРОВОГРАД «16.11.11 утром, около 12.00, в организацию обратилась клиентка с просьбой о помощи. В 19.00 15.11.11 её мужа забрали из дома «неизвестные люди» на авто с синими номерами и сказали, что они сотрудники правоохранительных органов из Кировского РО УМВД Кировограда, удостоверения не предъявили. Мы осуществили звонки в РО с вопросом проверить в журнале задержанных и доставленных - значится ли в нем данный гражданин?. Дежурный, отвечавший по телефону, даже не представился, не говоря уже про фразу «Готов помочь». Попросил подождать, пока проверит в журнале данные, пришлось ждать 5 минут, несколько раз переспрашивал имя, отчество, потом дату рождения и в заключение ответил, что у них нет такого гражданина. Мы перзвонили в Ленинское РО УМВД Кировограда и там ответ был немного адекватнее. Нам представились и спросили: «Чем могу помочь?» Это даже было немного неожиданно, так как несколькими днями ранее при мониторинговом визите нас игнорировали. На вопрос о задержанных и доставленных нам ответили, что в отделе с утра 15.11.11 никто не содержался. Но интерес не угасал, ведь человека пока не нашли и позвонили на 102. Нам представились и спросили, чем помочь. Объяснив ситуацию, что человека из дома забрали неизвестные люди, назвавшиеся сотрудниками правоохранительных органов, удостоверения не показали, но были на авто со спец.номерами, одеты в гражданскую одежду. Нас вежливо попросили подождать, пока выяснят информацию по РО области и города. Ждали около 8 минут, после голос в трубке сказал: “Спасибо что подождали.” И что бы обращались в ОБНОН. Клиентке сообщили, где искать супруга и предложили помощь в совместном походе в отдел, но согласия она не дала. Вечером этого же дня перезвонили клиентке и спросили, нашла ли она супруга и все ли с ним в порядке. Супруга сказала, что его «нашла» и он без следов насилия, единственное боится за него, что могут «навесить» уголовное дело". ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ “Зупинивши транспортний засіб, працівник ДАІ звинуватив водія в пересіканні суцільної лінії, і почав вимагати документи на право управління автомобілем, на запитання водія як він може знати, що ДАІшник не помиляється, він відповів: "Достатньо того, що я бачив" і почав записувати особисті дані водія і занотовувати його собі в блокнот, а після попросив водія пройти і підписати протокол. Водій відмовився, ДАІшник сказав: “Добре, протокол прийде вам на адресу”. Ми від’їхали, а тоді я увімкнув камеру і ми вернулись до машини ДАІшника, що було далі, є на відео. ДАІшник каже, що вперше нас бачить і якщо б він нас зупиняв, то складав би протокол, а оскільки копії протоколу немає, значить він нас не зупиняв. Гарна у нього пам’ять - пам’ятає, що саме на нас у нього протоколу немає”. |
|
| Автор: | пішохід [ 16 дек 2011, 19:40 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: Звернення Асоціації УМДПЛ до Міністра внутрішніх справ |
ХЕРСОН "Сегодня были в Суворовском отделе милиции Херсонского городского отдела милиции. Кроме мониторинга была еще одна цель - подать заявление (по работе приемной). В вестибюле - просторно и холодно (отопление так и не включили). Походила по вестибюлю, почитала объявления - никто ничего не спрашивал и внимания не обращал. Возле входа на второй этаж разговаривали два парнишки в форме о чем-то о своем. Подошла к дежурной части к окошку - узнать, кто примет заявление. Характерная особенность именно этого отдела - пол дежурки поднят по отношению к полу вестибюля примерно на метр. То есть при моем росте я к окошку тянусь вверх, а дежурный - наклоняется ко мне, то есть окошку (для него оно на уровне пол-метра от пола). По этому его достаточно плохо слышно и совершенно не видно, что у него написано на «бейджике», хотя он есть и там даже есть какая-то фотография. Ни о каком "Чем могу помочь?" и речи не было. Правда, заявление взял, куда-то понес. Через несколько минут вышел - уже без заявления. Я продолжаю стоять, поэтому спросил - что мне еще нужно. Сказала, что хочу получить второй зарегистрированный экземпляр. Это заявление вызвало легкое недоумение, но я продолжала настаивать. Все это время какой-то молодой человек в форме что-то обсуждал