Проект
вноситься народними депутатами України
Антонищак А.Ф. (посвідчення № 103)
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webp ... 3511=59877ЗАКОН УКРАЇНИ
«Про внесення змін до Закону України «Про Національну поліцію» та Кодексу адміністративного судочинства України (щодо доповнення деяких норм)»
Верховна Рада України постановляє:
І. Внести зміни до Закону України “Про Національну поліцію” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 40-41, ст.379) із змінами і доповненнями:
1. Статтю 9 доповнити частиною 7 наступного змісту:
“7. Будь-яка особа має право фіксувати діяльність поліцейського шляхом відкритого або прихованого використання приладів аудіозапису, фото-, відео- та кінозйомки.
Матеріали, отримані в результаті такої фіксації діяльності поліцейського можуть бути використані як доказ при вирішенні питання про правомірність дій поліції”.
2. Частину 3 статті 18 доповнити абзацом наступного змісту:
“Вказані вимоги не поширюються на поліцейських, підрозділів спеціального призначення, які відповідно до закону виконують завдання в режимі секретності або які забезпечують громадський порядок під час масових акцій в захисному спорядженні, на якому зазначено номер нагрудного знаку відповідного поліцейського відповідно до ч. 3 ст. 20 цього Закону”.
3. Абзац 1 частини 3 статті 20 викласти в такій редакції:
“3. На однострої поліцейського розміщується нагрудний знак, який містить особистий номер поліцейського та назву підрозділу, в якому він працює.”
4. Абзац 4 частини 3 статті 20 викласти в такій редакції:
“Поліцейським підрозділу спеціального призначення, які в захисному спорядженні забезпечують громадський порядок під час масових акцій, особистий номер та назву підрозділу додатково зазначається на однострої і на шоломі таким чином, щоб його було можливо прочитати або зафіксувати за допомогою технічних засобів, крім випадків, коли такі поліцейські відповідно до закону виконують завдання в режимі секретності”.
5. Частину 4 статті 20 викласти в такій редакції:
“4. Правила носіння та норми належності однострою поліцейських, а також порядок видачі нагрудних знаків затверджує Міністр внутрішніх справ України.
Відомості про особу поліцейського, ідентифікованого за його особистим номером нагрудного знаку, надаються керівниками відповідних підрозділів поліції або Міністерством внутрішніх справ України на запити:
• суду;
• органів досудового розслідування;
• органів, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення;
• адвокатські запити.
6. Статтю 32 викласти в наступній редакції:
“1. Поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують її особу, та/або документів, що посвідчують право управління траснпортними засобами, підтверджують дозвіл на використання речей, оборот яких обмежено, у таких випадках:
1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи, дані якої внсені до інформаційних баз відповідно до пп. 3, 4 ст. 26 цього Закону;
2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або готується вчинити правопорушення;
3) якщо особа перебуває на території чи об’єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю, визначених відповідно до закону;
4) якщо в особи є речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;
5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події та могла бути їх свідком;
6) Якщо поліцейський має здійснити привід (примусове доставлення) відповідної особи до слідчого чи суду.
Реалізуючи право на перевірку документів особи поліцейський зобов‘язаний чітко і недвозначно повідомити про конкретні підстави застосування вказаного поліцейського заходу (назвати хто і на якій підтаві розшукується, зазначити правопорушення, до вчинення якого може бути причетна особа або свідком якого вона могла бути, зазначити конкретні зовнішні ознаки, які вказують на можливу причетність особи чи транспортного засобу до вчинення правопорушення тощо).
3. У випадку відсутності у особи при собі документів, що посвідчують особу, така особа зобов’язана усно повідомити поліцейському своє прізвище, ім’я та по батькові та адресу місця проживання. В такій ситуації поліцейський в залежності від фактичних обставин може прийняти одне з наступних рішень:
- ідентифікувати особу за наявними у неї документами, які відповідно до чинного законодавства не є документами, які посвідчують особу;
- ідентифікувати особу за її усним поясненням, поясненнями інших осіб, відомостями з інформаційних баз відповідно до ст. 26 цього Закону та/або публічною інформацією;
- ідентифікувати особу за матеріалами розшукової справи;
- здійснити адміністративне затримання особи, яка не була ідентифікована, у випадках передбачених законодавством.