с сотрудником на входе, не обращая никакого внимания на мои действия и передвижения по вестибюлю. Так как мне надоело ждать, я решила написать в книгу жалоб на то, что у меня не спросили, чем могут помочь, и вообще я не могу сдать заявление. Дежурный в довольно грубой форме закричал на юношу (как оказалось в последствии, что это дежуривший в комнате для приема граждан участковый), что его где-то носит, а "женщина уже пишет в книгу жалоб" (кстати, она была совершенно в доступном месте, последняя запись – благодарность написана в августе этого года). После этого участковый еще пару минут доказывал, что меня видит в первый раз. В общем, заявление у меня приняли, и талон-уведомление выдали. Потом еще узнавала, как узнать, кто участковый моего района. Выяснилось - что никак. То есть никакой дислокации нет, фамилий участковых - нет, их начальник будет завтра с утра. Не поверила - подошла к тому, что регистрирует всех доставленных, попросила позвонить в кабинет - дал номер и телефонный аппарат. Позвонила - оказывается в кабинете кто-то есть. Не представились, но ответили (фамилия, место прима и время). Скрыли, что приём граждан должен быть и в субботу. В целом - не уверена, что не подготовленный на тренингах гражданин смог бы это все выяснить - ну чистый кисель. Теперь о манере общения. Дежурный не представился, говорил с неохотой, но не грубил и голос не повышал. Хотя общее впечатление - не очень, чувствовала себя не комфортно и желания помочь не ощущала. Кричал в моем присутствии на участкового, который должен был регистрировать мое заявление. Бурную деятельность развил, увидев, что я делаю запись в книге жалоб, спрашивал у меня, что я пишу - сказала, что благодарность по поводу вежливого и быстрого реагирования (не поверил, хитрюга). Общая оценка - посредственно. Были сложности узнать, кто участковый и где принимает. В комнате приема граждан есть график приема участковых. Оказывается, все опорные пункты расформировали. Все они теперь принимают в райотделе. Завтра пойду - посмотрю. В момент мониторинга в вестибюле была только одна женщина, она что-то явно ждала, но говорить не захотела. Задержанных не было. Вот, еще интересный момент - в ходе душевной беседы с участковым, который проникся ко мне уважением после того, как его обвинили в том, что он пропал со своего места, он сказал, что теперь никого не помещают в КЗД, а если и помещают, то с разрешения начальника." ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСТЬ «Близько 10 години ранку зайшли в приміщення Золотоніського РВВС в Черкаській області. Постового на місті не було, натомість за склом чергової частини спостерігалось пожвавлення - люди у формі метушились і робили вигляд повної занятості. На кріслах для відвідувачів сиділа жіночка років 40, на яку ніхто не звертав уваги. На моє питання про термін і мету її перебування у міліції, вона відповіла, що за словами друзів її сина, останнього затримали вчора і вона прийшла його шукати. Чекає вже близько години, проте всі працівники чергової частини та постовий не звертають на неї уваги. Ставши біля віконця чергової частини, я зрозуміла причину метушні міліціянтів - в черговій частині знаходився начальник райвідділу. Я прочекала 22 хвилини і почала стукати у віконце до чергового. Працівники не реагували абсолютно ніяк і тільки після зауваження їх начальника, двоє вибігло в хол до мені і до жіночки, яка була поруч. Я пояснила мету свого перебування тим, що треба зайти до слідчого ( начебто він мене викликав). Мене без перешкод, але і без запису у журналі відвідувачів впустили в райвідділок. Через 15 хвилин я знову ж таки без перешкод вийшла звідти і знову ніхто мене не записав і не зупинив. Тут я знову підійшла до постового міліціянта, на якому не було жодних «беджів», карток чи будь-якої іншої інформації про те, хто він, що він і як до нього звертатися. Я сказала що забула пройти в канцелярію і чи можна мені знову пройти в середину райвідділу. Він відповів, що давайте я вже Вас запишу, бо ви тут вже сидите більше години. Я удала здивування та спитала: « А навіщо мене записувати?». Відповідь: « Ну, як не хочете, то і не буду». Далі я намагалася говорити із жінкою, у якої був затриманий син. Про це ніхто з рідних не був повідомлений. жінка була налякана і не бажала моєї участі у вирішенні її проблеми, пояснюючи тим, що мов би "вони" можуть зробити ще гірше і довіри ніяким організаціям і громадським помічникам вона не йме. Вже пізніше було з’ясовано, що в журналі доставлених або в журналі відвідувачів її син записаний не був і факт його затримання ніде не зафіксовано. Проте через 20 хвилин, після моїх настирних моїх наполягань, син жінці вдалось зв’язатись із сином по телефону і він сказав, що його випустили з чорного входу. Писати скаргу ні жінка, ні її син не побажали – повідомили, що якщо багато балакати, то його можуть "закрити" знов. Надалі я вела спостереження на вулиці, щоб не притягувати увагу працівників чергової частини. Близько 2 годин було суцільне затишшя - ніхто райвідділ не відвідував. Далі прийшла компанія з 4-х осіб - вони виявилися постраждали та свідками у справі про розбій. Компанія також виявилася небалакучою і настороженою. Потерпілий почав розмову, проте дівчина його зупинили: "слідкуй, що кажеш. Все може бути використане проти тебе." І це при тому, що я наперед представилася і розказали про мету своїх запитань. Тоді почала розпитувати про роботу їхнього дільничного і чи знають вони його взагалі. Всі одностайно заявили, що знають, бо його бабуся живе в їхньому селі, проте звання, прізвище та ім’я назвати не змогли. Всі знали дільничного лише за прізвиськом «Колун». Всі сказали, що вважають якість роботи міліції хорошою. Цікаво, але їх не вразив навіть той факт, що потерпілому зателефонували о 3 годині ночі і запросили прибути в суботу в райвідділ. Він сприйняв це як нормальне явище. Потерпілого і свідка також ніхто не зареєстрував у журналі при вході до райвідділу. Я зайшла знову в чергову частину і попросила дати дані дільничного інспектора, який обслуговує район, де проживає моя бабуся. Черговий сказав, що не знає, хто працює на даному відрізку міста, махнув іншому, але той також не знав». |
|
| Автор: | пішохід [ 16 дек 2011, 19:40 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: Звернення Асоціації УМДПЛ до Міністра внутрішніх справ |
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ КАМПАНІЇ “МІЛІЦІЯ ПІД КОНТОЛЕМ” 1. Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності розглянути результати всеукраїнської кампанії “Міліція під контролем” з метою підготовки комітетом запиту до МВС України щодо надання відповіді про заходи реагування на встановлені громадськістю недоліки в діяльності органів внутрішніх справ. 2. Кабінету Міністрів України розглянути стан взаємодії МВС України з інститутами громадянського суспільства з метою встановлення партнерських засад у сфері забезпечення принципів верховенства права, громадського контролю за діяльністю міліції та пріоритету думки населення при оцінюванні діяльності правоохоронних органів України. 3. Кабінету Міністрів України ініціювати, спільно з центральними органами виконавчої влади, представниками міжнародних інституцій та експертами громадських організацій, проведення експертизи діяльності органів внутрішніх справ на їх відповідність потребам розвитку українського суспільства. 4. Уповноваженому ВР з прав людини проаналізувати стан забезпечення вільного доступу різних категорій громадян України до органів внутрішніх справ для подачі заяв, скарг та пропозицій з урахуванням вимог національного законодавства та міжнародних стандартів. 5. Міністерству юстиції виробити узгоджену правову позицію щодо можливості громадян та представників інститутів громадянського суспільства здійснювати аудіо-, фото- та відефіксацію дій працівників ОВС України при публічному виконанні ними своїх службових обов’язків. Результати оформити у вигляді роз’яснення Міністерства юстиції та відповідного наказу МВС України, аргументовані відповідно до положень рекомендацій резолюції №690 1979 р. Парламентської асамблеї Ради Європи “Декларація про поліцію” та рекомендації №10 від 19.09.2001 Комітету міністрів держав-членів Ради Європи з Європейського кодексу поліцейської етики. 