4. Адміністративне затримання особи, яка не була ідентифіковна (не мала при собі документів, які відповідно до законодавства є документами, що посвідчують особу, та не була ідентифікована іншими способами) може здійснюватися здійснюється виключно у випадках:
- якщо особа володіє зовнішніми ознаками, очевидно схожими із зовнішніми ознаками особи, яка перебуває в розшуку за вчинення злочину та/або щодо якої виконується привід;
- якщо існує достатньо підстав для затримання цієї особи як правопорушника відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України або Кодексу про адміністративні правопорушення України.
Про адміністративне затримання особи, яка не була ідентифікована, негайно складається протокол, в якому зазначається прізвище, ім’я та по батькові та адресу місця проживання, які були усно повідомлені особою, а у випадку, якщо особа відмовилася повідомити дані про себе – зазанчається про затриманя невідомої особи.
5. Перевірка документів не може тривати більше 10 хвилин.
Строк адміністративного затримання неідентифікованої особи не може перевищувати 3-х годин.
У випадку, якщо за результатами правомірно здійсненого адміністративного затримання в подальшому буде встановлено, що затримана неідентифікована особа не перебуває в розшуку, не є особою щодо якої виконується привід та/або не є особою, яка вчинила злочин чи адміністративне правопорушення, то на вимогу такої особи за рахунок Державного бюджету їй мають бути відшкодовані збитки завдані правомірними діями поліцейських. Підписана особою відмова від права на відшкодування таких збитків є нікчемною. Порядок відшкодування збитків завданих правомірними діями поліцейських визначається Кабінетом Міністрів України»
6. Особливості перевірки документів в умовах воєнного стану або режиму проведення антитерорестичної операції визначаються законодавством”.
7. В частині 2 статті 34 виключити слова “або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб” та доповнити її абзацами наступного змісту:
“Достатніми підставами для проведення поверхової перевірки особи є:
1) відомості отримані в ході оперативно-розшукової діяльності;
2) відомості здобуті в ході опитування, проведеного відповідно до ст. 33 цього закону;
3) особисте візуальне виявлення поліцейським у особи речей обіг яких заборонено або обмежено”
Перед початком поверхневої перевірки поліцейський зобов’язаний задати особі питання про наявність у неї речей, обіг яких заборонено або обмежено та запропонувати добровільно видати їх або надати документ, що посвідчує право на володіння речами, обіг яких обмежено. У випадку виконання цієї вимоги поверхнева первірка може бути продовжена лише у випадку, якщо є достатні підстави вважати, що особа надала для огляду не всі наявні у неї речі, обіг яких заборонено.
Реалізуючи право на проведення поверхневої перевірки поліцейський зобов‘язаний чітко і недвозначно повідомити відповідну особу про конкретні підстави застосування вказаного поліцейського заходу, зокрема, назвати джерело відомостей, які стали підставою для проведення поверхової перевірки.
8. Доповнити частину 3 статті 34 абзацом 2 наступного змісту:
“Поверхнева перевірка не може проводится щодо народних депутатів України, суддів, адвокатів та інших категорій осіб, проведення обшуку у яких потребує дотримання спеціальної процедури”.
9. Частини 5 та 6 статті 34 вилкасти в такій редакції:
“5. Поверхнева перевірка речі або транспортного засобу здійснюється шляхом візуального огляду речі та/або транспортного засобу в тому числі шляхом візуального огляду салону та багажника транспортного засобу, валізи, сумки або іншого сховища. Поліцейський при здійсненні поверхневої перевірки має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону, відкрити валізу, сумку чи інше сховище, яке може бути вільно відкрите, але не має права особисто відкривати їх чи торкатися руками їх вмісту.
6. Під час поверхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей чи транспортного засобу шляхом відкриття кришки багажника та/або дверей салону, відкриття валіз, сумок чи інших сховищ, які можуть бути вільно відкриті, для проведення їх візуального огляду поліцейським.