6. МВС України провести консультації із громадськістю на рівні ГУМВС, УМВС стосовно форм та методів здійснення громадського контролю за діяльністю міліції з метою встановлення режиму прозорості та підзвітності органів внутрішніх справ України громадянському суспільству, що відповідає сучасному етапу розвитку українського суспільства. 7. МВС України розробити комплексний відомчий документ - Програму підвищення рівня підзвітності органів внутрішніх справ громадянському суспільству, яка визначить стратегію співпраці міліції та суспільства, механізми та шляхи здійснення громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів у відповідності з міжнародними стандартами. 8. МВС України протягом 2012 року сприяти проведенню силами неурядових організацій громадської експертизи щодо стану дотримання прав людини в діяльності підрозділів патрульної служби, служби дільничних інспекторів міліції, чергових частин ОВС України, служби ДАІ. 9. З метою поліпшення стану дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ, МВС України вжити заходів щодо налагодження системи громадського контролю на базі громадських рад при МВС, ГУМВС, УМВС України, постійно діючих мобільних груп з моніторингу дотримання прав людини в діяльності ОВС, ініціатив неурядових організацій. ЗРОБИМО МІЛІЦІЮ КРАЩОЮ! http://umdpl.info/index.php?id=1323242832 |
|
| Автор: | legionary [ 17 дек 2011, 10:24 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: Звернення Асоціації УМДПЛ до Міністра внутрішніх справ |
"ЗРОБИМО МІЛІЦІЮ КРАЩОЮ!" да куда уж еще-то?  вообщем все понятно, снова не услышал главного - разогнать эту шарагу к чертям, а значит ничего у них не выйдет |
|
| Автор: | Boroda007 [ 05 янв 2012, 06:57 ] |
| Заголовок сообщения: | Re: Звернення Асоціації УМДПЛ до Міністра внутрішніх справ |
Цитата: Честная милиция… Любим, помним, скорбим
04.01.12 | Владимир Батчаев Оценивая взаимоотношения милиции и гражданского общества в 2011 году, можно констатировать - взаимного братания не получилось и штыки в землю не воткнула ни та, ни другая сторона. Впрочем, наладить доверительные отношения и быть обласканным народом не удалось ещё ни одному Министру внутренних дел. Вот и в прошедшем году каждый остался при своём - стражи порядка трудолюбиво растаскивали демонстрантов по кутузкам, а те, до хрипоты накричавшись «Милиция с народом», всё же не отказывали себе в удовольствии при возможности дать этой самой милиции хорошего пинка. Нет, конечно бывший Министр внутренних дел Анатолий Могилёв, а вслед за ним и его наместники в регионах, достаточно много рассуждали о необходимости построения партнёрских отношений с обществом и производительно штамповали не стареющие лозунги о «прозрачности», «открытости для контроля», «обслуживании населения» и «кардинальной смене приоритетов в работе». Но, сколько не говорили халва, во рту слаще не стало. Все мы понимаем нынешние правила игры в демократию, но всё же ожидалось, что МВД будет имитировать партнёрские отношения с обществом более старательно и артистично, хоть иногда подтверждая слова любви пускай и незначительными, но практическими делами. А вот именно с этим в 2011 году не сложилось и потому, вспоминая обещанную нам гуманную и открытую милиции, остаётся лишь вздохнуть: «Любим. Помним. Скорбим». Разумеется, что обвинять в таком положении вещей исключительно руководство правоохранительного ведомства было бы некорректно. К извечной вражде населения и милиции приложила свои зудящие в неутомимом профессионализме руки власть, которая то обвиняла в развязывании информационной войны журналистов, то требовала ввести уголовную ответственность за наброшенный во время митинга на голову капюшон, а то просто закатывала истерики – мол, общественность исполняет оплаченные врагами заказы на развал страны. Неприкрытое науськивание правоохранительных органов на собственный народ, в 2011 году стало любимой забавой людей с Банковой и Грушевского – вот уж воистину «сила, которая должна хотеть блага, но вечно совершает зло». Но коль мы уже говорим о доверительных взаимоотношениях милиции и общества, то они должны быть действительно доверительными, причём во всех аспектах, в том числе и во взаимном контроле. Сегодня сложилась ситуация, когда милиция достаточно рьяно и плотно контролирует общество, но в тоже время категорически не приемлет любые формы контроля со стороны общества над собой. Министра внутренних дел можно понять – никто не любит, когда тебя проверяют и понятно, что добавление ещё одного контролирующего органа любому руководителю радости не приносит. Но от этого никуда не деться - принцип подконтрольности милиции гражданскому обществу закреплён многими правовыми актами. Такой контроль – это инструмент предусмотренного законодательством участия народа в управлении своей страной, это понятие напрямую связанное с той самой демократией, о которой так часто мы говорим. Контролировать милицию и убеждаться в том, что она действует в интересах общества – это наше право и общество всегда будет его отстаивать, вне зависимости от того, как к этому относится тот или иной руководитель милицейского ведомства. И, без сомнения, тот Министр, который, заботясь о «чести мундира», ограничивает общественность в её законном праве контролировать милицию, получит в ответ от общества на этот самый мундир ушат помоев. Именно отсутствие реальной возможности хоть что-то узнать о работе милиции порождает информационную войну, муссирование догадок и слухов, когда даже позитивные и нужные действия МВД воспринимается уже с недоверием и недоброжелательностью. Заверения правоохранителей «У нас не всё так плохо» уже давно обществом на слух не воспринимаются и нуждаются в подтверждении со стороны независимых источников – журналистов и представителей общественных организаций, которые, имея возможность ознакомиться с деятельностью милиции и получив от неё внятные и разумные объяснения о причинах проблем, зачастую соглашаются «Да, в милиции недостатки есть, но всё действительно не так плохо». Лично я был весьма удивлён, когда многие активисты всеукраинской кампании «Милиция по контролем», проведение которой было инициировано Ассоциацией УМДПЛ, с большим пониманием относились к проблемам рядовых милиционеров, парадоксально, но иногда даже в ущерб правам граждан. Так что всё-таки нужно поменять для того, что бы мы могли заявить - МВД действительно настраивается на диалог с гражданским обществом и общественный контроль за работой милиции начинает реанимироваться после его полного и неразумного уничтожения в 2010 году. 1. Информационная политика МВД. Её нужно менять. Во многом из-за заскорузлости и непродуманности информационной стратегии МВД, в настоящее время мы не можем говорить даже о «полупрозрачной милиции». Вкратце о претензиях. Прежде всего, недостаточная информативная насыщенность предоставляемых милицией сводок и новостных материалов. Статьи о героике милицейских будней, это, конечно, хорошо, но у любой медали есть и обратная сторона. И вот именно материалы о чрезвычайных происшествиях или острых ситуациях, связанных с персоналом милиции, не только весьма осторожны в суждениях и высказываниях, но и крайне неинформативны. Не хватает элементарной конкретики – наименований подразделений, должностей, чётких фабул происшествий. Даже главный рупор украинских правоохранителей - официальный сайт МВД в таких случаях до неприличия деликатен и обычно сообщает «в одном из подразделений такой-то области, один из сотрудников кое-что натворил, за что и был наказан». Читая подобные скудные милицейские сообщения, невольно вспоминаешь слова из знаменитого милицейского гимна «кто-то, кое-где, порой, честно жить не хочет». А здесь стесняться не нужно и кто именно не хочет честно жить, нас, собственно, и интересует, равно как и то, что этот «кто-то» совершил и какое конкретное наказание за это понёс; Теперь о милицейской статистике, публикуемой на том же сайте МВД. Да, там имеются отдельные формы отчёта, которые в некоторой степени отражают криминогенную ситуацию в Украине. Такие данные нужны и интересны, но этого явно недостаточно. Где, скажем, отчёты формы 1-ДПЛ о состоянии соблюдения прав человека в деятельности органов внутренних дел, в которых присутствует информация о количестве поступивших на сотрудников милиции жалоб, классифицируются данные о возбуждённых в отношении милиционеров уголовных делах и т.