Якщо при поверхневій перевірці на вимогу подіцейського відбувалося відкриття багажника та/або дверей автомобіля, відкриття валіз, сумок чи інших сховищ, які можуть бути вільно відкриті, то на вимогу особи, щодо якої застосовується вказаний поліцейський захід, поліцейський зобов‘язаний скласти відповідний протокол.
10. Доповнити статтю 34 частиною 8 наступного змісту:
“8. Особливості поверхневої перевірки документів в умовах воєнного стану або режиму проведення антитерорестичної операції визначаються законодавством”.
11. В частині 1 статті 36 слова “мсіце”, “території” та “об’єктів” замінити словами “публічне місце”, “публічної території” та “публічних об’єктів”.
12. Доповнити частину 1 статті 36 абазцами наступного змісту
“Вказана вимога не може стосуватися окремих осіб і має бути адресована всім присутнім особа, які не приймають участь у здійсненні заходів по забезпеченню публічного порядку та громадської безпеки, охорони життя і здоров’я людей.
Вказаний поліцейський захід не може застосуватися до адвоката, який виконує свої функції.
Про застосування вказаного поліцейського заходу робиться публічне оголошення. Про час та місце застосування вказаного поліцейського заходу на вимогу заінтересованих осіб надається письмова довідка”.
13. Доповнити частину 2 статті 36 абазцами наступного змісту
“Обмеження або заборона руху транспорту і пішоходів не допускається для створення переваг окремим учасниками дорожнього руху.
Вказані обмеження або заборона не можуть продовжуватися понад три години, за винятком випадків усунення наслідків надзвичайних ситуацій
Про застосування вказаного поліцейського заходу робиться публічне оголошення. Про час та місце застосування вказаного поліцейського заходу на вимогу заінтересованих осіб надається письмова довідка”.
14. В абзаці 2 частини 4 статті 37 після слів “фактичного володіння річчю” доповнитити словами “або пересування транспортного засобу”.
15. Доповнити статтю 37 частиною 7 наступного змісту:
“7. Тимчасове обмеження фактичного володіння річчю або пересування транспортного засобу може бути застосовано на строк не більше 6 годин”.
16. Пункт 2 частини 1 статті 38 після слова “безпосерелнім” доповнити словом “і неперервним”.
17. Статтю 39 доповнити частиною 5 наступного змісту:
“5. У випадку незаконної відмови фізичної чи юридичної особи допустити поліцейських для перевірки у приміщення, де знаходяться зброя, спеціальні засоби, боєприпаси, вибухові речовини та матеріали, інші предмети, матеріали і речовини, щодо зберігання і використання яких визначено спеціальні правила або порядок, та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ або надати їх для огляду поліцейському, останній складає відповідний протокол.
Примусовий вхід до вищевказаних приміщень та вилучення зброї, спеціальні засоби, боєприпаси, вибухові речовини та матеріали, інші предмети, матеріали і речовини, щодо зберігання і використання яких визначено спеціальні правила чи порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ може здійснюватися виключно за вмотивованим рішенням суду, за винятком випадків передбачених ст. 233 КПК України та ст. 38 цього Закону
18. Статтю 40 доповнити частинами 3, 4, 5 наступного змісту:
“3. Фото-, кіно-, відеозаписи отримані відповідно до чч. 1, 2 цієї статті можуть використвуватися як докази.
Поліція зобов’язана забезпечувати зберігання матеріалів, вказаних матеріалів протягом не менш як 1 року.
Строки та умови зберігання матеріалів, які визнані речовим доказом, визначаються законодавством.
4. Поліція зобов’язана надавати копії матеріалів, отриманих нею відповідно до ч. 1 цієї статті:
- на запит суду;
- на запит органів досудового розслідування;
- на запит органів уповноважених складати протколи про адміністративні правопорушення;
- на адвокатські запити.
5. Порядок зберігання матеріалів фото-, кіно- та відеозапису встановлюється МВС України”
ІІ. Внести зміни в Кодекс адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 35-36, № 37, ст.446).
1. Частину 1 статті 18 доповнити пунктом 7 наступного змісту:
“7. усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності поліцейських при застосуванні ними поліцейських заходів передбачених Законом України “Про Національну поліцію”
ІІІ. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом:
1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
2) забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Голова Верховної Ради України А. Парубій
Вход
FAQ
Поиск