д.? Где отчёты службы внутренней безопасности о борьбе с коррупцией в рядах милиции? А где статистика о результатах работы ГАИ, службы гражданства, иммиграции и регистрации физических лиц, подразделений разрешительной системы и других служб, оказывающих услуги населению? Или данные МВД о количестве иностранцев в Украине и проведённой работе по борьбе с нелегальной миграцией? Именно такая информация наиболее востребована обществом. Впрочем, об отношении милиции к информированию общественности о результатах своей работы, наиболее откровенно свидетельствует тот факт, что по состоянии на 3 января 2012 года на сайте МВД помещены формы отчётности ещё за первый квартал прошлого года. То же самое можно сказать и о размещении на сайте ведомственных документов МВД. На сайте присутствует раздел с многообещающим названием "Нормативная база", но в нём опубликовано всего лишь девять приказов. Вряд ли подобную подборку можно назвать монументальным словом «база». Приказы, которые МВД согласовывает с Министерством юстиции, мы ещё можем разыскать на сайте Верховной Рады, но есть огромное количество приказов, распоряжений, указаний, решений коллегий МВД, которые через Минюст не проходят. Странно, что Министерство внутренних дел не публикует на своём сайте даже те документы, изданием которых может гордиться и которые говорят о робких намерениях руководителей МВД навести порядок в своём ведомстве. Были подписаны ряд указаний и распоряжений о налаживании взаимоотношений с журналистами, о мерах по обеспечению законности в органах внутренних дел, о работе в милиции "телефонов доверия", о недопустимости пыток и жестокого обращения обращения с гражданами. Подобных ведомственных нормативных актов в МВД достаточно много, но на главном милицейском сайте этих документов нет. Хотя, казалось бы, именно руководство правоохранительного ведомства должно быть заинтересовано в их опубликовании – это тот самый пресловутый позитивный имидж ведомства. Да и гражданам будет полезно ознакомиться с этими документами, а заодно и получить возможность распечатать нужный приказ прямо с сайта и, при необходимости, предъявлять его в качестве последнего аргумента в спорах с милицейскими начальниками о законности действий их подчинённых. Теперь о следующем разделе на официальном сайте МВД «Права человека» Хотя, тут писать особо не о чем - закончились эти самые права, судя по дате последней публикации, в январе 2010 года, что даже несколько символично. 2. Мобильные группы с участием представителей общественности по проверке подразделений милиции. Были такие, но ещё в 2010 году их работа была полностью заблокирована, несмотря на то, что официально деятельность таких мобильных групп Анатолий Могилёв своим письменным приказом отменить не решился (вышел бы уж слишком явно обозначенный плевок в сторону общественности). В 2011 году мобильные группы выезжали для инспектирования гор, -райотделов только в Житомирской и Черниговской областях, где, вероятно, наиболее мудрые начальники областных управлений милиции, которые осознают нежелательность обострения отношений с правозащитным сообществом, за что им честь и хвала. Но даже там, насколько мне известно, отчёты о результатах выезда мобильных групп в милицейские подразделения направляются всё тем же начальникам областных управлений милиции, а вот руководство МВД мнение общественности о состоянии дел на местах почему-то совсем не интересно. Этот факт больше всего и удивляет - отказываться от нового источника информации о реальном положении вещей в подчинённом ведомстве как-то не по-милицейски. Как говорится, только ленивого или глупого опера не интересует информация. Справедливости ради следует сказать, что в последнее время на Богомольца, 10 неуверенно, но заговорили о целесообразности возрождения правозащитных мобильных групп. И тут возникает вопрос - а в каком качестве и с какими полномочиями? Очень не хотелось бы получить очередной муляж вместо действенного инструмента общественного контроля за милицией. Возобновление и активизацию деятельности таких групп откровенно не поддерживают руководители отдельных департаментов и служб МВД - вероятно, именно этим милицейским чиновникам есть что скрывать, возможно враньё в своих победных реляций об обеспечении неукоснительного соблюдения прав человека в вверенных им подразделениях. 3. Общественная экспертиза деятельности подразделений милиции. Казалось бы, проведение подобных экспертиз уже давно должно стать обычной практикой, поскольку соответствующее постановление Кабинета Министров №976 было издано ещё в 2008 году. Именно согласно этого нормативного акта, все органы власти, в том числе и милиция, должны предоставлять необходимую информацию и всячески содействовать проведению общественной экспертизы своей деятельности. Но, всё гладко на бумаге, а в жизни - кочки да овраги. В 2011 году Ассоциация УМДПЛ в 14 областях проводила общественную экспертизу работы милиции по таким важным направлениям, как соблюдение прав граждан при осуществлении правоохранителями мероприятий по борьбе с незаконным оборотом наркотиков и оружия. В областные УМВД были направлены соответствующие запросы на получение необходимых для проведения экспертизы данных, которые были бы изучены и проанализированы подготовленными специалистами Ассоциации. Увы, всё оказалось не так просто – своевременно и в полном объёме ответили на запросы и предоставили интересующую информацию только УМВД Волынской, Ивано-Франковской и Ровенской областей. В остальных регионах, не знаю специально или по халатности, делалось всё, что бы помешать проведению экспертизы. Милиция проявила удивительную смекалку и находчивость как в поисках возможных путей увиливания от общественного контроля, так и в обосновании своего нежелания выполнять соответствующее постановление Кабинета Министров. ГУМВД Украины в Донецкой области направило необходимые для проведения экспертизы сведения лишь через 52 дня с момента получения запроса Ассоциации, несмотря на то, что он должен исполняться в пятидневный срок. В отдельных случаях (АР Крым, Херсонская область) правоохранители отвечали, что они не являются распорядителями подобной информации (?!) или рекомендовали поискать её самостоятельно на своих веб-сайтах. Милиция Запорожья вообще отказалась предоставлять какие-либо данные, объяснив, что постановление Кабмина имеет рекомендательный характер. У ответственных лиц ГУМВД Украины в городе Киеве возникла блестящая идея отказать Ассоциации в получении необходимых сведений ссылаясь на то, что право общественной организации проводить общественную экспертизу должно быть прописано в уставе этой общественной организации. И даже после разъяснения ошибочности подобного толкования законодательства и достигнутой устной договорённости о направлении необходимых материалов, в конечном итоге в Ассоциацию они так и не пришли. Милиция Луганской области сначала озабоченно посетовала, что обработка запроса на получение данных требует значительных затрат времени и сил, но потом решила вопрос быстро и кардинально - никаких материалов вообще не прислала. ГУМВД в Одесской области вначале запросило информацию о наличие у экспертов Ассоциации, ни больше ни меньше - допусков к государственной тайне, а после аргументированных разъяснений того, что милицейская статистика таковой тайной не является, чиновники всё же решили подстраховаться и вместо запрашиваемой нами статистики, прислали копии нормативных документов, которые регламентируют деятельность подразделений ОБНОН. Но, пальму первенства в состязании «Уклонись от общественного контроля», без сомнения, заслужило УМВД Украины в городе Севастополе. Вот уж где мы убедились, что милиция своего не упустит – с настораживающей готовностью нам согласились предоставить необходимую для экспертизы информацию, но потребовали перечислить 160 гривен компенсации затрат на бумагу. Ассоциация УМДПЛ заплатила необходимую сумму и направила для подтверждения в милицию соответствующую квитанцию, но севастопольские правоохранители запрашиваемых статистических данных так и не прислали, как, впрочем, не вернули и деньги. Приснопамятный Лёня Голубков когда-то утверждал: «Я не халявщик, я - партнёр». Простой и правильный тезис, которым так упорно не хочет руководствоваться Министерство внутренних дел, пытаясь наладить взаимоотношения с гражданским обществом. Владимир Батчаев, Ассоциация УМДПЛ |
|
| Страница 1 из 2 | Часовой пояс: UTC + 2 часа |
| Powered by phpBB® Forum Software © phpBB Group https://www.phpbb.com/ |
|